№3, лютий 2007

Франція – країна вільних

Занадто «старі» й переобтяжені історією – так відгукуються про французів. Можливо, й справді, забагато традицій і споминів, як на модерну добу. Але за кожною гранню сучасності – століття перетворень.

 

Повна офіційна назва країни – Французька Республіка. Столиця – Париж. Національний прапор – триколірний, вертикальні сині, білі, червоні смуги. Національний гімн – «Марсельєза». Девіз – «Свобода. Рівність. Братерство». Національне свято – 14 липня (річниця взяття Бастилії у 1789 р.).
Територія і населення. Площа – 551,602 тис. кв. км (найбільша країна Західної Європи), протяжність морського узбережжя – 5,5 тис. км.
Населення (станом на 1 січня 2006 р.) – 62,9 млн. осіб (60,2 млн. осіб у метрополії). Середня тривалість життя: чоловіки – 74,2 року, жінки – 82,1 року.
Найбільше місто Париж – 2,176 млн. осіб, із передмістями так званий Великий Париж – 11,09 млн. осіб (18,9% від кількості населення метрополії), Марсель – 874 тис. осіб, Ліон – 413 тис., Тулуза – 348 тис., Ніцца – 337 тис.
62% французів вважають себе католиками (проте тільки 10% із них регулярно відвідують церкву), 9,5% – мусульманами. Це найпоширеніші релігії.

Французів у давнину називали галлами. Вони генетично споріднені з шотландцями й ірландцями, але забули історичну мову, запозичивши лексику римлян-завойовників. Втратили і самоназву, прибравши ім'я інших поневолювачів – германського племені франків. Але чого не відбереш у цього народу, то це здатності в усі історичні періоди доходити до останніх меж самовтілення. Галли були затятими ворогами Риму, й потрібен був політичній геній Юлія Цезаря, щоб приборкати їхню лють. У період раннього середньовіччя, коли християнство залишилося єдиним авторитетним інститутом, саме рицарі з сучасної Франції склали кістяк армії хрестоносців, що рушали в Палестину. Франція явила взірець куртуазної культури, витворила васальні відносини й абсолютизм.

Однак і революційні зміни не відбулися б без певних політичних традицій. Одна із них – парламентаризм. Генеральні Штати – представництво трьох станів, духовенства, дворянства та міщанства – були вперше скликані ще в 1302 році. Ці збори виражали єдність нації. У найкритичніші моменти історії, під час конфліктів із папською курією, Столітньої війни та Жакерії, Генеральні Штати утверджували державну цілісність. Іноді представницький орган ставав єдиним органом державної влади. Так, згідно з Великим березневим ордонансом, наданим 1357 року (рівно 650 років тому), Генеральні Штати ставали постійним органом і їм надавалося виняткове право змінювати вартість грошей, утверджувати нові податки, контролювати їхній збір і витрати, а також укладати мир. Однак через фракційні конфлікти представницький орган утратив частину цих повноважень. Проте показово, що й у період розквіту абсолютизму монарх не міг запровадити нових зборів без згоди Генеральних Штатів.

На цьому ґрунті в 1789 році й розгорнулися події, які змінили світ. Людовік XVI вимагав од депутатів вотування нових податків. Представники третього стану та духовенства не пристали на цю вимогу. У відповідь монарх оголосив про розпуск Генеральних Штатів. 17 червня не допущені на засідання депутати від міст і церкви зібрались у залі для гри в м'яч і проголосили себе Національними зборами – повноправним представницьким органом. Потім було взяття Бастилії, наполеонівські війни і реставрація Бурбонів. Велика революція померла, але залишила у спадок триколірний стяг, Марсельєзу та мрію про поєднання непоєднанного: свободи, рівності та братерства.

Республіка. Спроба №5

З прийняттям 4 жовтня 1958 року чинної нині Конституції у Франції встановлено політичний режим П'ятої республіки, яка є президентсько-парламентською. Глава держави обирається на 5 років шляхом загального прямого голосування з правом переобрання (до 2002 р. термін повноважень становив 7 років).

Президент стежить за дотриманням Конституції. Він призначає прем'єр-міністра та, за поданням останнього, членів уряду, головує на засіданнях Кабінету міністрів, є верховним головнокомандувачем збройних сил, призначає також на вищі державні, цивільні та військові посади. Президент наділений такими надзвичайними повноваженнями, як право розпуску Національних зборів, оголошення надзвичайного стану.

У 80–90-х роках минулого століття особливістю політичного становища були періоди «співіснування» при владі президента та прем'єр-міністра, які належали до різних політичних таборів (у 1986–88 рр. і 1993–95 рр. – президента-соціаліста Ф.Міттерана та уряду правих; у 1997–2002 рр. – президента-голліста Ж. Ширака та лівого уряду Л. Жоспена). За «співіснування» до невід'ємних прерогатив глави держави належала зовнішня та безпекова політика, а за економічну політику відповідав прем'єр-міністр.

Уряд відповідальний перед парламентом, йому може бути винесено вотум недовіри з боку Національних зборів. Наділений правом законодавчої ініціативи. Прем'єр-міністр, призначений президентом Республіки, здійснює керівництво діяльністю уряду. Прем'єр-міністром є Домінік де Вільпен («Союз за народний рух»).

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Спецпосланець Трампа їде до України: візит триватиме тиждень Сьогодні, 11 липня

Трамп каже, що домовився, аби за американську допомогу Україні платив НАТО Сьогодні, 11 липня

Зеленський: участь США в зустрічі "коаліції рішучих" – це сигнал від Трампа Сьогодні, 11 липня

Зеленський: є ідея, щоб послом у США був Умєров – і це вплине на уряд Сьогодні, 11 липня

Зеленський про нові санкції США та ЄС проти Росії: думаю, ми дуже близькі Сьогодні, 11 липня

Мерц: Німеччина готова придбати у США Patriot для України Вчора, 10 липня

"Це тероризм": Зеленський розповів про атаку РФ на Київ і закликав посилити ППО Вчора, 10 липня

Глава Єврокомісії оголосила про створення фонду відновлення України Вчора, 10 липня

Мерц закликав Україну не звертати зі шляху реформ, йдучи до ЄС Вчора, 10 липня

Дональд Туск: відновлення України неможливе без її перемоги у війні Вчора, 10 липня