№13, липень 2007
Професіоналізм посадових осіб органів місцевого самоврядування як запорука ефективної діяльності самоврядних громад
На сучасному етапі розвитку України, коли триває становлення парламентсько-президентської держави, особливого значення набуває вивчення ролі людського чинника, його потенціалу у сфері місцевого самоврядування – пріоритетної складової державного управління. Це зумовлено тим, що наше суспільство для подальшого успішного розвитку потребує значної кількості досвідчених висококваліфікованих спеціалістів. Ефективність управління великою мірою залежить від низки чинників – таких, зокрема, як інформаційне забезпечення, креативний потенціал, фахова компетентність персоналу, його здатність до розвитку тощо. Ці обставини вимагають від службовців не лише постійного підвищення рівня знань, а й повнішого й точнішого врахування особистісних, індивідуальних особливостей і закономірностей їхніх взаємовідносин, взаємодії у колективах, вміння працювати з різними політичними силами, всіма верствами населення. Саме тому зростання ролі службовця в управлінні, розвиток його особистісного потенціалу – одна з головних складових стратегічного напряму розвитку місцевого самоврядування в ХХІ столітті.
Як зазначає В. Кривобок, у сучасних умовах розвитку української держави назріла проблема збільшення інвестицій у людський чинник [2].
Основними причинами, які спонукають державу вкладати кошти в розвиток персоналу, є:
– динамізм та інтернаціоналізація господарської діяльності;
– удосконалення технологій і у виробництві, і в офісах, що істотно підвищує вимоги до персоналу;
– необхідність випереджувального підвищення кваліфікації службовців порівняно з наростаючим ускладненням їхньої діяльності;
– необхідність високого рівня творчого мислення та сприйняття ситуацій, що виходять за рамки повсякденної діяльності фахівців і керівників [1].
Ефективність управління в системі місцевого самоврядування обумовлює результативність діяльності всієї системи. Для того, щоб місцеве самоврядування посіло чільне місце в системі публічної влади, а діяльність місцевих рад та їх виконавчих комітетів була ефективна й результативна, необхідна чітка організація їхньої роботи в межах чинного законодавства [3].
Організаційна робота передбачає цілий комплекс заходів, форм і методів і є важливим етапом у системі управління разом із плануванням, роботою з кадрами, керівництвом, координацією, контролем і звітністю [3].
Важливою функцією сільської, селищної, міської та обласної рад є планування роботи, що дає можливість здійснювати свої повноваження ефективніше й цілеспрямованіше. Провідну роль у цьому відіграють посадові особи органів місцевого самоврядування.
Посадові особи органів місцевого самоврядування (ПООМС) – це така категорія осіб, праця яких являє собою той чи інший різновид розумової діяльності. Зміст їхньої трудової діяльності істотно відрізняється від фізичної праці робітників. Інша відмінність полягає в тому, що результати праці посадових осіб важко виміряти кількісно й часто вони стають очевидні не одразу, а лише через певний проміжок часу, нерідко доволі значний.
Сучасна посадова особа органів місцевого самоврядування – це людина, яка володіє і загальними основами науки державного управління, і специфічними знаннями, вміннями й навичками в галузі місцевого самоврядування, стратегії управління, інновацій, бюджетних відносин, управління персоналом і використовує їх у своїй повсякденній роботі.
Вимоги до професійної компетенції посадових осіб органів місцевого самоврядування умовно поділяються на дві групи. Перша стосується знань і вміння здійснювати професійну діяльність у системі місцевого самоврядування. До таких вимог належать:
– добра поінформованість щодо питань розвитку системи місцевого самоврядування, законодавчої, нормативно-правової бази;
– здатність обґрунтовувати й приймати рішення в ситуаціях, для яких характерна висока динамічність і невизначеність у часі;
– опанування досвіду роботи інших регіонів, областей, районів;
– високий рівень знань і практичне використання сучасних інформаційних технологій, засобів комунікації та зв'язку;
– здатність і вміння підтримувати дисципліну та відстоювати інтереси територіальної громади;
– вміння розподіляти права, повноваження й відповідальність між підлеглими;
– координація діяльності усіх служб і підрозділів як єдиної системи управління радою;
– вміння планувати й організовувати свою діяльність, поєднувати в ній основні принципи управління, використовувати залежно від ситуації найдоцільніші та найефективніші методи й стиль роботи;
– висока вимогливість до себе і підлеглих;
– конкретність і чіткість у вирішенні оперативних питань та повсякденних справ;
– вміння концентрувати увагу й зусилля для виконання доручень;
– вміння чітко й обґрунтовано ставити завдання перед підлеглими тощо.
Друга група вимог пов'язана із здатністю працювати з людьми та володіти собою. У процесі виконання своїх функцій посадові особи органів місцевого самоврядування вступають у взаємостосунки з широким колом осіб – колегами, підлеглими, керівниками, відвідувачами, громадянами, які приходять на прийом тощо. Щоб працювати з людьми, вони повинні мати багато специфічних особистісних рис, що підсилюють довіру та повагу з боку тих, з ким вони безпосередньо контактують. Це насамперед:
– високе почуття обов'язку та відданість справі;
– чесність, порядність у відносинах із людьми;
– витриманість і тактовність за будь-яких обставин;
– цілеспрямованість;
– рішучість під час прийняття управлінських рішень, а також наполегливість, енергійність у їх реалізації;
– вміння відстоювати власні погляди;
– самокритичність в оцінюванні своїх дій та вчинків;
– правильне сприйняття критики та вміння робити з цього висновки;
– вміння використовувати свої права і повноваження, особливо у випадках застосування адміністративного та організаційного впливу.
Ці риси та вимоги до посадових осіб органів місцевого самоврядування обумовлюють стиль їхньої роботи, організацію управлінського процесу та є важливими чинниками ефективності й продуктивності діяльності всієї ради.
Кожна посадова особа органів місцевого самоврядування як суб'єкт управління постійно працює в умовах дефіциту часу й нервового напруження. Інтенсивність та ненормованість праці зумовлені:
– відсутністю чіткої і прозорої законодавчої бази;
– відсутністю системності, об'єктивної інформації, соціальної захищеності;
– труднощами планування роботи в разі виникнення великої кількості ситуацій, які потребують негайного вирішення (у межах своєї компетенції): запити, заяви, звернення, скарги, термінові наради тощо;
– нестандартністю багатьох завдань, особливо пов'язаних з економічними відносинами, прийняттям бюджету;
– конфліктністю відносин, пов'язаних із незбіжністю інтересів осіб, які працюють у сфері державного управління й поза нею;
– частою зміною й не завжди детальною обґрунтованістю поставлених завдань;
– відповідальністю за їх реалізацію та наслідки.
Додаткові труднощі виникають також через недостатню кількість або відсутність сучасної техніки (комп'ютерів, ксероксів, сканерів, факсів) для роботи з інформацією, електронної пошти, законодавчої бази «ЛІГА», неможливість підключення до Інтернету тощо. Тож пошук необхідної інформації потребує значних витрат праці й часу, неабиякого нервового напруження та самовіддачі. Посадовці часто затримуються на роботі до 19–20-ї години вечора. Усе це спричинює плинність кадрів, небажання досвідчених висококваліфікованих фахівців займатися цією важливою діяльністю, хоча праця в органах місцевого самоврядування є справді цікавою, важливою і плідною.
Отже, можна зробити такі висновки:
– законодавство про місцеве самоврядування потребує деталізації та вдосконалення;
– необхідно створити сприятливі умови для вдосконалення професійного рівня, просування по службі посадових осіб органів місцевого самоврядування, здатних опановувати нові сучасні методи управління;
– вимога часу – забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування всіх рівнів сучасною оргтехнікою, щоб мати доступ до джерел інформації.
Джерела:
1. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Моногр. /За ред. О.Ю.Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.
2. Кривобок В. Ю. Службова кар'єра в контексті підвищення кваліфікації посадових осіб //Теорія та практика державного управління. Вип. 2. Державне управління та місцеве самоврядування: тези ІІІ Міжнародного наукового конгресу 26 лютого 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
3. Методичні матеріали семінару «Шляхи та напрямки вдосконалення розвитку територій у процесі реформування місцевого самоврядування». – Х., 2004. – 78 с.
Автори: Наталія ШАРГОРОДСЬКА, Іван БАРДУК
Архів журналу Віче
№3 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України
Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави
Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд
Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради
Вибір майстер-класів у Києві
Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України
ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня
ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців
Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України
Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО