Місцеві вибори: пофарбую лавочку, поверну ядерну зброю!

або Хто бажає, той не продається

До місцевих виборів 25 жовтня, у яких по всій країні виявили бажання взяти участь 142 (!) політичні партії, важко ставитися як до змагання серйозних політичних платформ. Особливо якщо учасниками перегонів одночасно є, скажімо, «партії-побратими» «Рідна країна», «Рідне місто», «Рідний дім» або інший «сімейний клан» із партій «Жінки України», «Солідарність жінок України» та Всеукраїнського політичного об’єднання «Жінки за майбутнє». Достойну конкуренцію їм складуть політичні сили «За Кернеса! (За Конструктивні Економічні Реформи, Несприйняття Екстремізму, Спротив Авторитаризму!)», «Блок за зміни», «Молодь до влади», «Добрий самарянин», «Довіряй ділам», «Партія рішучих громадян», «Совість України», «Дружба», «Гідність» та «Поруч».

Спільною рисою і безперспективних проектів, і партій­важковаговиків є їхнє нестримне бажання не писати жодних конкретних політпрограм, а вийти за межі буденних і «нецікавих» проблем місцевих громад (ремонту доріг чи реформи комунальних підприємств) і розповісти електоратові про свої глобальні ініціативи. Другий варіант значно зручніший та привабливіший для кандидатів, адже після 25 жовтня ці загальнонаціональні обіцянки виконувати не доведеться – хоч би там як, а більшість із них – компетенція Верховної Ради та уряду. Чи майбутні місцеві обранці так заздалегідь готуються до позачергових парламентських виборів?

Традиційно не менш важлива складова передвиборної кампанії – це масове відкриття локальних «агенцій добрих справ», які знайомлять виборців із турботливим кандидатом­«гречкосієм». Жодних обмежень у творчому підході до надання соціальної допомоги електоратові (фактично прихованого підкупу) так і не створено: після скандальних довиборів у 205­му окрузі Чернігова заяви Президента України про посилення відповідальності за підкуп залишилися заявами – обіцяного законопроекту глава держави до парламенту не подав.

Натомість позитивний момент цієї кампанії: виборці, принаймні їхня прогресивна частина з соціальних мереж, почали ставитися до армії партійних благодійників із гумором. Найкраще це виходить у відомого художника Олександра Ройтбурда в образі кандидата на посаду міського голови Києва та Одеси від такої собі «Партії нестримних гедоністів» (колишня «Партія пенсіонерів»).

Виборчі цікавинки журналісти «Віча» досліджували в Києві, Харкові, Одесі та Львові.

Знайомі обличчя столиці

Столичні «прогресивні» політсили задають темп своїм колегам у регіонах – несамовито прибирають двори у футболках із символікою партії, оновлюють прибудинкові території, зай­маються іншими роботами з благоустрою, продають «соціальні ліки» за зниженими цінами, пропонують безкоштовний медогляд.

Із 29 претендентів на пост Київського міського голови значну частину можна віднести до політичних пенсіонерів. Це, наприклад, Юрій Єхануров – колишній Прем’єр­міністр України за президентства Віктора Ющенка (йде від партії «Відродження»), представник партії «Наш Край» Володимир Макеєнко – колишній народний депутат України, голова КМДА під час драматичних подій у січні–березні 2014 року, його наступник у столиці – кандидат від «Батьківщини» Володимир Бондаренко, який очолював КМДА у березні–червні минулого року, «свободівець» Олександр Мирний. Утім, цілком імовірно, що хтось із них у другому турі може скласти конкуренцію чинному міському голові Віталію Кличку.

Цікаво, що опонентом стане також його колишня соратниця – народний депутат України від «Блоку Петра Порошенка» Наталія Новак. Раніше вона виступила проти об’єднання УДАРу й «Солідарності», тож балотується від «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка.

Серед інших цікавих особистостей слід згадати Геннадія Корбана з УКРОПу, керівника Центру звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус» Володимира Рубана, ресторатора Сергія Гусовського – чинного депутата Київради від «Самопомочі», народних депутатів Сергія Мельничука та Ігоря Мосійчука і, звичайно, кандидата з фільму «Зоряні війни» Дарта Вейдера. Від партії «Єдність» традиційно йде на вибори чинний депутат Київради Олександр Омельченко. Темною конячкою залишається представник партії «Рух за реформи», який уже лідирує в номінації найдорожчої рекламної кампанії.

Зберігаймо спокій!

Місія ОБСЄ зі спостереження за місцевими виборами в Україні на чолі з Таною де Зулуета в Харківській облдержадміністрації намагалася з’ясувати готовність забезпечення законності й безпеки під час голосування у прикордонних із Росією та порубіжних із зоною АТО районах.

За словами заступника голови ОДА В’ячеслава Аббакумова, обласна влада об’єднала зусилля з органами внутрішніх справ та СБУ, щоби протистояти різним протиправним діям під час проведення виборів у регіоні. У Харківській області налічується 2,1 мільйона виборців, із яких більше мільйона проживають у Харкові.

І саме в мегаполісі певні політичні сили опиняються в епіцентрі заворушень.

– Коли невідомі люди в балаклавах учиняють такі дії, незалежно від особистого ставлення до того чи іншого політика, ми повинні розуміти, що це дуже небезпечні прецеденти для всього суспільства. Сьогодні вони загрожують особам, які справді є, м’яко кажучи, неоднозначними для українського суспільства, а завтра –
будь­кому з нас, – пояснив «Вічу» політолог, експерт із конституційного права Олександр Москалюк.

На жаль, головні дійові особи харківського виборчого процесу працюють в одному напрямі – «мобілізації електорату». Для міського голови Харкова ситуація ускладнюється ще й розглядом його справи про побиття активістів Євромайдану. Після чотирьох засідань у Жовтневому районному суді Полтави цю справу зрештою почали розглядати по суті, отже, доля Кернеса значною мірою залежатиме не лише від вироку суду, а й від того, коли це рішення ухвалять – до 25 жовтня чи після.

Кандидатом на посаду міського голови Ізюма зареєстровано одного з керівників місцевого осередку Компартії Анатолія Фомичевського. Нині він балотується від партії «Нова держава», яку пов’язують із комуністами. Але справа в іншому: місцеві жителі добре пам’ятають, що Фомичевський весною 2014 року брав участь в антиукраїнських мітингах у Донецьку, підтримував ДНР, а в самому Ізюмі на базі осередку КПУ намагався створити щось на кшталт «філіалу ДНР» і закликав жителів міста протистояти частинам Збройних сил України, які на той час масово стягувалися в цей район у зв’язку з подіями на Донбасі.

Загалом у списках «Відродження» виявилися знайомі харків’янам персони: заступник міського голови Світлана Горбунова­Рубан, голова Ленінської райради Максим Мусєєв і десятки інших діючих чиновників.

Ще один кандидат у мери Олександр Давтян очолив список партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», в якій до того ж представлені дружина екс­голови облдержадміністрації Ігоря Балути Інна, заступники голови ХОДА Юлія Світлична, Євген Шахненко, а також дочка самого Давтяна Карина, яка зараз є депутатом міськради. Цікаво, що сам Ігор Балута представлятиме новачка цих виборів – «Волонтерську партію України», але не як перший номер списку. Це почесне право довірили одному з найдосвідченіших голкіперів українського футболу Олександру Горяїнову, який балотується разом із дружиною Нелею. За словами Ігоря Балути, сім’я Горяїнових активно допомагає українським військовим…

Що думають експерти про майбутні вибори в регіоні?

Юрій Романенко, політолог, директор Центру політичного аналізу «Стратагема», шеф­редактор порталу «Хвиля»:

– У Харкові ключове питання – це боротьба Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського за контроль над містом. До того ж ідеться про вплив Росії, яка хоче, щоб «Опозиційний блок» переміг – це дасть можливість Кремлю тиснути на Київ, згодом підривати політичний простір України.

Юлія Біденко, політолог, доцент кафедри політології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, кандидат політичних наук:

– Вибори мера Харкова можуть бути безальтернативними, адже демократичні сили фактично не визначилися зі своїм кандидатом. Скорочення депутатського корпусу міських рад означатиме більшу ціну мандата, однак я сподіваюся на шанси перемогти в активістів Євромайдану, волонтерів, які зараз дуже активно займаються питаннями переселенців, допомогою Збройним силам України та військовому госпіталю.

Одеса – це завжди весело

Тому не випадково, що від Привозу до Дерибасівської тільки й чути про «світле майбутнє» Південної Пальміри…

– Шо ви мені сунете під ніс ваші листівки? Я ж не академік, шоб знати усі букви напам’ять, мені для доброго життя таки вистачає освіти у вигляді шести букв: г, р, е, ч, к, а… Та шо ви, який такий громадянський обов’язок?

Претендентом на крісло одеського голови є чинний мер Одеси Геннадій Труханов, який іде на вибори від своєї партії «Довіряй справам». Вони тут відомі реконструкцією в Суворовському районі Кримського бульвару, в Приморському – Траси здоров’я, відкриттям спортивних стадіонів, медичних закладів, дитсадків… Завдяки іміджу дбайливого господарника і млявості конкурентів має непоганий шанс виграти «осінню битву».

На пам’ять про конкретні справи на посаді міського голови, будівництво доріг та капремонт історичного центру Одеси сподівається й Едуард Гурвіц. Нині він іде на вибори самовисуванцем.

Очільник Національного університету «Одеська юридична академія», народний депутат України Сергій Ківалов іде на вибори від «Української морської партії».

Радник голови Одеської обласної державної адміністрації Олександр Боровик – один із наймолодших одеських політиків. Український юрист, колишній заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України, один із засновників компанії ВіоSignal Group у Нью­Йорку на вибори йде від президентської партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» і паралельно очолює її список на виборах в Одеську облраду.

Багато хто пам’ятає колишнього народного депутата України Світлану Фабрикант як журналістку та соратницю Сергія Тігіпка. Її аргументи – діалог із громадськістю та допомога полоненим морякам. Йде на вибори від партії «Відродження».

Хто бажає, той не продається

– На Львівщині передвиборна кампанія нічим особливим не здивувала: є ті, хто підтримує владу, і ті, хто каже, що її слід усунути. Якщо в попередніх виборчих перегонах Україну ділили на Схід і Захід, то нині її роздирають ізсередини. Навіть Львів поділили на два міста – для туристів і для мешканців, – розповів «Вічу» львівський блогер Юрій Ситник.

Серед 16 зареєстрованих у Львові партій один новачок – Українська Галицька партія, що планує обстоювати політичні та економічні інтереси мешканців Львівської, Івано­Франківської та Тернопільської областей. Політична сила виступає також за прозоре фінансування партій, які йдуть на вибори. Головою політради УГП став культуролог Ігор Мельник, у минулому – один із засновників Товариства української мови імені Тараса Шевченка.

А ось кого не зареєстрували, то це клон «Об’єднання «Самопоміч» – партію з такою самою назвою. У цьому «Віче» запевнив голова Львівської міської виборчої комісії Ігор Сліпецький.

За результатами опитування соціологічної агенції «Фама», станом на початок жовтня п’ятивідсотковий бар’єр долають «Об’єднання «Самопоміч», «Блок Петра Порошенка «Солідарність», «Громадянська позиція», ВО «Свобода», ВО «Батьківщина» та «Народний контроль» (партія народного депутата Дмитра Добродомова, який разом із 9 іншими кандидатами складе конкуренцію Андрію Садовому за крісло міського голови).

Нещодавно в місцевих ЗМІ «засвітилося» ВО «Свобода», яке виключило зі своїх рядів 26 членів партії через несанкціоновані «згори» переговори з іншими політсилами про участь у виборах. Оригінально пояснила свої причини балотуватися до Львівської облради Ірина Фаріон: «…Тому що вмерла сила закону, а закон сили став усім. Тому що принцип «сонце весело сміється – все на світі продається» торжествує. Тому що орлиці не сповідаються перед гієнами, а є собою всупереч усьому і всім».

До львівського списку нової партії «Наш Край» увійшли професіонали­господарники, які тривалий час не з’являлися на політичній арені, зате успішно будували свій бізнес: Ігор Дума, Микола Рогуцький, Ярослав Климович, Ігор Гайдучок, Василь Струс, а також Герой України Іван Вужинський. Також до цієї команди приєднався протоієрей УПЦ КП Володимир Бачинський, який збирається відроджувати та розвивати духовність рідного краю.

Як умів агітував кандидат у депутати Львівської міської ради від «Громадянської позиції» Назар Палідович, директор ТОВ «Галицька здоба». Він установив біля хлібного кіоску намет зі своїм прізвищем та назвою партії й у Міжнародний день людей похилого віку влаштував безкоштовну роздачу хліба пенсіонерам. Назар Палідович не вважає це порушенням законодавства, адже вибори на те є виборами, бо дають можливість кожному вирішувати – брати чи не брати цей хліб. Хто бажає, той не продається…

Автори: Ігор БЕККЕР, Лариса МАРЧУК, Євген ТИЩУК, Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ