«Чорний лебідь» МН-17

Катастрофа МН-17 – класичний приклад події, яку в експертних колах часто називають «чорний лебідь». Цей термін став відомим завдяки Нассіму Талебу – автору бестселера «Чорний лебідь: ефект надто неймовірного». «Чорні лебеді» – це неочікувані події, що мають надзвичайно потужний ефект із тривалими й зазвичай негативними наслідками. Головна причина їхньої непередбачуваності полягає насамперед у людській упевненості, що такого не може бути.

Хоча «чорні лебеді» й неочікувані, але вони не можуть з’являтися самі по собі, нізвідки. Після того, як така подія трапляється, практично відразу для багатьох стають очевидними всі передумови, що призвели до неї. Для тих, хто своїми діями чи бездіяльністю створили ці передумови, критично важливо усвідомити власну роль, проаналізувати причини, щоб убезпечитися від наступної несподіванки або бодай підготуватися до неї.

Наступний «чорний лебідь» згідно зі згаданою теорією «прилетить» знову несподівано, не з того напрямку й не буде схожим на попереднього, особливо якщо ігнорувати свою причетність до трагічної події, намагатися перекласти вину на когось іншого чи прикриватися «непередбачуваними обставинами».

Досить часто до трагедії призводять рішення, які в минулому давали бажані результати. Але визнати власні рішення помилковими лідеру далеко не завжди вистачає сміливості, бо є побоювання втратити авторитет. Навряд чи Путін здатний зрозуміти, що «чорний лебідь» став наслідком його попередніх «правильних» рішень. Йому ж так довго все сходило з рук (Грузія­2008, «зелені чоловічки» в Криму, майже неприхована агресія на Сході України). Якби того дня на землю впав вражений «Буком» український Ан­26, це стало б черговим успіхом – доказом всемогутності й уседозволеності. А тут «раптом» – санкції, ізоляція, загроза міжнародного трибуналу…

За МН­17 іде ключ «чорних лебедів», про які, звісно, стане відомо пізніше, коли вони себе проявлять. Для Росії й Володимира Путіна майбутнє готує суцільний потік неочікуваних і неприємних сюрпризів. Знову ж таки, виходячи з природи зазначеного поняття, вони з’являтимуться не тому, що десь у Вашингтоні, Києві чи Брюсселі існує чіткий план заходів протидії Росії. «Чорних лебедів» неможливо завчасно спланувати чи передбачити. Єдине, що можна стверджувати, –
це невідворотність їхньої появи як наслідок стратегічних прорахунків кремлівських стратегів.

Наразі майже достовірним є факт, що катастрофа МН­17 була фатальним збігом обставин. Ті, хто стоїть за пострілом «Бука» (хто тиснув на кнопку, давав команду, інформував про ціль, організовував доставку комплексу тощо), вочевидь не планували знищення іноземного цивільного літака.

До кінця року очікується завершення офіційного розслідування. Його висновки, ймовірно, стануть черговим «чорним лебедем» для Путіна. Навіть попередні дані спричинили велике занепокоєння в Москві. Невідомо, якими фактами вже володіє слідство і яким буде ефект, якщо ці докази виявляться досить вагомими, щоб дістати переконливу відповідь на запитання: «Хто винен?». До речі, не виключено, що США нарешті покажуть космічні знімки, про які так часто запитують прокремлівські тролі.

Наступним етапом має стати міжнародний трибунал. Тяжко напевне спрогнозувати перспективи притягнення до відповідальності безпосередніх виконавців та їхніх високих покровителів. Із високою ймовірністю за результатами проведеного розслідування будуть визначені якщо не прізвища, то дуже вузьке коло підозрюваних. Розподіл учасників на свідків і виконавців злочину – суто технічне питання слідчих дій, якщо, звісно, Росія дасть згоду на передачу їх міжнародному трибуналу. Якщо вони якимось дивом постануть перед судом, то все одно ланцюжок пошуку міг би обірватися на безпечній відстані від головного злочинця – банально через їхню не­обізнаність або з огляду на високі шанси для виконавців опинитися на той час у списках «героїчно загиблих» ополченців і добровольців. У такому разі міг би бути досягнутий певний компроміс між потребою покарати винних та мінімальними втратами для іміджу Путіна. Не таємниця, що окремі західні політики (залишимо за дужками мотиви) готові на значні жертви заради компромісу.

Але схоже на те, що Путін не готовий навіть на такий компроміс. Для західних політиків мас­штаби компромісу також обмежені. Вони, на відміну від російського колеги, прекрасно розуміють відмінність між «чорним лебедем» МН­17 і будь­якою іншою авіаційною катастрофою. Путін втратив свій останній шанс, коли можна було б, визнавши вину, запропонувати родичам загиблих сатисфакцію у формі жахливої правди й матеріальної компенсації.

Що буде далі? Трибунал (заочний), поглиблення санкцій, мільярдні позови родичів жертв і, як наслідок, загострення внутрішніх економічних проблем? Навряд чи сьогоднішній Путін, абсолютно впевнений у своїх правоті та праві, спроможний визнати причиною чергових проблем власні рішення. Навряд чи він готовий усвідомити феномен «чорного лебедя» МН­17 як розплату за попередні вчинки.

Наостанок уважаю за необхідне відразу застерегти від цинічного оптимізму стосовно потенційних плюсів для України. Проблеми Путіна, а точніше його реакція на них, скоріш за все, ще певний час створюватимуть проблеми для всього світу.

Автор: Олексій МЕЛЬНИК