Ощадбанк спіткає доля «України»?

12 січня 2007 року, в останній день роботи другої сесії, народні депутати України подолали вето Президента на
Закон «Про внесення змін до статті 7 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Для подолання президентського вето на закон, який докорінно змінює існуючий порядок здійснення державою повноважень власника державних Ощадного та Укрексімбанку, комуно-соціалістично-регіональній парламентській більшості не вистачило б голосів, якби не позиція моєї фракції – Блоку Юлії Тимошенко. Її депутати (крім автора цих рядків, його колег Левка Лук'яненка, Миколи Томенка, Андрія Шевченка та Сергія Буряка) за наполяганням своєї лідерки теж одностайно голосували за зміни до закону.

Нова редакція статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» скорочує кількість членів наглядових рад державних банків, котрі призначаються Президентом та Верховною Радою, з семи до п'яти осіб. Натомість Кабінету міністрів надано право призначати своїх п'ять членів наглядової ради. Крім того, уряд отримав ще й право вносити Президентові пропозиції з призначення членів наглядових рад за його квотою.

Згідно зі статтями 38 і 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до компетенції наглядових рад належить визначення основних напрямів діяльності банку, затвердження річних результатів його діяльності, розподіл прибутку тощо. Тож неважко спрогнозувати, як зміна порядку призначення членів наглядових рад Ощадного й Укрексімбанку, де представники парламентсько-урядової коаліції матимуть більшість голосів, може вплинути на роботу цих банків.

Торік Ощадбанк спрацював із прибутком у 145 мільйонів гривень, що на 20 мільйонів більше, ніж за всі десять попередніх років його діяльності! Укрексімбанк 2006-го заробив 250 мільйонів гривень. В Ощадбанку сьогодні розміщено понад 7 мільярдів гривень мільйонів громадян України. Два роки тому Світовий банк оцінював вартість Ощадбанку лише в 600 мільйонів гривень, а сьогодні за нього готові викласти понад 2 мільярди євро! Якщо в 2002–2004 роках, за першого урядування Віктора Януковича, кількість неповернених Ощадбанку кредитів сягала понад 30%, то сьогодні їх менше 7%. (До речі, головною причиною загибелі агропромбанку «Україна» якраз і стало масове неповернення кредитів.) Прикметно, що серед тих, хто взяв і досьогодні не повернув багатомільйонні доларові кредити, – фірма «Інфокс» та інші, до діяльності котрих причетні окремі народні депутати від Партії регіонів.

Підгрунтя для серйозних сумнівів у готовності «донецьких» (після нинішнього захоплення ними державних банків) працювати на державу й людей дають недавні призначення за квотою парламенту нових членів наглядової ради Ощадбанку. Серед них такий собі пан Волинець, котрий одночасно є членом спостережної ради комерційного банку «Актив». Останній пов'язують із відомими братами-«регіоналами» Клюєвими. Або пан Пушкарьов – голова правління банку «Мрія», що належить російському Внєшторгбанку, конкуренту Ощадбанку.

З огляду на цю ситуацію, тим паче видається незрозумілою позиція фракції Блоку Юлії Тимошенко, яка голосувала за подолання президентського вето. Наша лідерка зважилася на цей, як на мене, ризикований крок за такої умови: автори законопроекту впишуть до нього норму про те, що в наглядових радах державних банків обов'язково має бути по одному представникові від опозиції. Регіонали з радістю погодилися, очевидно, зметикувавши – один опозиціонер із 15 членів спостережної ради (а дев'ятеро репрезентують урядову коаліцію) на заваді їхнім далекосяжним планам не стане.

Насамкінець зауважу, за чинними нормами статті 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти її членів, а рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів ради. Запроваджений комуно-соціалістично-регіональною парламентською більшістю за сприяння БЮТ новий принцип формування складу наглядових рад Ощадного й Укрексімбанку на практиці може призвести до ухвалення ними рішень за відсутності та без врахування позиції членів наглядової ради, призначених, приміром, Президентом. І тоді ніхто не дасть жодної гарантії, що невдовзі кількість не повернених Ощадбанку донецькими фірмами кредитів, як і за першої каденції уряду Януковича, становитиме понад 30%, унаслідок чого найбільший державний банк знову опиниться на порозі банкрутства. Про долю заощаджень мільйонів українських громадян у цьому випадку говорити зайве.

Автор: Олег ЛЯШКО