№13, липень 2007

Службова кар'єра

Професіоналізм посадових осіб органів місцевого самоврядування як запорука ефективної діяльності самоврядних громад

На сучасному етапі розвитку України, коли триває становлення парламентсько-президентської держави, особливого значення набуває вивчення ролі людського чинника, його потенціалу у сфері місцевого самоврядування – пріоритетної складової державного управління. Це зумовлено тим, що наше суспільство для подальшого успішного розвитку потребує значної кількості досвідчених висококваліфікованих спеціалістів. Ефективність управління великою мірою залежить від низки чинників – таких, зокрема, як інформаційне забезпечення, креативний потенціал, фахова компетентність персоналу, його здатність до розвитку тощо. Ці обставини вимагають від службовців не лише постійного підвищення рівня знань, а й повнішого й точнішого врахування особистісних, індивідуальних особливостей і закономірностей їхніх взаємовідносин, взаємодії у колективах, вміння працювати з різними політичними силами, всіма верствами населення. Саме тому зростання ролі службовця в управлінні, розвиток його особистісного потенціалу – одна з головних складових стратегічного напряму розвитку місцевого самоврядування в ХХІ столітті.

 Як зазначає В. Кривобок, у сучасних умовах розвитку української держави назріла проблема збільшення інвестицій у людський чинник [2].

Основними причинами, які спонукають державу вкладати кошти в розвиток персоналу, є:

– динамізм та інтернаціоналізація господарської діяльності;

– удосконалення технологій і у виробництві, і в офісах, що істотно підвищує вимоги до персоналу;

– необхідність випереджувального підвищення кваліфікації службовців порівняно з наростаючим ускладненням їхньої діяльності;

– необхідність високого рівня творчого мислення та сприйняття ситуацій, що виходять за рамки повсякденної діяльності фахівців і керівників [1].

Ефективність управління в системі місцевого самоврядування обумовлює результативність діяльності всієї системи. Для того, щоб місцеве самоврядування посіло чільне місце в системі публічної влади, а діяльність місцевих рад та їх виконавчих комітетів була ефективна й результативна, необхідна чітка організація їхньої роботи в межах чинного законодавства [3].

Організаційна робота передбачає цілий комплекс заходів, форм і методів і є важливим етапом у системі управління разом із плануванням, роботою з кадрами, керівництвом, координацією, контролем і звітністю [3].

Важливою функцією сільської, селищної, міської та обласної рад є планування роботи, що дає можливість здійснювати свої повноваження ефективніше й цілеспрямованіше. Провідну роль у цьому відіграють посадові особи органів місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування (ПООМС) – це така категорія осіб, праця яких являє собою той чи інший різновид розумової діяльності. Зміст їхньої трудової діяльності істотно відрізняється від фізичної праці робітників. Інша відмінність полягає в тому, що результати праці посадових осіб важко виміряти кількісно й часто вони стають очевидні не одразу, а лише через певний проміжок часу, нерідко доволі значний.

Сучасна посадова особа органів місцевого самоврядування – це людина, яка володіє і загальними основами науки державного управління, і специфічними знаннями, вміннями й навичками в галузі місцевого самоврядування, стратегії управління, інновацій, бюджетних відносин, управління персоналом і використовує їх у своїй повсякденній роботі.

Вимоги до професійної компетенції посадових осіб органів місцевого самоврядування умовно поділяються на дві групи. Перша стосується знань і вміння здійснювати професійну діяльність у системі місцевого самоврядування. До таких вимог належать:

 – добра поінформованість щодо питань розвитку системи місцевого самоврядування, законодавчої, нормативно-правової бази;

 – здатність обґрунтовувати й приймати рішення в ситуаціях, для яких характерна висока динамічність і невизначеність у часі;

 – опанування досвіду роботи інших регіонів, областей, районів;

 – високий рівень знань і практичне використання сучасних інформаційних технологій, засобів комунікації та зв'язку;

 – здатність і вміння підтримувати дисципліну та відстоювати інтереси територіальної громади;

 – вміння розподіляти права, повноваження й відповідальність між підлеглими;

 – координація діяльності усіх служб і підрозділів як єдиної системи управління радою;

 – вміння планувати й організовувати свою діяльність, поєднувати в ній основні принципи управління, використовувати залежно від ситуації найдоцільніші та найефективніші методи й стиль роботи;

 – висока вимогливість до себе і підлеглих;

 – конкретність і чіткість у вирішенні оперативних питань та повсякденних справ;

 – вміння концентрувати увагу й зусилля для виконання доручень;

 – вміння чітко й обґрунтовано ставити завдання перед підлеглими тощо.

Друга група вимог пов'язана із здатністю працювати з людьми та володіти собою. У процесі виконання своїх функцій посадові особи органів місцевого самоврядування вступають у взаємостосунки з широким колом осіб – колегами, підлеглими, керівниками, відвідувачами, громадянами, які приходять на прийом тощо. Щоб працювати з людьми, вони повинні мати багато специфічних особистісних рис, що підсилюють довіру та повагу з боку тих, з ким вони безпосередньо контактують. Це насамперед:

 – високе почуття обов'язку та відданість справі;

 – чесність, порядність у відносинах із людьми;

 – витриманість і тактовність за будь-яких обставин;

 – цілеспрямованість;

 – рішучість під час прийняття управлінських рішень, а також наполегливість, енергійність у їх реалізації;

 – вміння відстоювати власні погляди;

 – самокритичність в оцінюванні своїх дій та вчинків;

 – правильне сприйняття критики та вміння робити з цього висновки;

 – вміння використовувати свої права і повноваження, особливо у випадках застосування адміністративного та організаційного впливу.

Ці риси та вимоги до посадових осіб органів місцевого самоврядування обумовлюють стиль їхньої роботи, організацію управлінського процесу та є важливими чинниками ефективності й продуктивності діяльності всієї ради.

Кожна посадова особа органів місцевого самоврядування як суб'єкт управління постійно працює в умовах дефіциту часу й нервового напруження. Інтенсивність та ненормованість праці зумовлені:

 – відсутністю чіткої і прозорої законодавчої бази;

 – відсутністю системності, об'єктивної інформації, соціальної захищеності;

 – труднощами планування роботи в разі виникнення великої кількості ситуацій, які потребують негайного вирішення (у межах своєї компетенції): запити, заяви, звернення, скарги, термінові наради тощо;

 – нестандартністю багатьох завдань, особливо пов'язаних з економічними відносинами, прийняттям бюджету;

 – конфліктністю відносин, пов'язаних із незбіжністю інтересів осіб, які працюють у сфері державного управління й поза нею;

 – частою зміною й не завжди детальною обґрунтованістю поставлених завдань;

 – відповідальністю за їх реалізацію та наслідки.

Додаткові труднощі виникають також через недостатню кількість або відсутність сучасної техніки (комп'ютерів, ксероксів, сканерів, факсів) для роботи з інформацією, електронної пошти, законодавчої бази «ЛІГА», неможливість підключення до Інтернету тощо. Тож пошук необхідної інформації потребує значних витрат праці й часу, неабиякого нервового напруження та самовіддачі. Посадовці часто затримуються на роботі до 19–20-ї години вечора. Усе це спричинює плинність кадрів, небажання досвідчених висококваліфікованих фахівців займатися цією важливою діяльністю, хоча праця в органах місцевого самоврядування є справді цікавою, важливою і плідною.

 Отже, можна зробити такі висновки:

 – законодавство про місцеве самоврядування потребує деталізації та вдосконалення;

 – необхідно створити сприятливі умови для вдосконалення професійного рівня, просування по службі посадових осіб органів місцевого самоврядування, здатних опановувати нові сучасні методи управління;

 – вимога часу – забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування всіх рівнів сучасною оргтехнікою, щоб мати доступ до джерел інформації.

Джерела: 

1. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Моногр. /За ред. О.Ю.Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.

2. Кривобок В. Ю. Службова кар'єра в контексті підвищення кваліфікації посадових осіб //Теорія та практика державного управління. Вип. 2. Державне управління та місцеве самоврядування: тези ІІІ Міжнародного наукового конгресу 26 лютого 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.

3. Методичні матеріали семінару «Шляхи та напрямки вдосконалення розвитку територій у процесі реформування місцевого самоврядування». – Х., 2004. – 78 с.

 

Автори: Наталія ШАРГОРОДСЬКА, Іван БАРДУК

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Сьогодні, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Сьогодні, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Сьогодні, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня