Котовський варіант

Житлово-комунальні проблеми завдають нам клопотів, певно, ще з тих часів, відколи римські раби проклали перший водопровід. Кожен з нас нервується через поламку кранів, перебої з подачею холодної й гарячої води, незадовільне опалення, невчасне вивезення сміття. Незліченні скарги в ЖЕКи – яскраве підтвердження того.
А ось у місті Котовську Одеської області цих проблем зуміли позбутися і, як вважають його мешканці, назавжди. Що ж дає їм підстави для такого оптимізму?
Про це наша розмова з Котовським міським головою Анатолієм Івановим.

– Про житлово-комунальне господарство подекуди міркують на рівні горезвісного сантехніка, що на всіх потенційних клієнтів дивиться з погордою, ставлячи їх у залежність від свого настрою та платоспроможності клієнта.

– А ми вважаємо, що житлово-комунальна галузь – це саме та сфера, де влада, і центральна, і місцева, може здобути справжній авторитет продуманими, рішучими діями, але може дуже легко його і втратити, якщо діятиме за принципами того самого сантехніка.

Ось чому за всієї багатогранності й різноплановості завдань, що стоять перед міськрадою, ми визначили одним із пріоритетів роботу житлово-комунального господарства як основу життєзабезпечення територіальної громади.

То що ми конкретно зробили? Насамперед перейшли на прямі договори населення з підприємствами, що надають комунальні послуги. В результаті одержали безпосередню зацікавленість і взаємовідповідальність: підприємств – за якість комунальних послуг, з одного боку, і населення – за вчасні платежі, з другого.

Це стало можливим, коли ми цілком ліквідували посередників в особі ЖЕКів, а всі внутрібудинкові мережі передали підприємствам житлово-комунального господарства.

Далі. Ми впровадили двотарифну систему платежів за воду. За діючими нормами і за лічильниками. До того ж вартість води в другому випадку була на 30 відсотків нижчою. Це стимулювало встановлення населенням водомірів, та ще й без будь-яких бюджетних витрат і адміністративного тиску. Питання вирішувалося протягом трьох років, і тепер кількість абонентів, які мають лічильники води, наближається до бажаних ста відсотків.

Розпочата акція дала можливість не лише вести облік витрати води, а й скоротити її удвічі. В підсумку з'явилася можливість перейти з погодинного на цілодобове її подавання.

– А чи відбулися зміни на краще в теплопостачанні?

– Перехід на прямі договори сприяв підвищенню і прямої відповідальності теплопостачального підприємства за якість наданих послуг. Втрати теплоносія було значно знижено, а батареї стали відчутно теплішими. Це підтверджує і той факт, що платежі від населення за цю послугу зросли до 93–95 відсотків, а кількість скарг скоротилася удвічі.

Нові підходи у взаєминах постачальників і споживачів змусили не на словах, а на ділі виконувати роботу із упровадження енергозбережних технологій, встановлення експериментальних струмене-нішових пальників, заміну низькоефективних котлів, енергомісткого насосного устаткування.

У підсумку маємо змогу поліпшити якість теплопостачання міста й водночас зменшити витрати газу на 15 відсотків і електроенергії на 20. Це нам дало можливість, незважаючи на постійні підвищення цін на енергоносії, вже чотири роки не збільшувати тарифи на комунальні послуги.

– А що з обслуговуванням житлового фонду? Чи є у вас у «запасі» десятки пояснень щодо низького або взагалі відсутнього сервісу, як це ми спостерігаємо, скажімо, в Одесі?

– І тут ми пішли шляхом кардинальної зміни форми господарювання. Весь житловий фонд було передано на обслуговування приватним підприємствам і одному комунальному на підставі договорів. За собою залишили тільки контроль за використанням платежів, що надходять.

За наявності багатьох підприємств виникла здорова конкуренція, коли кожен може довести свою перевагу тільки значно вищою якістю послуг і постійним розширенням сервісу. У підсумку за чотири роки роботи в нових умовах зроблено більше, ніж за попередні 10–12.

Ми гадаємо, що в подальше підвищення якості житлово-комунальних послуг можуть зробити свій внесок об'єднання співвласників багатоповерхових будинків – ОСББ. У нас їх уже сформовано 52. Дехто називає це кондомініумами. Річ не в назві, а в тому, щоб вони по-справжньому працювали й брали на себе розв'язання багатьох поточних проблем щодо конкретних будинків.

– Анатолію Павловичу, в Котовську запроваджено єдину електронну систему обліку комунальних платежів. У чому її суть?

– Це теж один з елементів реформування житлово-комунального господарства. До речі, систему було впроваджено за фінансової й матеріальної допомоги народного депутата України Леоніда Клімова. Ця система сприяє, насамперед, вчасності й повноті обліку в збиранні платежів за комунальні послуги. Раніше, коли існувало лише 3–4 пункти з прийому оплати, були черги, невдоволення, скарги. Та й до газет з огляду на публікації теж чимало про це пишуть. Тепер у місті кількість пунктів прийому платежів зросла в десять разів.

Але це ще не все. Сьогодні до розрахункової електронної картки абонента введено всі належні йому пільги. І не треба бігати в різні інстанції, вистоювати черги, щоб довідатися, чи щось змінилося в сумі оплати і з яких причин.

Крім того, ми працюємо і над установленням терміналів щодо обліку перевезень пільгового контингенту пасажирів у міському автотранспорті, що дасть можливість не тільки поліпшити якість обслуговування, а й налагодити реальний облік для обгрунтованої компенсації за надані послуги. Нашу пропозицію вже підтримало Міністерство праці і соціальної політики, але необхідна ще підтримка й Кабінету Міністрів України, щоб під наші дії підвести законодавчу базу.

– В Україні тривалий час не вщухають пристрасті навколо формування тарифів на комунальні послуги. Невдоволення щодо цього висловлюють мешканці майже всіх міст. А як у Котовську?

– На мій погляд, це проблема, яка штучно роздмухується, у якій більше політики, ніж реальних економічних обґрунтувань. У нас, як я вже сказав, тарифи не переглядали чотири роки. Звичайно, відповідні служби міськради зробили свої розрахунки з урахуванням зростання мінімальної заробітної плати, цін на газ, електроенергію і т. ін. Але з ухваленням рішення ми не квапилися. Вирішили спочатку одержати оцінку наших дій з боку обласної державної інспекції по цінах, правоохоронних органів. Ми взяли до уваги і їхні зауваження, і пропозиції населення. В підсумку нові тарифи не викликали в котовців невдоволення, яке було, наприклад, у Києві, а їх сприйняли як реальні, ретельно прораховані. Про це свідчить майже стовідсоткова сплата за надані комунальні послуги.

– Розмови про реформування житлово-комунального господарства точаться не один рік, а істотних результатів поки що не видно. А у вас все так легко й просто…

– Ні, все це дається аж ніяк не легко і не просто. За кожною розпочатою акцією стоять конкретні люди, безпосередні виконавці. Це питання не раз розглядали на засіданнях виконкому, постійних депутатських комісіях, сесіях міської ради.

Я хочу ще раз наголосити, що для реформування житлово-комунального господарства не потрібні великі гроші, а необхідне насамперед справжнє бажання його здійснювати, непідробне почуття відповідальності перед населенням, яке змусить і ініціативу виявляти, і рішення конкретні ухвалювати. А коли йде лише боротьба інтересів тих же комунальників, бажання скористатися ситуацією, щоб одержувати додаткові дивіденди на політичній арені, забуваючи при цьому про реальних людей, тоді все закінчується лише розмовами…

– Але чи досить самої лише ініціативи на місцях, щоб усе докорінно змінити?

– Звичайно, ні. Адже реформа комунального господарства здійснюється не заради реформи. Її головне завдання – максимальне поліпшення обслуговування населення, яке не повинно зазнавати дискомфорту від, скажімо, пересохлого крана чи холодних батарей. Таке має назавжди зникнути з нашого побуту, відійти в минуле. Адже, буваючи за кордоном, ми не без заздрощів помічаємо, що там таких проблем немає, і люди ревно стежать, щоб сповна виконувалися умови договору. В Україні тому самому ЖЕКу нічого не заважає відмахнутися від настирливого клієнта і просто сказати: «У нас сантехніка немає!» За це з нього ніхто не спитає.

А тепер про підтримку. Сьогодні бюджети формуються так, що на утримання міста не виділяється жодної копійки, хоча його необхідно прибирати, освітлювати, впорядковувати тощо. А кошти, що виділяються як субсидії, надходять до нас після багатьох узгоджень аж у другій половині року. Але і це ще не все. З'ясовується, треба організувати тендер на виконання робіт. Мені зрозуміла зацікавленість уряду в ощадливішому витрачанні коштів. Але така недовіра до місцевої влади ображає.

А коли є взаєморозуміння й підтримка, тоді і справа вдається. Навіть така, як чітка робота житлово-комунального господарства.

Вів розмову Степан СЕРБІНОВ.