Прагнете в НАТО? То нате вам!..

Розпал вітчизняних внутрішньополітичних баталій знову актуалізував тему відносин України з НАТО. Точніше, перспектив нашого членства в альянсі. Підтвердити відповідне бажання (або відсутність такого) народні обранці вкотре запропонували істинному джерелу влади в Україні – її народові.

Парламентарії закликали провести загальнонаціональний референдум, де й визначитися: «НАТО – так!» або «НАТО – ні!». «Deja vu» якесь. Скільки разів про референдум щодо НАТО йшлося у ЗМІ, до ЦВК подавали підписи прихильників організації такого волевиявлення, в парламенті лунали відповідні заклики тощо. Проте все це залишилося серед прожектів. Цього разу тема спливла під час політичної дуелі команди Президента Ющенка та представників парламентської «Коаліції національної єдності», де каменем спотикання стала конституційність указу глави держави про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України V скликання.

Верховна Рада запропонувала зробити це одночасно з виборами Президента та референдумом щодо вступу нашої країни до НАТО. Саме так сказано у зверненні парламенту до українського народу, ухваленому 9 квітня. Ось фраза, де про це йдеться: «... Ми за одночасні дострокові вибори Президента, парламенту та проведення з волі народу референдуму щодо вступу до НАТО».

Україну ніби почули за океаном. Рівно за день – 10 квітня – США заявили, що вступ Грузії й України до НАТО не має жодних перепон у самому Північно-Атлантичному альянсі. Сполучені Штати Америки готові бачити ці країни в блоці, забезпечивши їм відповідну економічну допомогу. Доказом став підписаний президентом Бушем закон про готовність прийняти до НАТО Україну, Грузію, Хорватію, Македонію та Албанію. Раніше, як відомо, документ схвалили обидві палати Конгресу США. Він отримав назву «Акт 2007 року про консолідацію свободи». У Вашингтоні припустили, що вступ до НАТО нових членів відбудеться вже у 2009 році.

Свою позицію щодо цього практично відразу оприлюднила офіційна Росія – заповзятий «прихильник» вступу України до НАТО. У МЗС РФ заявили, що закон США не сприяє нормалізації внутрішньополітичної ситуації в Україні. Зокрема, «з огляду на те, що питання про вступ до НАТО було в переліку тих розбіжностей, які слугували однією з причин нинішньої політичної кризи в країні», – заявив офіційний представник російського МЗС Михайло Каминін.

Щодо референдуму про вступ до НАТО. Тут не обійдеться без проблемних питань. Достатньої практики проведення, а тим паче «обкатки» імплементацій його рішень в України немає. Кошти на референдум також, мабуть, на дорозі не валяються. А обійдеться він точно не набагато дешевше, ніж будь-які вибори національного масштабу. Де відповідна кампанія, зрозумілі пояснення у ЗМІ – що таке нині НАТО, які конкретно на нас там чекають блага та з якими політико-економічними негараздами доведеться стикнутися? Де розрахунки, приклади життя в НАТО країн-«новачків»? Так, Альянс останніми роками перетворився більше на союз політичний. Але його військового духу ніхто не заперечуватиме. То Україна полишає статус позаблоковості? А чи всім країнам – нашим сусідам, гарантам нашої безпеки й стратегічним партнерам це сподобається? Щонайменше одній державі такий крок України настрою вочевидь не додасть. Подібних запитань десятки.

Ось що думають про це народні депутати, як вірні представники антикризової коаліції, так і заповзяті опозиціонери. Останні, зрозуміло, за звернення до народу та найближче проведення референдуму щодо НАТО не голосували. Але запитання звучало однаково: чому у зверненні парламенту до народу з'явилася необхідність референдуму про вступ до НАТО і коли його реально провести?

На думку заступника керівника парламентської фракції Партії регіонів Михайла ЧеЧетова, проведення цього референдуму надовго позбавило б політикум можливості спекуляцій на цій темі. Бо, на його переконання, будь-кому зрозуміло – наш народ до НАТО не хоче:

– Чому у зверненні до народу ми висунули вимогу провести референдум про вступ до НАТО? Хтось подумає, до чого тут НАТО, коли йдеться про вибори до парламенту та президентські? Ми не боїмося виборів. Ми готові зіграти на двох політичних «шахових дошках» – парламентській та президентській. І там, і там ми виграємо. Поставимо «дитячий мат» «помаранчевій бригаді» і там, і там...

Для чого тоді необхідний референдум щодо НАТО? Якщо відбудуться вибори Президента і до парламенту, далі знову в суспільстві триватимуть дискусії – а йти до НАТО чи не йти? Замість того, щоб новий президент і новий парламент одразу взялися за роботу й виконували нагальні економічні завдання. А так розпочнуться дискусії у суспільстві – куди йти, у який бік? А так ми відразу проведемо референдум щодо НАТО. А оскільки 80 відсотків людей проти НАТО, то природно, що 80 відсотків підтримають Партію регіонів. І тоді вже ніхто не пискне, бо до парламенту прийдуть політичні сили, які проти НАТО. Адже високий відсоток виборців так само проти нашого вступу до Альянсу. Президент прийде на хвилі «проти НАТО», парламент прийде на хвилі «проти НАТО». І тоді ті, хто хоче до НАТО, отримає свій сегмент в опозиційній ніші і нехай далі розповідає байки людям – куди вони хочуть: до НАТО чи на Місяць злітати... А нові уряд і президент з першого дня не дискутуватимуть про це, а «під козирьок» виконуватимуть волю народу. Вони, не втрачаючи жодного дня, відразу вирішуватимуть найважливіші економічні питання. У зовнішньополітичному курсі дискусій тоді не треба буде вести. Народ скаже, куди його треба вести. Бо саме народ і має це сказати. До того ж так набагато дешевше обійдеться цей референдум: одразу на одних виборах проголосувати за парламент, Президента і за зовнішньополітичний курс держави.

Його опонент – заступник керівника парламентської фракції «Блок Юлії Тимошенко» Олег
БІлорус переконаний: цей референдум нині не на часі. А те, що до цілковито внутрішньополітичних проблем «антикризовики» чомусь приліпили це зовнішньополітичне питання – не що інше, як політична демагогія:

– Бажання референдуму про вступ до НАТО разом із достроковими виборами до парламенту та Президента означає, що дискусія ведеться за демагогічною лінією. Усі, хто знайомий з проблемами вступу України до НАТО, добре знають, що сама організація вимагає від кожного претендента на вступ проведення референдуму. Але не на далеких підступах, а перед самим вступом, щоб визначити, чи бажає нація вступати до НАТО. Сьогодні думати про референдум передчасно. Коли вже дійде до вступу, то серед інших етапів буде й референдум. А змішати дострокові парламентські вибори з достроковими президентськими без жодних на те причин та ще й референдум – це все є політичним абсурдом і спробою закрутити дострокові парламентські вибори у щось таке, що не дало б можливості їх провести.

Щось мені підказує, що тут діє якась зовнішня сила. Думаю, є вплив сусідніх держав, та ще й великих... Сьогодні проводити референдум щодо НАТО – безглуздо. Зрозуміло, що він дасть негативний результат. Реальний вступ України до НАТО – це перспектива 4 чи 5 майбутніх років. Тому треба пояснити громадянам, у чому переваги колективної безпеки для України в системі Північно-Атлантичного блоку. Пояснити, що Україна сьогодні фактично беззахисна: на її території перебувають іноземні війська, кордони не делімітовано, не демарковано. Держава є незахищеною, а вона не має права залишатися в такому беззахисному стані. Бо під загрозою опиняються громадяни. Років зо три потрібно пояснювати, що дасть приєднання до системи колективної безпеки НАТО. Що Альянс із суто військового та агресивного блоку вже давно перетворився на військово-політичний. Що він вимагає від своїх членів демократизації, правосуддя, справедливості, а отже – модернізації й прогресу. Треба пояснювати й те, що Україна може врешті отримати. А це – мільярди інвестицій, збут своєї технічної продукції, нові робочі місця, скорочення витрат на оборону, армію тощо. Коли це все розтлумачити кожному громадянину, то буде такий ефект, як від питання про вступ до СОТ. Спочатку всі були проти вступу, відчувався також уплив сусіда, а сьогодні громадяни не заперечують. Так само буде і з НАТО.

Автор: Сергій ДОЙКО