передплата Українською | In English

№17, вересень 2015

Присутні без присутності

Поділитися:

Виставка «(Не)видима присутність. Сучасний український натюрморт». Національний заповідник «Софія Київська». Зали пам’ятки «Хлібня».

У півсотні робіт сім дуже різних за художницькою конституцією митців створили сучасну варіацію на тему «мертвої натури» (саме такий переклад поняття «натюрморт» знає кожен із малого малку).

У тому словосполученні – «мертва натура» – апріорі криється авантюра. Адже навіть у найакадемічнішій роботі, що підпадає під ознаки жанру, відчутний діалог кожного предмету з автором, а також мовчазна полеміка автора з усіма предметами.

Як доводить виставка в старовинних софійських стінах, феноменом сучасного натюрморту, живописного й графічного, українського за місцем народження й демонстрації, є підкреслена пріоритетність у цій полеміці саме художника. Він –
головний режисер нібито статичного дійства. Укупі із зображеними «виконавцями» він засвідчує правоту К’єркегора, мовляв, «справжня німота не в мовчанні, а в розмові».

Акцентована місія митця як незримого спостерігача та водночас ляльковода чується у власне назві виставки: «(Не)видима присутність». Саме егоцентризм художника­невидимки є приводом розмірковувати про ідентифікаційну складову жанру. І такий законформізований далекими пращурами натюрморт раптом волає про впізнаваність автора, який не стримує природної творчої амбітності.

Зорієнтувавшись у полі творінь від сімки митців, розумієш, що ніколи не сплутаєш, приміром, насичено­барвистий макросвіт Ірини Єремєєвої з утаємниченою перлинною пристрасністю Ахри Аджинджала, нарочито схематизовану напівпрозору реальність Марти Базак із грайливим мінімалізмом Олексія Белюсенка, меланхолійну колористику й гру ліній Бориса Фірцака з досконалими неоренесансними гравюрами Олесі Джураєвої. Урешті, жодну з цих творчих унікальностей н е переплутаєш із унікальністю­патріархом Матвієм Вайсбергом. Хіба що озирнешся й констатуєш: є у них дещо спільне –
всепоглинальний естетизм. Естетизується геть усе: мухи, совок, виделки, насіння, заводські труби, газетні шпальти... Це ще одна з особливостей сучасного українського натюрморту — тих, які розмагнічують прописні умовності жанру.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Туск поговорив із Зеленським: чекаємо саміту Україна-ЄС в липні Сьогодні, 23 квітня

Гонтарева і Ложкін не збираються іти на допит у ГПУ Сьогодні, 23 квітня

Рахункова палата зав’язує руки МОЗ: доступні ліки під загрозою Сьогодні, 23 квітня

Гройсман відреагував на зниження цін на газ Сьогодні, 23 квітня

Гройсман запропонував повністю відмовитися від російського дизеля і бензину Сьогодні, 23 квітня

Рекламіст із команди Зеленського отримав 21 мільйон на популяризацію Гройсмана Сьогодні, 23 квітня

Волкер підтримав прямі переговори Зеленського та Путіна Сьогодні, 23 квітня

«Феномен Зеленського»: Яхно розповіла, що мають зрозуміти українські виборці Сьогодні, 23 квітня

Петро Петриченко: Петро Петриченко. Геноцидна соціальна політика Сьогодні, 23 квітня

У Зеленського розказали, як боротимуться з корупцією Сьогодні, 23 квітня