передплата Українською | In English

№21, листопад 2015

Щоб пам’ятали Щоб пам’ятали

Щороку в день пам'яті жертв Голодомору я запалюю свічку. Так хочеться, щоб її світло зігріло душі тих, хто помер мученицькою голодною смертю, а також тих, хто нині живе.
Ми не повинні цього забути!

У мене в руках рукопис мого діда Євгена Григорука «Кроки життя». «Настав 1932 з поганим урожаєм і високими нормами хлібозаготівлі. Люди трохи заховали, але організована «легка кавалерія» з ломами та лопатами всюди шукала хліб. Якщо знаходили, то забирали і хліб, і продукти, і одяг, а господарів висилали на Соловки, залишаючи дітей напризволяще ... Дідусь Семен, бабуся і дядько, як багато інших селян, померли від голоду. Знаходилися й такі, що харчувалися трупами... У лютому привезли в село протухлу сою і трохи олії. Відкрили для голодуючих дві кухні – в сільраді та школі. Я крутився на шкільній кухні, носив дрова, топив піч, за що отримував дві повні порції супу, в якому плавали 20—30 зерен сої та блискітки масла. Цим і трималися до весни. Як тільки земля відтанула, хто міг ходити, кинулися на колишні картопляні поля по морожену картоплю і в пошуках заготовленого мишами зерна. Пізніше їли воронячі яйця. У квітні приїхав батько, продав колгоспу будинок за те, що нас підводою вивезли на залізницю. Ми зі сльозами попрощалися з селом Секретаркою, будинком, колодязем і поїхали в Черкаси. У цьому місті нам видали хлібні картки, і ми вперше після голодування насолоджувалися шматочками хлібного пайка». Дід прожив 90 років і помер у тверезому розумі й світлій пам'яті в 2009 році рівно на дев'ятий день після свого ювілею. У передмові до книжки спогадів про Голодомор, війну, роботу помічником Брежнєва на ДніпроГЕСі, будівництві ГЕС на Дніпрі він написав: «Нехай доля обійде вас від подібних тягарів і ваше життя буде радісним і щасливим, але пам'ятайте, як нам доводилося боротися за виживання і долати величезні труднощі»...

Щоб пам'ятали, в січні 2016 року в прокат виходить перший повнометражний художній фільм про сталінські репресії в Україні, що призвели до Голодомору 1932–1933 років.

Стрічка канадського режисера Аяна Ігнатовича, батьки якого втекли з радянської України в часи Другої світової війни, називається «Гіркий урожай». У ній ідеться про історію кохання в розпал жорстоких подій. За словами режисера, він зняв цей фільм, щоб показати всьому світові, як страждали українці внаслідок агресивної політики Кремля.

«Як і багато українців, мої батьки пережили неймовірні страждання. Сьогодні, мабуть, немає жодного українця, який не знав би про репресії, страти, депортації і голод. Ураховуючи важливість теми й те, що за межами України мало хто знає про ці події, цю історію геноциду необхідно показати. Це важливо сьогодні», – зазначив Ігнатович на презентації стрічки.

У свою чергу, експерт із питань досліджень Євразії аналітичного центру Atlantic Council американець Даян Франсі пояснив журналістам, що «головним гнобителем України була і залишається Росія, чиї лідери –
такі, як Володимир Путін, систематично пропагують вигадки про те, що Україна – це якась «Малоросія». Але насправді українці – самобутній народ і їхня мова відрізняється від російської, як іспанська від французької. Путінські заяви не тільки помилкові, а й шкідливі. Вони перегукуються з історичними знущаннями Росії над Україною».

Творці фільму хочуть донести до західного глядача правду про те, що масштаби Голодомору були приховані компартією СРСР. І тільки після проголошення Україною незалежності в 1991 році, коли були розсекречені радянські архіви, в 2003 році у спільній заяві ООН, яку підписала і Росія, було оголошено, що Голодомор забрав життя мільйонів невин­них людей. А в жовтні 2008 року Європарламент визнав Голодомор злочином проти людства.

Даян Франсі також нагадав, що в 1933 році британська преса повідомляла про голод в Україні, але тоді США проігнорували (!) цю інформацію, а в 1934 році Вашингтон офіційно визнав СРСР, і Йосип Сталін зайняв місце в Лізі націй... «Сьогодні російському вторгненню в Україні теж не приділяють належної уваги, незважаючи на те, що Україна – одна з найбільших країн Європи з 45­мільйонним населенням», – підкреслив Франсі.

Щоб пам'ятали, нещодавно на сайті парламенту Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії з'явилася петиція з пропозицією визнати Голодомор 1932–1933 років в Україні актом геноциду. У ній сказано, що Голодомор був організований радянською владою. Наголошується, що за понад рік 7 мільйонів 500 тисяч осіб померли від голоду. Кінцевий термін для отримання необхідної кількості підписів закінчується 22 березня 2016 року.

Щоб пам'ятали, 7 листопада в центрі Вашингтона, неподалік від Капітолію, відбудеться урочисте відкриття пам'ятника жертвам Голодомору 1932–1933 років в Україні. Автор зворушливої та символічної монументальної бронзової скульптури «Поле пшениці» Лариса Курилас. Ще в
2006 році Конгрес США надав уряду України дозвіл побудувати такий монумент на федеральній землі округу Колумбія. Відтоді тривала робота над реалізацією цього проекту, над яким уряд України працював у тісному співробітництві з українською громадою.

Стіни й кам’яні плінтуси меморіалу сягатимуть восьми футів. На ньому розміщено текст про Голодомор в Україні англійською та українською мовами, а також геометричний малюнок, на створення котрого надихнули роботи київського архітектора та графіка початку ХХ століття Василя Кричевського.

Позаду меморіалу – вісім дерев із пурпуровим листям у формі серця. Поруч — сад із бронзовою лавою, з якої можна буде оглядати пам’ятник.

Тож, щоб пам'ятали, цього року ми знову вшануємо пам'ять жертв хвилиною мовчання й кожен із нас традиційно запалить свічку у своєму вікні...

Автор: Яна СТАДІЛЬНА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016