Європа: хор, квартети чи сольники?

Яку Європу ми пропонуємо нашим дітям? Це питання стало ключовим під час численних дискусій на ювілейному, 25-му, Економічному форумі в Криниці-Здруй — найбільшій та найважливішій зустрічі лідерів світу бізнесу і політики, яка давно і заслужено дістала назву «Центральноєвропейского Давоса». У цьогорічних дискусіях узяли участь понад 4 тисячі гостей із 60 країн, включаючи США та Китай. Серед них — прем’єри країн Вишеградської четвірки, до яких приєднався й
голова українського уряду Володимир Гройсман. Лідери держав Центральної Європи висловили підтримку євроінтеграції України, а також продемонстрували Брюсселю наявність власної позиції щодо майбутнього Євросоюзу, котрий у певному розпачі опинився перед обличчям таких викликів, як нелегальна міграція, Brexit і Росія. Щодо останньої, то у курортне містечко традиційно з’їхалося чимало росіян. Частина з них мрійливо обговорювала майбутнє місце Росії у світі після епохи Путіна. Однак більшість із них намагалася вкласти в голови європейців думку про те, що Європі час дружити саме з путінською Росією, адже наївно очікувати змін найближчим часом. І Москва, навіть під тиском санкцій, не має наміру відмовлятися від імперських планів збирання земель під соусом так званого «русского мира».

Дебютантові  Криниці Прем’єр-міністрові України Володимиру Гройсману, приїзду якого очікували з увагою та цікавістю, вдалося вкотре донести до зарубіжної аудиторії раніше виголошені Президентом Порошенком позиції щодо російської агресії, пов’язані з цим проблеми на шляху реформ та євроінтеграціі України, а також висловити подяку колегам із країн Центральної Європи за підтримку на цьому шляху. А ще Володимир Гройсман запевнив європейців, що Київ у них вірить: ЄС вийде з нинішньої кризи сильнішим і в майбутньому знайде у своїх лавах місце для не менш сильної України. Втім, вже те, що на відміну від своїх попередників очільник українського уряду цього року врешті взагалі доїхав до Криниці та провів там майже два дні, взявши участь не тільки в багатосторонніх і двосторонніх переговорах, а й у панельних дискусіях, можна однозначно вважати позитивним явищем.

Фактично ідеальні відносини

Як заявив в інтерв’ю «Вічу» головний організатор зустрічі в Криниці Зигмунт БЕРДИХОВСЬКИЙ, однією з основних тем Центральноєвропейського Давоса» стало сьогодення й майбутнє України. І його слова цілковито підтвердилися в ході численних панельних дискусій. Адже Польща та Україна гідно презентували 25-річчя двосторонніх відносин як фактично ідеальну картину дружби й добросусідства. Як підкреслив Володимир Гройсман, розбіжностей немає. Проблеми ж сторони позначили лише в трактуваннях окремих усім відомих історичних подій. Але у Криниці болючої історії намагалися уникати, хоча депутатам, а також представникам уряду все-таки довелося «на полях» форуму назвати рішення Сейму «безвідповідальним» і «деструктивним» для досягнення примирення.

– Не слід загострювати ситуацію і не слід політикам займатися тим, чим мають займатися історики. Наш парламент має дати оцінку діям Сейму, але не історичним подіям, – заявила в інтерв’ю «Вічу» Голова Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Ганна ГОПКО. – Для цього, якщо немає порозуміння між істориками українськими та польськими, треба залучати третю сторону. Це можуть бути французькі, британські історики, які допомагатимуть шукати правду і шлях примирення. Адже до примирення вже було докладено багато зусиль з обох сторін – і Польщі, і України. Згадаймо і численні рішення парламентів, і заяви президентів, і великий внесок у цю справу Папи Іоанна Павла ІІ. Порушувати історичні теми так вибірково означає псувати стратегічні відносини й грати на користь третьої сторони.

– Хоч би там як було, в історичних питаннях Польща продовжує розглядати Україну як партнера, — заявив в інтерв’ю «Вічу» польський історик і дослідник східної політики, депутат Сейму V i VI скликань, колишній заступник міністра закордонних справ, з 2009 року депутат Європарламенту Павло КОВАЛЬ.

– Коли ми дивимося на Україну саме як на партнера, то ми й сприймаємо її як надійного партнера, котрий колись на якомусь полі навіть буде з нами конкурувати. Вважаю, що треба закінчувати з протекційною політикою, коли ми бачили в Україні підзахисного, а вона в нас — адвоката. Досить цього. Час переходити до прагматичнішої політики, ніж політика адвокатури.

На порозі епохи дезінтеграції

Відкрилася Криниця пленарною полемікою на традиційну економічну тему. Міркували про те, чи можлива економічна стабільність за нестабільних часів. Однак пошук провідними економістами світу рецепту успіху в період нинішньої невизначеності був досить нудним та песимістичним. Головна зала поступово порожніла. Форум чекав ключового моменту — приїзду прем’єрів «Вишеградської четвірки». Трохи цікавішою виявилася розмова на актуальну для українсько-польських відносин тему про історичну пам’ять. Про те, як сприймати історичні реалії, радили історики й експерти з України, Польщі та Великої Британії. Зокрема, оглядач The Times Роджер БОЙС, який особисто голосував за вихід Британії з Євросоюзу, переконував присутніх, що Європа рухається в бік дезінтеграції. Він також запевняв аудиторію, що найбільші проблеми виникатимуть у тих європейських країн, які формують свою ідентичність на підставі ролі жертви.

– Не йдеться про те, щоб прощати, а про те, щоб разом іти вперед, – наголосив він в інтерв’ю «Вічу» по завершенні дискусії.

Іншу точку зору висловив директор Польського військового історичного бюро Славомир СЕНКЕ-ВИЧ. Він заявив, що Польща є жертвою двох тоталітарних систем і свого часу «програла битву за історичну пам’ять, однак сьогодні не має наміру повторювати помилки минулого». Якщо історія – це океан, то історична пам’ять – це тільки акваріум, – зауважив колегам відомий історик, директор Інституту європейскої інтеграції, професор Львівського національного університету ім. І. Франка Богдан ГУДЬ.

На його думку, «історична пам’ять може стати отрутою, якою знищать багато десятиліть партнерського співробітництва країн-сусідів». Прем’єрська панель Ближче до вечора першого дня в оточенні почту й охоронців на форумі з’явилася п’ятірка прем’єрів. Жваво крокуючи до центральної зали, лідери Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини та голова українського уряду Володимир Гройсман не переривали активного спілкування один з одним. Піднявшись на сцену, вони зайняли місця біля мікрофонів, і кожен зробив заяву для преси, після чого вони усамітнилися в кімнаті неподалік, щоб за 15 хвилин знову розміститися на сцені вже в зручних кріслах для ведення панельної дискусії. Однак друга, демократичніша, частина відрізнялася від першої, офіційної, за великим рахунком, лише тим, що чиновники не стояли, а сиділи. Цікавої розмови не відбулося. Але великим позитивом для нас став основний меседж на підтримку євро устремлінь України, який упевнено і досить щиро виголосили всі представники «Вишеградської четвірки» (V4), включаючи одіозного угорця Віктора Орбана. Усі сторони підтримали прагнення України якнайшвидше інтегруватися до Євросоюзу. Орбан при цьому навіть із прикрістю зазначив, що ЄС годував українців обіцянками, але

за два роки не провів жодної роботи щодо зближення з Києвом. Пані Беата Шидло, у свою чергу, намагалася донести до інших, що успіх України є ключовим чинником успіху для ЄС загалом. Тому всебічну підтримку Києву

треба включити до Вишеградської програми з перебудови Європи. «Ми підкреслюємо, що вільна, суверенна, демократична Україна є гарантією

безпеки Європи, Польщі», – зазначила польський прем’єр, рекомендуючи  разом із українцями єдиним фронтом протистояти Росії. Щодо санкцій консенсус також не змінився.

Ще одним з головних акцентів стала спільна заява про необхідність поглиблення рег іонального співробітництва в рамках V4 у відповідь на всі нинішні складні виклики ЄС.

Виходячи з офіційного лейтмотиву форуму «Європа перед обличчям

викликів — об’єднання або поділ?», «Вишеградська четвірка» дійшла логічного висновку, що в період Brexit та інших європейських криз краще триматися один за одного. У Криниці прем’єри знову амбіційно підтвердили своє особливе бачення розв’язання загальноєвропейських проблем. І найбільш категоричним тут (що не дивно, враховуючи дружні стосунки Будапешта й Москви) був прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Він вважає, що «ЄС багатий, але слабкий» і «не в змозі захищати себе», тому Brexit потрібно розглядати як шанс для змін. Крім того, Орбан знову підкреслив, що країни «Вишеградської четвірки» готові допомагати біженцям, але не «брати ці проблеми додому…».

Польський прем’єр Беата Шидло була не такою різкою у своїх оцінках.

Однак і вона заявила, що новим завданням «Вишеградської четвірки» має стати відсіч наднаціональним прагненням євробюрократів. «У нас не тільки великі амбіції і потенціал, а й рецепт для Євросоюзу. Ми знаємо, що потрібно зробити, щоб ЄС став краще, розвивався, був ближчим до європейців, поста

вив на національні парламенти. Ми говоримо про необхідність реформ», — сказала вона. Підтримав колег і словацький прем’єр Роберт Фіцо. І тільки голова чеського уряду Богуслав Соботка не виступив із критикою політики Брюсселя, а вирішив поділитися своїми думками стосовно важливості порятунку Шенгена. У цій ситуації Володимиру Гройсману – лідеру країни, яка поки що лише декларує своєю метою вступ до ЄС, – не залишалося нічого

іншого, як «поміж крапельками» уникати конкретних оцінок і гучних заяв, а також відповідей на іноді досить провокаційні запитання, зокрема щодо розв’язання кризи мігрантів та напливу на Захід українських заробітчан.

Про тарганів і зруйновані цінності

Велику увагу учасників форуму привернули дискусії за участю гостей із Росії. До речі, дуже добре й професійно підготовлених до словесних баталій. Утім, були й українські експерти, які вельми гідно представляли в цих битвах нашу країну, вміло переводячи проросійські постановки питань у виграшні для України позиції. Вдавалося заганяти московських пропагандистів у глухий кут, зриваючи маски та демонструючи європейським партнерам справжні обличчя панелістів, делегованих до Польщі Кремлем не тільки з Росії, а й з Італії, Франції, Німеччини…

Путін запропонував Заходу вибір між цінностями та інтересами, казали

в Криниці. Що візьме гору? «Росія плаває в крижаному морі зруйнованих цінностей», — заявив під час однієї з дискусій російський письменник Віктор ЄРОФЄЄВ.

– Коли Україна відчула загрозу своїй цілісності, котра виходить, як бачить українське населення, від російського уряду, то, звісно, це змусило людей задуматися над тим, а хто такі українці, з ким їм краще йти: з росіянами або з Європою? Що їм дасть Захід, що їм дасть Путін? — пояснив письменник в інтерв’ю «Вічу» свою тезу щодо формування системи цінностей. – І виходить, що ці питання створюють ту саму аналітичну систему, яка потрібна для самоідентифікації. Парадокс полягає в тому, що людина, яка намагається повернути кордони СРСР, формує цінності. Це важкий процес, бо Україна була дуже інтегрована в радянську систему. Більше, ніж Польща, наприклад. Але загалом, якщо Захід правильно позиціонуватиметься, захищаючи свої цінності, якщо вся ця система запрацює, то в кінцевому підсумку переможе те, що ми називаємо демократією.

— Коли я бачу й читаю те, як представлена Україна в мас-медіа Росії, то розумію, що вашу країну представляють там із такими недоліками, яких я не бачу тією мірою, про яку кажуть росіяни, — також прокоментував слова Віктора Єрофєєва в інтерв’ю «Вічу» відомий польський режисер Кшиштоф ЗАНУССІ.

— Вони критикують європейські цінності, проте нічого не можуть запропонувати Україні в обмін, а це означає провал пропаганди, хоч би якою професійно зробленою вона була. Практично під час усіх дискусій, присвячених українсько-російським відносинам, лунала думка про те, що якщо не відбудеться параду перемоги на полі битви за різні цінності, за ідеї людяності, гуманізму, свободи, демократії та незалежного суду, то Москва продовжить реальну війну із застосуванням важкого озброєння. І не тільки

в Україні, а й у Грузії та в інших країнах. Зокрема, про це йшлося на панелі

під назвою «Росія після Путіна», що зібрала рекордну кількість слухачів. Її ведучий — російський політолог Андрій Окара, представляючи учасників розмови, заявив, що зібрав для неї в одному місці всіх видатних «путінознавців-ентомологів», що вивчають поведінку тарганів у голові російського президента». Однак уже перший із промовців «путінознавців» — російський політолог та економіст Андрій Ілларіонов висловив протест проти назви дискусії «Росія після Путіна».

– Той, хто придумав цю тему, є жартівником. Мені здається, він поквапився, бо для того, щоб обговорювати питання, якою може бути Росія після Путіна, треба відповісти на запитання, коли буде Росія після Путіна й за яких умов, – пояснив Ілларіонов, додавши, що бачить чотири сценарії: перший варіант – це якщо Путін сам вирішить піти. Ймовірність цього дорівнює нулю. Обговорювати його безглуздо. Другий варіант — змова й переворот. Ймовірність такого перебігу подій вкрай мала, а точніше близька до нуля. Обговорювати також немає сенсу.

Третій варіант — якщо щось станеться зі здоров’ям. Путін веде здоровий спосіб життя, а ми не лікарі, тому сказати, коли це буде і як, не можемо. Обговорювати безглуздо. Залишається останній варіант — природна смерть від старості. Питання, коли. Відповідь нам дає президент Зімбабве Роберт Мугабе. 92 роки. Оскільки згідно з офіційною біографією Володимиру Путіну 63 роки, то це дає нам можливість прогнозувати, що Росія з Путіним житиме ще не менш як три десятиліття. Тому я перейменував би нашу дискусію з «Росія після Путіна» на «Росію разом з Путіним». І світ разом з Путіним. До чого нам всім готуватися. Ілларіонов запевнив усіх, що президент РФ — людина раціональна, планує й організує свої дії і дії адміністрації.

Далі політолог швиденько виклав сценарій так званого «Мінська‑4», коли світ буде дедалі слабшим, а Росія, перетворившись з авторитарної на тоталітарну, дедалі сильнішою. Тому відповідь світової спільноти на розширення програми «Русского мира» (подальша окупація України, Грузії

та Балтійських держав) буде такою самою, яка прозвучала на нинішньому саміті НАТО у Варшаві. А саме — жодної. «Будуть заяви. Про те, що це жахливо, що це порушення міжнародного права, це неприпустимо. Але в конкретних діях не буде нічого. Тому ця програма Володимира Путіна буде

здійснена. Не відразу, не за один рік, але це станеться. І її увінчає «Ялта‑2»,

яка відбудеться в Мінську. Саме там між російським та американським президентом буде підписано всеосяжну угоду «Мінськ‑4» про визнання політичних сфер впливу», — вбив останній цвях російський політолог.

«Єдина країна, яка може зупинити Путіна, — це Україна», — у відповідь на такі прогнози намагалися переконати, найперше своїх західних партнерів,

українські учасники форуму. Приберіть візи! Прийміть Україну в Євросоюз і НАТО! Контролюйте й допоможіть реформувати країну! Чи почули європейці ці українські меседжі? Чи розуміють, що «жарти» Ілларіонова є дуже відносними жартами? На думку українського політолога Євгена МАГДИ, головний висновок з подій, що відбувалися на форумі в Криниці, такий: «Україні необхідно навчитися відстоювати інтереси, формувати власний порядок денний і не цуратися дискусій про своє майбутнє із зацікавленими опонентами. Увагу світової спільноти до подій в нашій країні треба підтримувати й навіть підігрівати». Євген Магда вважає, що багато тем дискусій за участю представників України було сформульовано досить провокаційно для нас. Зокрема, одна з панелей, у якій узяв участь Магда, називалася «Зіткнення цивілізацій. Поле битви. Україна: міст або бар’єр між Сходом і Заходом».

– Україна — частина Європи, і цей факт не має викликати сумнівів. Як може бути мостом одна з найбільших держав Європи, розташована в центрі Європи?! Навіщо будувати міст там, де для цього немає потреби? Пропонуючи Україні статус моста, деякі європейські політики фактично виключають можливість її європейської інтеграції. Україна стала жертвою агресії, і те, що відбувається з нею протягом двох з половиною років, — показовий приклад російської «дружби». Захід донедавна дивився на Україну крізь призму російського інтересу — працювало правило business as usual і прагматичні економічні інтереси, але анексія Криму та агресія Росії на Донбасі змусили Захід змінити ставлення. Але сподіваються, що ми не переноситимемо конфлікт з Донбасу сюди, в центр Європи. Це важливо, й треба цього прагнути, хоча й дуже важко стримувати емоції, коли в нас 10 тисяч загиблих, а росіяни пропонують нам простягнути один одному руку й вдатися до діалогу. Діалог із ними може бути тільки в багатосторонніх дискусіях», — прокоментував «Вічу» словесні українсько-російські баталії, що відбувалися у Криниці, Євген Магда.

Україна теоретично може бути мостом між Сходом і Заходом, але на практиці досягти цього дуже важко через опір Росії, заявив в інтерв’ю «Вічу» французький політолог Лоран ШАМОТАН. На запитання про те, який це може мати вигляд у разі зміни влади в Москві, співрозмовник із Франції зазначив: «Питання не в зміні влади. Росія має розробляти свою перспективу розвитку, модернізуватися, й докицього не відбудеться, її політика буде незмінною». Щодо того, чи є Україна бар’єром між Сходом та Заходом, пан відповів: «Так. Це жахливо, але це так»…

План Маршалла для України

У Криниці завжди багато політики та політиків, та оскільки форум економічний, економіка все-таки залишається головною темою всіх дискусій. Від української делегації лунали різні прохання допомогти розвивати економіку: йшлося про українську версію «плану Маршалла», про інвестиції в окремі галузі тощо. Діюча модель економічного розвитку України вичерпала себе й потребує негайної заміни. Про це заявив у Польщі народний депутат України й один із засновників об’єднання «Українська бізнес-ініціатива» Сергій ТАРУТА.

– Головна помилка у визначенні економічної стратегії подальшого розвитку України — це спроба проводити реформи без кардинальної зміни

нинішньої моделі економічного розвитку. Курс на стабілізацію економіки призведе лише до фіксації її безнадійного відставання. Україну врятує тільки

«вибухове» зростання економіки. І можливості для такого зростання є, — вважає Сергій Тарута. — Україна ще залишається досить серйозною промисловою державою. Той потенціал, який був закладений, розгубили. Нічого не зросло, а тільки впала промисловість. Нам потрібен «план Маршалла». Те, що робила Литва свого часу. Необхідно спиратися на людський капітал. Ми знаємо, що Україна зберігає його і може конвертувати в нові галузі економіки. Народний депутат та його партнери по «Українській бізнес-ініціативі» представили західним партнерам доктрину стрімкого економічного зростання нашої країни. Тож Євросоюз може сприяти Україні в реалізації плану відновлення економіки на 2017-2030 роки на основі реіндустріалізації та широкого застосування інновацій. Реалізація цього плану дасть змогу Україні вийти до 2030 року на рівень ВВП близько $500 млрд. За оцінками економістів, успішна реалізація нової моделі економічного зростання потребує всього близько $250 млрд. прямих іноземних інвестицій. Тобто приблизно $16,5 млрд. на рік.

– Ця цифра інвестицій є цілком реальною. Але для здійснення таких планів Україна має розробити стратегію, під яку Європа буде готова надавати інвестиційний ресурс. Ідеться насамперед про програму дій, прийнятну для європейських адміністрацій та бізнес-структур. Ми хочемо, щоб європейці брали участь спочатку в експертизі цієї стратегії, а потім виступали контролерами її реалізації, — заявив Сергій Тарута. По завершенні дискусії її модератор, глава наглядової ради Інституту глобальних трансформацій, екс-заступник міністра закордонних справ України Олександр ЧАЛИЙ в інтерв’ю «Вічу» заявив, що нині на Заході є дві тенденції: «Велика довіра до великого й середнього бізнесу, особливо в інноваційній та ІТ-сферах і водночас неабияке розчарування від того, що великий олігархічний український бізнес не зробив висновків ані з Помаранчевої революції, ані з Революції гідності. Тому економічні правила гри залишаються старими, а це становить дуже велику небезпеку і для країни, і для майбутніх інвестицій у країну».

На запитання «Віча», чи існує, на його думку, в західних партнерів довіра до нинішньої влади, Олександр Чалий відповів: «Мені здається, що затримка великої приватизації ставить цю довіру під велике питання».

Замість епілогу

Цьогорічний ювілейний, 25-й, Економічний форум у Криниці знову засвідчив, що він є важливим голосом в європейській дискусії. Сьогодні,

коли Європейський Союз стикається з численними викликами й загрозами, обговорення питання про майбутнє спільноти і її економіки стає дедалі необхіднішим. І Україна є частиною цієї занепокоєної своїми проблемами спільноти, як би комусь не хотілося лишити її містком чи бар’єром. Про це і європейці, і росіяни почули. Тож завдання-мінімум української делегації

можна вважати виконаним.

Автор: Яна СТАДІЛЬНА.