Трагічне відлуння Катині

У Києві в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського (вул. Паньківська, 9) від 28 травня цього року триває фотовиставка «П’ятій річниці трагедії під Смоленськом: катастрофа чи вбивство?».

Минуле може повторюватися. Вшанування пам’яті жертв Катинського злочину 1940 року через сімдесят років перетворилося на Катинь­2, де знову загинули найактивніші представники польської еліти.

Автор виставки – відомий польський громадський діяч і борець з тоталітарною системою Пьотр Глебович. Спів­авторами виставки стали Історико­меморіальний музей Михайла Грушевського та колишній політв’язень, депутат Верховної Ради України І скликання Олесь Шевченко. Виготовила фотопланшет Українська екологічна природозахисна спілка (голова – Євген Михайленко).

Допомагаючи захопити Польщу, 17 вересня 1939 року Радянський Союз виступив союзником Гітлера. У російський полон потрапили десятки тисяч солдатів та офіцерів. Понад 20 тисяч офіцерів Війська Польського­ і поліції були ув’язнені в концтаборах. За рішенням радянської влади вони в березні 1940 року були по­звірячому вбиті в Катині під Смоленськом та в інших місцях.

Пам’ять про знищення сталінським режимом польських офіцерів завжди жила на їхній батьківщині. Зі здобуттям Польщею справжньої незалежності виникла традиція в річниці катинської розправи відвідувати катинський меморіал делегаціями польської влади. Вранці 10 квітня 2010 року з Варшави відбув спецрейс із польською урядовою делегацією на борту: Ту­154 прямував до Смоленська, а його 96 пасажирів готувалися за дві години взяти участь у меморіальних заходах з нагоди 70­ї річниці катинського злочину.

… До Катині вони не потрапили. Літак розбився, не долетівши кілометра до аеродрому в Смоленську. Загинули всі – пасажири та екіпаж. З­поміж них – Президент Республіки Польща Лех Качинський та 90­річний Президент Польщі в екзилі Ришард Качоровський, політики з усіх парламентських фракцій, громадські діячі, представники найвищого військового командування армії Польщі та духовенства, офіцери урядової охорони, пілоти й стюардеси. Національна жалоба охопила всю країну.

Причини катастрофи досі лишаються загадковими, хоча минуло вже п’ять років з дня трагедії. Офіційні звіти – і польський, і російський – виявилися неповними, а в окремих моментах – суперечливими. До сьогодні Польща не отримала справжніх «чорних скриньок», на смоленській землі досі лежить розбитий корпус літака. Тривають палкі дискусії між прихильниками і противниками різних версій, а тим часом справа не з’ясована до кінця. І в найближчому майбутньому ми навряд чи дізнаємося всієї правди.

Відбираючи фото для виставки, Пьотр Глебович намагався зробити свій внесок у справу увічнення пам’яті про 96 пасажирів, що летіли 10 квітня 2010 року в Катинь на меморіальні заходи. У власних архівах автор знайшов фотографії тільки частини з них. Ці фото зроблені за різних обставин: під час урочистих подій, наукових засідань, протестних акцій, але ми вшановуємо пам’ять усіх жертв.

Поміж них – і директор Польського інституту національної пам’яті Януш Куртика. Він був гостем Історико­меморіального музею Михайла Грушевського 12 листопада 2009 року, коли в Домі Грушевських відбулася зустріч науковців Українського та Польського інститутів національної пам’яті. В експозиції виставки – фотознімок того заходу, що зафіксував Януша Куртику з його українським колегою Ігорем Юхновським.

У квітні цього року виставку експонували в Тбілісі та Івано­Франківську. Її автора П. Глебовича, активного учасника антикомуністичного підпілля 80­х років у Польщі, поєднують давні дружні й політичні зв’язки з Україною, Литвою та Грузією.

Автор: Олександр МАЛІЄНКО