№13, липень 2007
У центрі Таллінна на пагорбі Тинісмягі ще донедавна височів пам'ятник радянському Воїну-визволителю. Але напередодні Дня Перемоги уряд Естонії прийняв рішення демонтувати бронзову скульптуру і разом з останками полеглих перенести на військове кладовище. Стало відомо, що в братській могилі покоївся прах двох наших земляків з Полтавщини – 19-річної старшини медслужби Олени Варшавської та 24-річного гвардії старшого сержанта Степана Хапікала. Міський голова Полтави Андрій Матковський висловив готовність перепоховати їхні останки на Алеї героїв центрального кладовища обласного центру. У свою чергу, естонська сторона після процедури ідентифікації має намір віддати прах загиблих їхнім родичам. А вони саме на це дуже сподіваються.
Розповідає полтавський журналіст
Петро Жаботинський.
Родичів Степана Хапікала шукали дуже довго й скрупульозно. До цієї справи долучилася й Омбудсман Ніна Карпачова. Представники Уповноваженого ВР з прав людини та місцевої влади разом із журналістами-краєзнавцями проаналізували матеріали центральних і місцевих архівів, обласного та районних військкоматів. Як вдалося встановити, Степан Іванович Хапікало народився в селі Новий Тагамлик Новосанжарського району (нині Машівський) на Полтавщині. Після того, як репресували батька, перед війною поїхав на Донбас освоювати робітничу професію. В армію був призваний Лозно-Олександрівським райвійськкоматом Луганської області. Гвардії старший сержант Хапікало служив у 26-му полку важких танків 152-ї танкової бригади. Помер від ран 27(28) вересня 1944 року в польовому шпиталі 2623, що був розміщений у Таллінні. Встановлено й найближчих родичів Степана Хапікала. Це Наталія Однойко, Аделаїда Бережна та Марія Хапікало. Зокрема, Наталія Олександрівна в розмові з Ніною Карпачовою заявила: «Ми чекали цієї звістки все життя. На правах кровної родички готова пройти аналіз-експертизу ДНК для ідентифікації останків дорогого нам гвардії старшого сержанта».
Щодо Олени (Леніни) Варшавської, то знайдені архівні документи свідчать, що вона народилася в Полтаві 3 січня 1925 року. Батько Мойсей Михайлович працював бутафором Полтавського Робітничого театру, мати Адела Соломонівна – віолончелістка.
Полтавські журналісти розшукали двоюрідного брата Олени (Леніни) – 74-річного Володимира Парнеса, який нині мешкає в Москві. Він стверджує, що родичка – корінна москвичка. На фронт пішла за покликом серця, кинувши навчання в «гнесінці». Вже по війні батьки довідалися, що вона змінила ім'я з Леніни на Олену, а з Мойсеївни стала Михайлівною. Очевидно, й змінила в паспорті місце народження. За окремими свідченнями, була нагороджена медаллю «За бойові заслуги» та орденом Червоної Зірки. Загинула в бою за визволення Талліна через два тижні після одруження з фронтовим побратимом, якого врятувала від смерті, одеситом Юрієм Горбатим. Пізніше перепохована разом з іншими визволителями естонської столиці під монументом Воїну-визволителю.
Що ж, кожна версія має під собою підґрунтя. Для встановлення істини ще належить багато зробити.
Та позиція полтавської влади однозначна: пам'ять про тих, хто виявив мужність у двобої з фашизмом, треба гідно зберегти.
Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Столтенберг закликає членів НАТО давати зброю Україні замість витрачати 2% ВВП на оборону
Столтенберг анонсував засідання Ради Україна-НАТО 19 квітня
Столтенберг підтверджує: у НАТО достатньо систем ППО, аби передати частину Україні
Орбан відзначився скандальною заявою: Без підтримки Заходу Україна не існуватиме
Байден закликав Конгрес схвалити допомогу для України та Ізраїлю
Кулеба після удару по Чернігову просить партнерів про додаткові системи ППО
Держдеп США перерахував причини, чому не захищають небо України так, як Ізраїлю
Запчастини для китайських мінітракторів DW
ПАРЄ підтримала вступ Косова до організації переконливою більшістю голосів
Білий дім пом’якшив позицію щодо окремих пакетів допомоги Україні та Ізраїлю