Політична та історична відповідальність за успіх України

Із виступу Голови Верховної Ради України Володимира ГРОЙСМАНА з нагоди річниці роботи Верховної Ради восьмого скликання

П’ять тез, які, на мій погляд, є визначальними в оцінці нашої роботи.

Перша теза, про яку я хотів би сказати, – це цінності революції як критерій оцінки наших дій у цілому як влади і реформ.

Критерієм такої оцінки нашої річної роботи має бути те, наскільки ми справляємось із завданнями, які стоять перед нами.

Верховна Рада нинішнього складу – частина української влади, перезаван­таженої революцією. І перед нами усіма стоїть виклик: дати відповідь на те, заради чого люди вийшли на вулиці два роки тому.

21 листопада, коли уряд Азарова заявив про зупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, у Києві та інших містах України зібралися перші Майдани. Люди вимагали повернути їм власне майбутнє.

Після трагічної ночі з 29 на 30 листопада, коли міліція жорстоко побила мирних демонстрантів, на вулиці вийшли вже мільйони. Люди вимагали справедливості.

Коли їх не почули й після цього, тиск почав посилюватися, люди вийшли відстоювати свою гідність.

Відстоювати гідність достатньо непросто в нинішніх умовах. На мій погляд, у цьому полягає місія сьогоднішньої влади і нас з вами як її частини: прокласти шлях до нашого європейського майбутнього; відновити в суспільстві справед­ливість через встановлення верхо­венства права і закону; повернути людям почуття власної гідності. Ці цінності й визначають реформи, які необхідні країні і яких чекають люди. А ми як законодавці повинні забезпечити формування законодавчої основи цих реформ. Наступне. Будь­які реформи, будь­які зміни, за які потрібно боротися, мають свої ризики. Рівень довіри до всієї влади сьогодні свідчить, що ми всі, вся українська влада, не завжди відповідаємо очікуванням суспільства щодо темпу та глибини таких реформ. Я вважаю, що це не тільки наша вина, але, за великим рахунком, і наша біда. Як і багато з тих, хто прийшов у владу проводити реформи, я мав великі надії, що нам швидко вдасться провести ті зміни, яких ми чекали стільки років. Сьогодні у мене менше ілюзій і більше досвіду, в тому числі й негативного. Я можу сказати про себе і думаю, що під моїми словами підпишеться багато з тих, хто присутній тут: я недооцінював ті ризики, з якими довелося стикнутися. Масштаб нашої катастрофи. Ми всі розуміли, що потрібні зміни, але ми до кінця не усвідомлювали, що система прогнила настільки, що в ній практично не залишилося нічого, що не було б уражено руйнуванням. Що більше я заглиблювався, то більше розумів, що система була приречена і що немає тієї сфери в житті держави, у житті суспільства, яку не потрібно було б реформувати.

Друге – це інституційна слабкість, і ми постійно з цим стикаємося. Рівень деградації усієї системи управління в державі виявився катастрофічним. Людей, здатних спроектувати необхідні реформи, визначити чіткий план дій і його реалізувати, виявилося так мало. Працюючи і в уряді, і тепер у Верховній Раді, я завжди спирався і на експертів з громадського середовища, і на міжнародних експертів. Але всі, хто хоч раз проводив зміни, знають, що від ідеї до реалізації – великий шлях. І саме брак управлінської спроможності в системі є одним із ключових гальмівних чинників.

Але в той же час, коли ми все ж підходимо до зміни системи, я не знаю, де беруться в цій системі сили, і вона починає чинити шалений опір. У багатьох випадках за цим опором стоїть простий людський страх, але системним його робить те, що в багатьох випадках чиновники звикли діяти не в інтересах людей і держави, а у своїх власних приватних інтересах. І саме великі й малі олігархи мобілізують систему, щоб чинити опір будь­яким позитивним змінам.

І нарешті, коли ми все ж починаємо пробиватися крізь усі ці труднощі й перешкоди, вмикається ще одне гальмо – популізм. Наша політична традиція досі побудована на заграванні з настроями людей, на красивих гаслах і пустих обіцянках. І що більші та глибші проблеми в суспільстві, то пишніше розквітає ця пліснява.

Я не помилився, бо вважаю популізм величезною проблемою нашого сьогодення. Сьогодні, на жаль, це загроза, яка є однією з найголовніших для проведення успішних реформ.

Хотів би сказати декілька слів і про наші результати.

Цей парламент, який, можливо, критикують найбільше в суспільстві, ніж будь­який інший попередній, насправді працює майже втричі інтенсивніше, ніж попередні: за рік ми ухвалили більш як 800 рішень.

Кількість не є показником, якщо за ним не стоїть якість. А головним показником якості є те, що ми з вами, незважаючи на всі наші палкі дискусії, досі не провалили жодного важливого для України рішення.

У цій залі завжди, коли розглядаються проукраїнські державницькі рішення, ми знаходимо більше голосів, ніж потрібно для простого ухвалення рішення. І вчора ці рішення приймали: і 250, і 270 голосів, а деякі й за 300.

Тепер дещо конкретніше. Саме ми з вами приймали всі необхідні для зміцнення обороноздатності країни рішення. І в тому, що українська армія сьогодні принципово відрізняється від тієї, якою вона була півтора року тому, є теж заслуга українського парламенту.

Я хотів би нагадати й про наше рішення щодо скасування Україною позаблокового статусу. Саме в цьому залі були прийняті всі необхідні рішення для забезпечення фінансової стабілізації і продовження фінансової підтримки з боку наших міжнародних партнерів. Ми прийняли весь необхідний пакет законів для безвізового режиму. Хотів би відзначити, що в ратифікації Угоди з ЄС національними парламентами країн ЄС є також заслуга й нашої парламентської дипломатії.

Ми прийняли весь необхідний пакет законів для належної організації боротьби з корупцією, а також дали старт реформі правоохоронної системи та судової системи. Розпочали одну з ключових для України структурних реформ, яка відмежовує європейське майбутнє від її пострадянського минулого. Почали з вами справжню реформу з децентралізації влади. Розпочали деолігархізацію української економіки, ми зробили суттєві кроки з формування демократичних медіа, відкрили інформацію ЗМІ про структуру власності, відомості про кінцевих власників. Ми почали відновлювати історичну справедливість – прийняли закони про декомунізацію. Це фундаментальне рішення для зміцнення нашої ідентичності, для відтворення історичної справедливості.

Це далеко не повний перелік рішень. І хотів би відзначити, що значна частина прийнятих нами законів роками не доходила до цієї зали. І в попередні роки навіть важко собі було уявити, що такі закони можуть бути взагалі прийняті у Верховній Раді України. Я думаю, що ті депутати, які зараз знаходяться в залі й були депутатами попередніх років, це можуть підтвердити.

Відзначив би також і те, що відверто лобістські закони, хоча й досі іноді «заходять» у цей парламент, практично не мають шансів бути прийнятими. Не думаю, що хтось може назвати приклад законів, які були відверто лобістськими і були б нами проголосовані.

Ми розпочали долати хаос у роботі Верховної Ради України, який був однією з її традицій, прийняли План законодавчого забезпечення реформ – документ, який базується на всіх базових стратегічних документах і є для нас фактично операційним планом.

Відповідно, дедалі більше структуруємо нашу роботу, фокусуючи її на справжніх пріоритетах.

І, нарешті, спільно з Європейським парламентом розпочали реформу Верховної Ради України. Ви знаєте, що є окрема місія, яку очолює наш колега пан Пет Кокс. Спільно з колегами – народними депутатами України працюємо над тим, щоб змінити роботу українського парламенту зсередини, щоб український парламент став по­справжньому європейським. Зокрема, розпочали впровадження елементів електронного парламенту, реорганізацію роботи апарату, впровадження нової системи підготовки пленарних засідань.

Дорожня карта реформ має бути готова вже в січні, і наші європейські партнери далі допоможуть нам її втілити в життя. Але вже сьогодні можна відзначити, що за всі роки незалежності не робили жодної такої масштабної спроби реформувати Верховну Раду України й перетворити її на справжній парламент європейського зразка. Переконаний у тому, що у нас із вами вистачить політичної волі рішення, які будуть напрацьовані, втілити в життя.

І, можливо, найголовніше: незважаючи на всі наші внутрішні складнощі, ми зберегли єдність і здатність приймати рішення. Ми наразі не виправдали очікування тих, хто зацікавлений у дестабілізації ситуації в Україні будь­яким способом, у тому числі через розпуск парламенту. Думаю, є очевидним, що розпуск парламенту може спричинити величезну кризу в Українській державі.

Хотів би сказати окремо про наші недоопрацювання. Недовіра до українського парламенту значною мірою пов'язана з тим, що ми досі не стали парламентом відповідальних депутатів. На жаль, і нинішній склад парламенту не усвідомив ще до кінця, повною мірою того, що бути народним депутатом – це робота, це обов'язки, а не тільки привілеї. Дисципліна участі депутатів у пленарних засіданнях Верховної Ради України та засіданнях комітетів залишається величезною проблемою.

Ще одне ганебне явище – це непарламентська поведінка народних депутатів як у цьому залі, так і за його межами. Ми маємо добиватися результатів прийняттям законів, а не застосуванням фізичної сили. Ми не маємо прикриватися депутатською недоторканністю, щоб вчиняти безчинства. Ми прийняли декілька рішень про позбавлення недоторканності декого з тих, хто осоромив честь депутата, але так і не прийняли рішення щодо скасування депутатської недоторканності. І я ще раз хочу звернутися до профільного комітету: внести пропозиції Верховній Раді щодо розгляду цього питання.

І хочу сказати наступне: за будь­які кримінальні злочини не має бути жодного імунітету. Все те, що стосується парламентської роботи, все те, що стосується політичної позиції, має бути захищено на сто відсотків. І ми маємо це з вами зробити.

Цілий ряд рішень, яких чекає від нас суспільство, ми досі не прийняли. Вони не провалені, але в деяких випадках нам важко знайти компроміс, щоб вийти на результативне голосування. На жаль, у деяких випадках політичні інтереси беруть верх над здоровим глуздом. Думаю, що працювати в коаліції нам ще потрібно вчитись, у тому числі, й працювати всією Верховною Радою.

Я говорив на початку нашої роботи, що хотів би бачити парламент фабрикою якісних законів. Ми поки що не стали нею. Є слушні зауваження до уряду щодо якості та своєчасності підготовки законів, але ми маємо й до себе пред’явити претензії, бо це наша спільна робота.

Опрацювання термінових законів часто відбувається в комітетах в останній момент. Також є чимало законодавчого, я сказав би, «спаму». Ми маємо близько двох тисяч зареєстрованих законопроектів, далеко не всі з яких варті того, щоб витрачати на них час Апарату Верховної Ради та депутатів. Я доручав комітетам провести відсів законів, які комітети не рекомендують до розгляду, але ця робота досі до кінця не зроблена. Ми ще не вийшли на належну пріоритетизацію нашої роботи. У результаті часто нас «ведуть», а не ми когось «ведемо».

Співпраця парламенту та уряду на основі спільних пріоритетів має бути покращена. І я думаю, що в нас сьогодні є всі підстави й повне розуміння між Кабінетом Міністрів і парламентом для того, щоб цю роботу змінити на краще.

Ми приймаємо чимало хороших законів, але проблема України часто не у відсутності законів, а в їх реалізації. Як парламент маємо наглядові функції, але поки що хочу констатувати факт, що ми належним чином не відслідковуємо, як впроваджуються прийняті нами рішення. Нашу роль контролю за виконавчою владою маємо посилювати, і я думаю, що в наступний рік нашої роботи це має бути одним із пріоритетів – якісний європейський парламентський контроль.

Нашу роль контролю за виконавчою владою маємо посилювати, і я думаю, що в наступний рік нашої роботи це має бути одним із пріоритетів – якісний європейський парламентський контроль.

І ще одне. Ми насправді недопрацьовуємо в комунікаціях із суспільством. Ми постійно критикуємо парламент і своїх колег. Якщо є за що, то це має право на життя, але ми мало дбаємо про те, щоб пояснити суспільству роль парламенту, пояснювати суть реформ. Ми маємо пояснювати й про труднощі, які нам потрібно долати на шляху їх реалізації. Часто переважає популізм, і є брак відвертої прямої комунікації із суспільством.

Чи є ці недоопрацювання критичними? Якщо ми з вами відповідально поставимося до своєї місії і своїх завдань, чітко визначимо пріоритети й продовжуватимемо працювати над собою, якщо завжди ставитимемо на перше місце інтере­си держави і, можливо, на час відкладемо наші політичні на сьогодні нікому не потрібні амбіції, – саме ми можемо зробити цю країну успішною. Ми з вами можемо зробити український народ самодостатнім.

Пріоритети на 2016 рік – це важливе завдання, яке стоїть перед нами.

Тільки пожвавлення економіки верне людям відчуття перспективи.

Після революції ми отримали пограбовану країну. Сьогодні мало хто про це згадує, але я хочу нагадати, що на рахунку Державного казначейства станом на березень 2014 року було 108 тисяч гривень. Крапка. Нічого не платилося, все було в катастрофічній ситуації, і ми чекали з дня на день, що буде масштабне військове вторгнення Російської Федерації. Це були дуже важкі часи, але сьогодні цей час пройдено. І я думаю, що ми тут повинні теж дуже об'єктивно ставити оцінки тому, що було зроблено за цей рік.

Ми пережили важкий удар через анексію Криму, російську агресію на Сході, але я не вважаю війну перешкодою для відновлення економічного зростання. Є країни, які демонстрували успішний розвиток і в умовах постійного конфлікту.

На жаль, українському народу досі не була запропонована модель економічного розвитку країни. Вважаю, що немає жодних виправдань, щоб далі жити в умовах невизначеності й економічного хаосу. Ми повинні спільно з урядом – наголошую, спільно з урядом – невідкладно запропонувати короткотермінову й середньострокову економічну стратегію.

Принципово зрозуміло, які кроки вона має включати: дерегуляція, деолігархізація і стимулювання малого та середнього бізнесу, підтримка перспективних кластерів і експортерів, підвищення ефективності управління державними активами, створення сприятливих умов для інвесторів. До речі, деякі рішення ми вже почали приймати, і це добре.

Уже найближчим часом маємо визначитися з податковою реформою, оскільки проста, зрозуміла й стабільна податкова система – основа будь­якої економіки. І ми повинні вже в 2016 році домогтися принаймні невеликого економічного зростання. Наступні два пункти є необхідною передумовою для забезпечення економічного розвитку, продовження формування ефективної системи управління.

Минулого тижня я був із візитом спільно з колегами – народними депутатами у Швеції та Фінляндії. Дві невеликі європейські країни, які не мають особливих ресурсів, але надзвичайно успішні економічно. У чому таємниця? Їх перевагою є ефективна система управління. Без ефективної системи управління в нас немає майбутнього. Особисто я завжди був у цьому переконаний, і мій попередній досвід є підтвердженням для мене цієї тези.

Левова частка моїх зусиль як віце­прем'єра, як Голови Верховної Ради була й залишається спрямована саме на формування ефективної системи врядування в державі. Кроки, які ми розпочали, – децентралізація, реформа державної служби. Переконаний у тому, що реформа державної служби є однією з ключових. Неможливо з дилетантами будувати справжнє європейське майбутнє нашої держави. Реформа парламенту, впровадження елементів електронного врядування і, як наслідок, – електронного парламенту. Зміни до Конституції, напрацювання нового виборчого законодавства. Оце елементи однієї мозаїки, складової формування ефективної моделі державного управління.

Антикорупція і верховенство права. Ми говорили про справедливість як одну з базових цінностей. Напевно, відчуття несправедливості є одним із домінуючих суспільних настроїв. Саме це штовхає людей на самосуд, але це хибний шлях. Ми маємо встановити реальне верховенство закону в країні.

Коли ми говоримо про те, що ми прийняли ті чи інші антикорупційні закони, люди кажуть: і що? А що змінилося? Наразі значна частина прийнятих нами законів ще не запрацювали. Але є дуже добра звістка для абсолютно всіх: вони почнуть працювати у 2016 році. І я думаю, що всі ще відчують, наскільки якісно побудовано антикорупційне законодавство.

Вважаю, що у нас два пріоритети, два пріоритетні завдання в цій сфері.

Перше: завершення формування законодавчої основи для створення в Україні дійсно ефективних і незалежних правоохоронних та судових органів влади, особливо судової системи через прийняття відповідних змін до Конституції.

Друге: використання всіх повноважень Верховної Ради для посилення контролю за імплементацією прийнятого нами законодавства.

Усі ці речі дадуть державі додаткові ресурси для виконання соціального контракту. Як би не було складно, держава не має права перекладати весь тягар на плечі простих громадян. Але ми не можемо тратити більше, ніж маємо. Тому потрібно шукати резерви. Економічне зростання, подолання корупції, підвищення ефективності управління. Все це резерви державного бюджету. І я впевнений, що при ефективній політиці ми зможемо віднайти приховані резерви, які можуть бути спрямовані на підвищення соціальних стандартів.

Водночас маємо нарешті приступити до реформування охорони здоров'я, реформування освіти, двох найбільш чутливих сфер. Вважаю, що неякісні охорона здоров'я і освіта – це загроза для майбутнього нації, перешкоди на шляху успіху нашої держави.

Усі ці пріоритети тісно пов'язані з цінностями європейського майбутнього, справедливості й гідності. І саме вони мають бути для нас критерієм для оцінки кожного прийнятого рішення. Найближчий тест, який нам потрібно пройти, – це бюджет на 2016 рік. Ми повинні сприймати його не як суму цифр, а дивитися на нього з точки зору його відповідності стратегічним пріоритетам. Хочу наголосити, що ми чекаємо від уряду якнайшвидшого його внесення. Але дуже важливим є те, що перед внесенням Прем'єр­міністр спільно з урядом, спільно з депутатами працюватимуть над узгодженою позицією. І я дуже хотів би, щоб те, що буде направлено в український парламент, було спільним баченням бюджету і податкової системи 2016 року.

Я глибоко вірю, що незалежно від політичних кольорів фракцій, груп, позафракційних депутатів ми зможемо об’єднатися заради українців і заради України.

Автор: Фото Миколи БІЛОКОПИТОВА