передплата Українською | In English

№17, вересень 2015

Присутні без присутності

Поділитися:

Виставка «(Не)видима присутність. Сучасний український натюрморт». Національний заповідник «Софія Київська». Зали пам’ятки «Хлібня».

У півсотні робіт сім дуже різних за художницькою конституцією митців створили сучасну варіацію на тему «мертвої натури» (саме такий переклад поняття «натюрморт» знає кожен із малого малку).

У тому словосполученні – «мертва натура» – апріорі криється авантюра. Адже навіть у найакадемічнішій роботі, що підпадає під ознаки жанру, відчутний діалог кожного предмету з автором, а також мовчазна полеміка автора з усіма предметами.

Як доводить виставка в старовинних софійських стінах, феноменом сучасного натюрморту, живописного й графічного, українського за місцем народження й демонстрації, є підкреслена пріоритетність у цій полеміці саме художника. Він –
головний режисер нібито статичного дійства. Укупі із зображеними «виконавцями» він засвідчує правоту К’єркегора, мовляв, «справжня німота не в мовчанні, а в розмові».

Акцентована місія митця як незримого спостерігача та водночас ляльковода чується у власне назві виставки: «(Не)видима присутність». Саме егоцентризм художника­невидимки є приводом розмірковувати про ідентифікаційну складову жанру. І такий законформізований далекими пращурами натюрморт раптом волає про впізнаваність автора, який не стримує природної творчої амбітності.

Зорієнтувавшись у полі творінь від сімки митців, розумієш, що ніколи не сплутаєш, приміром, насичено­барвистий макросвіт Ірини Єремєєвої з утаємниченою перлинною пристрасністю Ахри Аджинджала, нарочито схематизовану напівпрозору реальність Марти Базак із грайливим мінімалізмом Олексія Белюсенка, меланхолійну колористику й гру ліній Бориса Фірцака з досконалими неоренесансними гравюрами Олесі Джураєвої. Урешті, жодну з цих творчих унікальностей н е переплутаєш із унікальністю­патріархом Матвієм Вайсбергом. Хіба що озирнешся й констатуєш: є у них дещо спільне –
всепоглинальний естетизм. Естетизується геть усе: мухи, совок, виделки, насіння, заводські труби, газетні шпальти... Це ще одна з особливостей сучасного українського натюрморту — тих, які розмагнічують прописні умовності жанру.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №1/2016 №1
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

ЄСПЛ виніс перше рішення про наслідки російської агресії проти Грузії Сьогодні, 21 січня

ЄСПЛ звинуватив Україну у численних порушеннях прав людини під час протестів на Майдані Сьогодні, 21 січня

Зеленський застерігає Шмигаля та Разумкова щодо скандального законопроєкту про локалізацію Сьогодні, 21 січня

Світовий банк надасть близько 2,5 мільярда гривень на вакцини від COVID-19 Сьогодні, 21 січня

ЄС з відходом Трампа пропонує США новий рівень співпраці Вчора, 20 січня

В останні години на посаді Трамп помилував свого ексстратега, двох реперів та ще 70 людей Вчора, 20 січня

Зеленський доручив провести аудит тарифів Вчора, 20 січня

Зеленський затвердив склад Ради з питань розвитку малого бізнесу 19 січня

Новини 18 січня: уряд встановив газовий тариф, швидкісні потяги від Укрзалізниці 19 січня

Лідери мусульман Франції прийняли "хартію республіканських цінностей" на вимогу Макрона 18 січня