передплата Українською | In English

№13, липень 2015

Чому і як протистоять реалізації декларації, або Хто нищить відродження правової ідеології народовладдя?

Правосвідомість: наука і практика реалізації правової ідеології народовладдя

Наукове пізнання правового розвитку народної демократії стало реальністю відкриття історичних процесів розвитку права і правової ідеології народовладдя. Цьому присвячено десятиліття наукових досліджень історії походження права з часів античного суспільства. Справжнє пізнання права і правової ідеології базується не на домислах, міфах чи легендах, а на розумінні реального змісту норм правових пам’ятників, що є відродженням історичної правди.

Принциповим є справжній захист прав людини і народу, а не нав’язана політична оцінка ролі права в регулюванні суспільних відносин. Тут головне – формування правосвідомості людини і народу через правову ідеологію пізнання практики правових закономірностей для використання права в житті людини, народу, суспільства й держави.

Такими є нові правові знання людини про історію розвитку права народів від їх звичаїв і традицій до застосування в суспільстві. Не політика і держава створюють право, а життя народу, який є джерелом права. Докази – це історичний зміст правових пам’ятників. Дослідження пояснюють ці правові скарби народів Греції, Риму, Візантії, Київської Русі, Англії, Німеччини, США, Франції та інших.

Діалектику розвитку права з його вагомими елементами та ознаками матеріалістичного змісту відображає діяльність Сократа, Платона, Юстиніана, Трибоніана, Цицерона, Гая, Ульпіана, Я. Мудрого, Б­Г. Нібура,
Т. Моммзена, Г. Гегеля, К. Маркса, Ф. Енгельса, М. Ковалевського, Т. Шевченка, І. Франка, М. Грушевського та їхніх послідовників, які вплинули на знання права і правосвідомість людини. Зокрема, Гегель і Маркс, філософський та економічний генії, знаннями й аналітикою досліджень суттєво визначили роль права1 у соціальних змінах у суспільстві.

Завдяки пізнанню історичних закономірностей розвитку права в Україні та сучасних прав і свобод людини започатковано ідеологію народовладдя та успішно здійснено її наукове і практичне виконання. Перший етап названого підходу було розпочато публікацією в 1989 році проекту Альтернативного Закону України про вибори органів народовладдя в Українській РСР. Громадянам та народу України відкрито й доступно запропоновано демократичне сприйняття ідей наукового і практичного підходу до проведення справді демократичних виборів – від початку висунення кандидатур до їх обрання.

Практика засвоєння цих знань довела, що правоусвідомлені громадяни під час демократичних виборів влади вільно проявляють власну волю, виходячи з надбаних переконань, а не за пусті обіцянки, теплі посади, гроші й інші вигоди. Тому вони активно формують владу в інтересах реалізації свого та народу благополуччя. І тоді демократія справді стає позитивом взаємодії народу і влади.

Це означає, що на базі знань верховенства права і сформованої на цій основі правосвідомості громадяни діють переконано, чесно і справедливо. Саме в результаті такої діяльності настають правові й інші позитивні наслідки. Вивчення документів і аналіз практики засвідчили, що публікація (вересень 1989 року) та обговорення з народом змісту правової ідеології народовладдя сформували позитивну правосвідомість людей і суспільства, що й забезпечило вибори влади в 1990 році.

Важливо, що ні опоненти, ні засоби масової інформації з вересня 1989 року й до сьогодні не навели будь­якого негативного факту, який свідчив би, що переданий Верховній Раді Української РСР ХІ скликання проект АЗ про вибори органів народовладдя та внесені зміни й доповнення до виборчого законодавства тогочасної України для проведення виборів породили корупцію, хабарі або встановлення грошових виборчих цензів чи застосування насилля. Навпаки, внесені на законній основі доповнення й зміни до виборчого законодавства було в 1990 році успішно застосовано й згідно з вільною волею народу проведено найдемократичніші вибори.

Деклараційно­конституційне правотворення історичного відродження сучасного народовладдя

Саме так в 1990 році визначено й закріплено положення Декларації про державний суверенітет України (розділ другий – «Народовладдя»): «Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці». В 1991–1993 роках Конституційна комісія ВР України сформулювала проект статті 5 Конституції, де послідовно розвинута ідеологія народовладдя в конституційному правотворенні.

Ч. 2 цієї статті Конституції проголошує: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Для влади це повинно було стати аксіомою. Хто ж і чому не виконав цих вимог?

Адже вони закріплені в Декларації і Конституції як воля народу України! Їх прийняття – це перемога народної мудрості, бо історія правонаступництва народу існує тисячоліття – від звичаїв і традицій до встановлення народного правопорядку в житті Київської Русі, козацтва та народу України.

Тому в 1989–1990 роках Верхов­на Рада Української РСР ХІ та ХІІ скликань правотворчо й законодавчо закріпила відродження історії правової ідеології народовладдя системою виборчого права. Особливість і закономірність цього часу – реалізація змісту Декларації і Конституції України, що існує в скарбах народної історії правотворчості: руському праві, Руській Правді, Козацьких Універсалах, Конституції Пилипа Орлика з п’ятьма її назвами, Конституції УНР 1918 року й важливій низці прогресивних положень конституцій радянської доби.

Ось чому відродження ідеології народовладдя – це не стихія випадків, а результат формування правосвідомості через пізнання руського природного права в Київській Русі2, здійснення в Руській Правді під керівництвом Я. Мудрого першої кодифікації, діяльність Б. Хмельницького та його соратників, а також
І. Мазепи, П. Орлика, родини Ханенків, Д. Апостола, Генеральної старшини в період тривалої боротьби за збереження природного права Козацтва України (1728–1807) тощо. Це вагомі дослідження й практична реалізація правотворчості М. Грушевським та його послідовниками в боротьбі за незалежність України.

Правова ідеологія народовладдя, закріпленого в Декларації про державний суверенітет України, взаємопов’язана з названими й іншими дослідженнями для наукової та практичної підготовки відомого проекту Альтернативного Закону України про вибори органів народовладдя. Це у підсумку послідовні етапи практичної реалізації наукових досягнень правових знань для виборів.

У такій ситуації варто висловити поглиблені позиції щодо розкриття історії формування в названих умовах змісту правової ідеології народовладдя, а також проаналізувати причини політичного зупинення (незаконний розпуск Верховної Ради), дії Декларації як основи нової Конституції. Тоді можна зрозуміти вчинки політичних карликів, котрих історія змела з партійно­політичних п’єдесталів влади після того, як народ дізнався правду про справжні методи партійців. Тому в Декларації й закріплено: «Жодна партія… інше угруповання не можуть виступати від імені всього народу України» (див. розділ «Народовладдя»). Партії – комуністи і регіонали – знову показали, кому і як служать.

Визначальна мета і правовий поступ Декларації

У 1989 році громадяни одностайно підтримали проект, узяли участь в обговоренні на зустрічах, у наукових дискусіях (Київський політехнічний інститут, Київський університет ім. Тараса Шевченка, науково­дослідні інститути тощо). В результаті підтримки рішеннями трудових колективів і зборів громадян норми проекту в листопаді 1989 року було внесено Верховною Радою ХІ скликання (це її вагома заслуга) як зміни і доповнення до виборчого законодавства України.

Партійні органи і громадський рух успішно використали досягнення правової ідеології народовладдя, а їхні політики, прийшовши до влади, почали негативно оцінювати діяльність народних депутатів України спочатку ХІ, а потім і ХІІ скликання. Спішно змінили хронологію виборів і сесійних скликань, назвавши ХІІ скликання першим з 1990 року (нібито почавши нову еру, бо раніше була влада «совітів», хоча насправді – політична влада партії більшовиків з її структурами та централізованою системою держави й апаратом примусу). Цей політичний абсурд прижився. А фактично народ провів вибори ХІІ скликання.

Правосвідомість людей і народу та їхня боротьба за незалежність України на новому етапі розвитку України в дійсності реалізували поставлену мету. Декларація схвалена абсолютною більшістю народу як мирна правова ідеологія народовладдя. Це висновки історії юридичних фактів: протестів і повстань народу проти ідеології і терору більшовизму. Тому народ і підтримав Декларацію як основу нової Конституції та згідно з його велінням засновані на ній і Конституції закони. Головні завдання правової ідеології народовладдя:

1. Розвинути ідеологію народовладдя і згідно з Декларацією встановити такі правові основи незалежності України, «як верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах»
(К., 1990. – С. 3), що стимулювало якісно новий розвиток усієї системи та видів влади в Україні й, зокрема, місцевого самоврядування як влади суспільства для її децентралізації в інтересах людини і народу.

2. Відродити історію народовладдя шляхом проведення мирних демократичних виборів представників народу на його правовій ідеології: ідеях проекту АЗ України3 (1989 р.), Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), ухваленій Верховною Радою Української РСР, яка конституційною більшістю закріпила базове положення: «Декларація є основою для нової Конституції України і визначає позиції Республіки при укладенні міжнародних угод» (К., 1990. – С. 8).

3. Установити щорічне загальнодержавне свято День проголошення незалежності України 16 липня (Постанова ВР України № 56­ХІІ).

4. Виконати правовою державою волю народу через прямі вибори громадян, здійснювати народний контроль над владою, виконувати державною владою соціальні замовлення, обґрунтовані програми громадян, народу і суспільства.

5. Реалізувати основоположні принципи демократичної діяльності народу:

а) розподілу влади в громадянському суспільстві на законодавчу, виконавчу та судову відповідно до Декларації про державний суверенітет України, Конституції та законів України та їх неухильне постійне виконання;

б) верховенства права як дійсного історичного результату розвитку природного права (звичаїв і традицій) громадян та народу України;

в) виборної судової влади на засадах незалежності й неупереджених дій суддів для встановлення істини й справедливості в захисті прав і свобод особи.

Народ України сприйняв Декларацію і двічі, в 1990 та 1991 роках, відзначив справжній День незалежності України. Верховна Рада 19 серпня 1991 року затвердила Концепцію нової Конституції України на основі Декларації про відродження народовладдя у співвідношенні (окремий розділ) суспільства, народу і держави. На цій концептуальній базі у 1991–1993 роках розроблено, опубліковано в ЗМІ й обговорено з народом проект нової Конституції України.

Мудра та щира довіра людей до Декларації була повсюдною. Саме тому громадяни і приймали рішення про перейменування вишів і надання їм нової назви – імені Декларації, бо вона відроджувала історичну правду та ідеологію народовладдя. Думаю, цього не хотіли сприйняти не тільки колишні партократи, але й ті, хто їм служив і прямо чи побічно продовжує політично прислужувати.

Вірю: другий період в реалізації правової ідеології настане як необхідність правоусвідомлення громадянами й абсолютною більшістю українського народу, що обрані за мажоритарною системою без цензів (згадаймо козацький круг) народні депутати України обов’язково виконають волю своїх виборців у цей складний період становлення незалежності. Не треба боятися народу й чинити політичні маніпуляції, а твердо вірити в його порядність, чесність та гідність!

Автор: Олександр КОЦЮБА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Рахункова палата позитивно оцінила роботу корпоративного блоку Фонду держмайна Вчора, 17 листопада

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016