передплата Українською | In English

№1, січень 2016

Андрій ЗВЄРЄВ: «Словом, фільмом, кіно можна й потрібно здобувати перемоги»

Напередодні 2016 року Одеська кіностудія завершила зйомки пілотної серії першого від 2006 року багатосерійного художнього фільму «Пам’ять Сонця», присвяченого історії міста й області. Кінострічка стане першим великим проектом за останні дев’ять років. Про те, як народжується довгоочікуваний одеський «повний метр», а також про перспективи й проблеми вітчизняного кінематографа розповідає директор Одеської кіностудії Андрій ЗВЄРЄВ.

– Нині маємо в роботі чотири національні телепроекти. Літо у нас, як загалом у всіх виробників кіно, минуло у форматі «стендбай» (режим очікування. – Ред.), – пригадує Андрій Вадимович. – У лютому 2015 року самотужки зняли короткий метр «Пан Рай» (режисер — Олег Карпенко) за п’єсою Теннессі Вільямса. А з квітня по червень 2015­го тривали зйомки й постпродакшн пілотної серії телевізійного україномовного фільму «Пам’ять Сонця» (режисер — Віктор Кустов). Це власне виробництво Одеської кіностудії. Картину зняли одесити, і, природно, основна тема – зародження Одеси, історія кохання й сплетіння доль на нашій благословенній землі.

Дія пілотної серії розгортається на рубежі XVIII і ­
XIX століть. У ній розповідається про зародження виноробства на Одещині. Для мене це звучить символічно, оскільки виноградна лоза – уособлення природної сили, що пробиває собі шлях навіть із кам’янистого ґрунту.

За версією сценаристів, мистецтво виноробства завезли в наші краї француз і швейцарець. Навколо них, власне, й обертається весь сюжет. Нині тривають переговори з кількома національними телекомпаніями. На якому каналі глядач зможе побачити наш фільм, досі є таємницею.

– Знімання фільму власними силами – перший реальний результат відродження Одеської кіностудії. А ще недавно вона була в жалюгідному стані. Як вийшли з кризи?

– Розуміючи, що створення фільмів – це передусім виробництво, ми, по­перше, зосередилися на відновленні платоспроможності підприємства, формуванні команди управлінців. По­друге, зайнялися відновленням інфраструктури підприємства, ремонтом павільйонів і виробничих цехів, комунікаційних систем, забезпеченням усіх підрозділів водою, теплом і електроенергією. По­третє, вихід на самоокупність і реінвестування у власний розвиток (придбання сучасної знімальної та освітлювальної техніки). Як наслідок, вихід на власне кіновиробництво (формування професійних знімальних груп, навчання власних фахівців). Колектив кіностудії об’єднався, визначив стратегічні завдання, те, в якому напрямі рухатися, як залучати творчу молодь.

– Андрію Вадимовичу, але на Одеській кіностудії й нині працюють геніальні люди, заслужені кінематографісти – Кіра Георгіївна Муратова, Віллен Захарович Новак, Вадим Васильович Костроменко...

– Вони – наша гордість. Ми залучаємо їх до творчого процесу як експертів, консультантів. Але роки даються взнаки… На жаль, професіонали середнього віку працюють там, де є реальне кіновиробництво. У Києві, Москві, аж до Голлівуду. І це – реальність. Не просто українські, а саме одеське коріння є в багатьох зірок світового екрана: Сідні Поллака, Девіда Коперфільда, Сильвестра Сталлоне, Кірка Дугласа, Леонардо Ді Капріо, Стівена Спілберга, Сержа Генсбура. Багата на таланти земля одеська, як бачите!

– Можливо, є сенс запросити до Одеси яскравих талановитих режисерів, операторів, сценаристів із інших міст чи навіть країн?

– Ми постійно шукаємо нові імена. 2013 року комісія із членів Союзу кінематографістів України на чолі з Вадимом Костроменком відібрала 11 сценаріїв для зйомок дебютних короткометражок.

2014­го Одеська кіностудія зареєструвалася для участі в Сьомому конкурсному відборі кінопроектів для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів. Були представлені дві заявки: повнометражний історичний фільм «Ярославна – королева Франції» за сценарієм Вадима Костроменка й повнометражний фільм—казка для дітей «Чарівна перлина» Анатолія Валевського та Ігоря Шевченка.

На жаль, жоден із фільмів державної підтримки не одержав. І це не дивно: в країні війна. Хоча, на мою думку, національний кінематограф є одним із найважливіших чинників зміцнення морального духу суспільства в критичні для країни часи.

Та ми не зупиняємося. Із французькими партнерами ведемо переговори про виробництво «Ярославни – королеви Франції». Ми вирішили поглянути на історію очима сучасника XXI століття. Показати, що Україна визначилася зі своєю євроспрямованістю не 2013 року на Майдані, а на десяток віків раніше. Ярослав Мудрий тому й має таке ім’я, бо вже в середньовіччі дивився у бік Європи, думав про об’єднання з європейцями. І видав свою дочку заміж за короля Франції, що привело до взаємопроникнення двох великих культур.

Нещодавно ми завершили спільну роботу з Міністерством закордонних справ Німеччини й німецькою кінокомпанією Boekamp & Kriegsheim GmbH. Одеська кіностудія й німецькі партнери в липні 2015 року оголошували конкурс серед молодих кінорежисерів «Суспільство в фокусі – хабар.org». Було відібрано шість найкращих режисерів, які вже завершили зйомки короткометражок. Усі кінороботи 13 листопада були презентовані в Арт­центрі імені Віри Холодної. До речі, тут розміщений найстаріший знімальний павільйон. А сам арт­центр став знаковим для одеситів.

Кіностудія веде переговори з турецькими продюсерськими центрами й представниками кінобізнесу Грузії щодо копродукціі (спільного виробництва. – Ред.) проекту «Доктор». Тривають продуктивні переговори з Krakovia Producciones (Польща) стосовно участі Одеської кіностудії в спільному виробництві польського кіно. Загалом на 2016 рік заплановано чотири проекти.

– Пане Андрію, вітчизняна кіноіндустрія нині очікує справжнього ренесансу, обумовленого на законодавчому рівні.

– Це справді так. Законопроект «Про державну підтримку кінематографії» 27 листопада 2015 року пройшов Комітет Верховної Ради з питань культури і духовності. Найближчим часом його текст винесуть у Верховній Раді на голосування. Думаю, це історична подія. Уперше в історії кіноіндустрії України найбільші теле­ й кіновиробники об’єдналися в ініціативну групу й запропонували своє практичне бачення розвитку вітчизняного кіно. І добилися результату на рівні законодавчої ініціативи.

Усі великі кіновиробники знають, що не існує такого поняття, як «державне фінансування», а є термін «державна підтримка». Нині, на жаль, сумна ситуація з наданням коштів кінематографу, хоча він архіважливий: словом, фільмом, кіно можна й потрібно здобувати перемоги. Національна ідея та національні герої з’являються у свідомості маленької дитини в 7–10 років. Важливо розуміти, які книжки читають малечі батьки, які мультфільми й фільми дивиться підліток. Виробництво національного кіно­ і телепродукту має велике значення для нації в цілому.

У всьому світі кіно – це бізнес, і я підходжу до цього питання, як до бізнесу. Чому в нас не розвивається кіноіндустрія? Бо всі звикли, що необхідно зібрати певний ресурс у певному місці, поставити кристально чисту людину, щоб вона розподіляла цей ресурс, і так здійснювати підтримку. Але є й інші моделі, де держава (якщо вона зацікавлена в кінематографі як у бізнесі) просто створює економічні умови найбільшого сприяння.

Багато країн сьогодні вигідно використовують пільги для залучення інвесторів у кіновиробництво. Наприклад, на Мальті побудовано унікальні павільйони для підводних зйомок. Маленька країна залучає великі кошти не лише для знімання фільмів, а й на свій розвиток. На мою думку, такий шлях дуже перспективний і для Одеси: її добре знають у кінематографічному світі й із задоволенням тут працюватимуть.

Саме тому мені близька й зрозуміла модель, запропонована ініціативною групою #КіноКраїна. Два основні інструменти створення таких умов – прямі державні інвестиції та повернення. Було запропоновано таку формулу: 100% державних коштів — для дитячого, дебютного, анімаційного й документального кіно, 80% коштів держави й 20% компанії­продюсера — для фільмів, і 50/50% коштів держави й компанії­продюсера — для серіалів.

А якщо говорити про майбутнє, то я романтик і вірю в успіх колективу Одеської кіностудії. Мрію налагодити співпрацю із західними кіновиробниками, знімати власні фільми в копродукції із зарубіжними партнерами й думаю, цей час уже не за горами!

Автор: Євген ТИЩУК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016