№11, червень 2015

Оцінки й завдання від Президента

З часу обрання Петра Порошенка Президентом України минув рік. На початку червня цього року Президент звернувся до парламенту зі щорічним Посланням про внутрішнє та зовнішнє становище України. Що змінилося у державі? Що нас очікує?

Річна оцінка – незадовільно

– Шість місяців тому ми створили нашу реформаторську більшість, започаткували партнерські стосунки між Президентом, Верховною Радою, Прем’єр­міністром та урядом.

У мене часто запитують: а чи задоволений я роботою уряду? Ні. Чи задоволений я роботою Верховної Ради? Очевидно, також ні. Скажу більше, я не задоволений і своєю роботою. Мені гріх скаржитися на брак критики в пресі, але ніхто не критикує мене більше, ніж я сам.

Знаєте, чому? Тому що народ всіма нами дуже незадоволений. Та ми не маємо щонайменшого права нарікати на людей, які довірили нам країну. Ми не повинні скаржитися на суворі вимоги й жорсткі критерії. Ви, депутати, міністри, як і я, Президент, – точно не ті, кому зараз у країні найважче.

Наше спільне завдання – подвоїти й потроїти зусилля задля змін у країні. Час також проаналізувати, наскільки наші дії відповідають обраній стратегії, спланувати найближчі тактичні завдання і кроки. 

Багатовекторності й «Новоросії» – кінець

– Кінець сумнозвісної багатовекторності вніс повну ясність у питання не лише зовнішньої орієнтації, а й внутрішньої політики. Це – однозначний та безповоротний курс на вступ до Європейського Союзу і глибока європеїзація України. Період урочистих помпезних процедур минув. Ми розпочали важку, рутинну й кропітку домашню роботу із забезпечення євроінтеграції.

Тверде рішення українців повернути з історичних манівців на сучасний європейський автобан припало до душі не всім нашим сусідам. Коли в лютому–березні 2014 року ворог почав анексію Криму й агресію на Донбасі, він планував, що за рік Україна зникне з політичної карти Європи, а ми, українці, згинемо, як ті літописні обри.

У Кремлі розраховували, що посіяні російськими спецслужбами бацили спровокують епідемію сепаратизму в усіх східних та південних областях. Але ця ідея не знайшла підтримки ніде, включно з Донбасом. І навіть у тимчасово окупованих районах Луганської та Донецької областей сепаратисти утримуються при владі лише зав­дяки російським багнетам. А над прожектом «Новоросія» його автори та промоутери кілька тижнів тому власноруч поставили велику могильну плиту. 

Світ солідарний з Україною

– Ми не змогли б зупинити ворога без широкої міжнародної коаліції на підтримку України та без дієвих і ефективних санкцій всього світу проти Російської Федерації – вони завдали потужного удару по російській економіці.

Вражаюча солідарність світу з Україною, хоча глобально і спричинена позитивним враженням від проєвропейської Революції гідності, не генерується автоматично! Вона потребує великих, часом титанічних зусиль української дипломатії, яка в захист Вітчизни робить внесок, порівняний із ратним подвигом Збройних Сил.

Росія протистоїть нам не лише вздовж державного кордону й по лінії зіткнення, а й у всіх країнах та столицях світу, не шкодуючи своїх необмежених ресурсів. Географія антиукраїнської активності має глобальний характер. Проте наші друзі в Америці та Європі з нашої подачі міцно тримають єдину, консолідовану позицію, в якій Росія, попри всі зусилля, так і не змогла зробити пролом. І не допустити подібного – це головне завдання, яке я тут і зараз ставлю нашим дипломатам. 

«Зіскочили з голки»

– Згадаймо апокаліптичні настрої осені минулого року. Припинення постачання газу з Росії, величезний дефіцит вугілля, віялові відключення електроенергії по всій країні – все це справді не додавало оптимізму. Снігу й морозу дехто чекав, неначе кінця світу. Але ми не просто перезимували з теплом і світлом, а ще й «зіскочили», вперше за 23 роки незалежності, з російської «газової голки». Ми вперше забезпечили реверсне постачання блакитного палива з Європи та істотно знизили залежність від росіян. Це зветься не словом, а ділом – енергетична безпека, диверсифікація, те, про що говорили 23 роки.

У країні на газовому ринку нема більше жодних посередників, які десятиліттями паразитували в цій сфері. Монополії та шантажу «Газпрому» покладено край! І хоча Стокгольмський арбітраж лише в 2016­му винесе рішення за нашим позовом до «Газпрому», ми вже знач­ною мірою ліквідували негативні наслідки контракту 2009 року, коли ціна газу для України була в півтора—два рази вищою, ніж для Європи.

У першому кварталі минулого року наша залежність від Росії по газу перевищувала 90%, а у першому кварталі цього року частка російського газу в експорті складала лише 37%. І ми вже маємо понад 10 постачальників з Євросоюзу, і це – одна з найсуттєвіших змін стратегічного порядку, одна з найважливіших у наших реформах, яку слід безповоротно закріпити в найближчий рік—два. 

Страви вже в печі

– Реформи – ключове слово в моєму сьогоднішньому посланні. Щоб створити реальні умови для їхнього початку, я ухвалив тоді непросте рішення про розпуск старого парламенту та дострокові вибори до нової Верховної Ради, які виявилися найбільш чесними, прозорими і демократичними в історії України. Ми з вами, і я за це вам дуже вдячний, сформували реформаторську більшість, коаліційний уряд, за який несе відповідальність вся коаліція, з чіткою програмою змін. І саме з цього моменту й починається відлік періоду реформ.

Якщо уявити себе шеф­кухарем, можна сказати, що чимало страв уже в печі. Для якихось підходить тісто, для інших – зібрані всі необхідні інгредієнти. Є й такі страви, що ми з вами навіть не знали їхнього рецепту. Все це називається «поточним статусом реформ» у словнику Національної ради реформ. Своїм Указом я створив її з представників усіх гілок влади та експертів, представників громадянського суспільства для координації всіх реформаторських проектів.

П’ять—шість місяців – це занадто малий термін для того, щоб відчути результати. Але й чаша терпіння у людей переповнена, й іншого варіанта, ніж прискорюватися, не існує. 

Боротьба з хабарами за рецептом залізної леді

– Що мене особисто турбує найбільше і що найбільше дратує суспільство – корупція і боротьба з нею.

Що ж у нас в активі, крім твердої політичної волі? Активно створюємо законодавчу базу і будуємо інфраструктуру боротьби з корупцією. Ключове – безпрецедентно відкриті підбір та призначення Директора Національного антикорупційного бюро. Тепер до бюро так само на конкурсній основі прозоро шукають детективів, і така прискіплива селекція потребує деякого часу. Тим не менше, перші детективи з’являться вже в червні, а в жовтні бюро має почати повноцінні розслідування.

Ухвалено європейський закон про прокуратуру, та й новий Генеральний прокурор виявився набагато активнішим та ефективнішим за попередників. І, між іншим, на прокуратуру чекають скорочення, чистки і конкурсний набір нових місцевих прокурорів та їхніх заступників.

У Києві нова патрульна служба, створенням якої опікується Ека Згуладзе, вже за кілька тижнів має покласти край легендарним поборам на дорогах. Розпочато ухвалення законів, які регламентують реформу МВС, відок­ремлюють силові структури від політичних, створюють муніципальну варту та нову поліцію.

Гучні корупційні скандали, як це не парадоксально звучить, стали позитивним явищем. Відставки внаслідок таких скандалів – крок уперед, якщо порівнювати з минулими роками, але явно недостатній для сьогодення. Ми навчилися виявляти корупціонерів та направляти на них прожектори, але кримінальне покарання, на жаль, ще не стало невідворотним. Справи або валяються в судах, або валяться, або розсипаються ще по дорозі до судів.

На жаль, корупція – це проблема не лише державного апарату… Опитування, проведене минулого року фондом «Демократичні ініціативи» імені Кучеріва, стосовно надання адміністративних послуг, показало, що хабарі в більшості випадків ініціюються не чиновниками, а прохачами. 29% сказали, що «дають», бо «так простіше і легше вирішити проблеми», а кожен п’ятий українець взагалі вважає хабарі нормою життя.

Рік тому, промовляючи саме в цій залі, я озвучив антикорупційний пакт між суспільством та владою: чиновники не беруть, а люди не дають. Можу сьогодні констатувати – жодна зі сторін цього пакту поки що не дотримується. Розуміючи, що на владі лежить значно більша відповідальність, прошу допомоги суспільства в боротьбі з цим злом.

Утім, репресії – лише один із способів боротьби з корупцією. І не головний. Значно ефективнішим є економічний метод, який означає ліквідацію приводів для корупційних дій. Корупція вже зменшилася там, де проведено дерегуляцію і запроваджено безконтактне спілкування людини з державою. Де скасовано сертифікати, дозволи, узгодження та висновки – словом, там, де нема за що вимагати гроші.

«Будь­яке правило має свою вартість», – писала Маргарет Тетчер у книзі «Мистецтво управління державою». Що менше правил – то менше хабарів. У цьому й полягає економічний та глибинно­філософський сенс дерегуляції. 

Російські компанії просимо не турбуватися

– У нас залишається понад 1800 підприємств. Життєво необхідними для держави є не більше двохсот. Звичайно, ми не будемо продавати Укрзалізницю або оборонні підприємства, але хто мені може пояснити, для чого державі аж 14 кінних заводів, які також заборонені до приватизації? Велика частина підприємств, внесених до списку заборонених до приватизації, протягом двох десятків років не отримала жодної копійки інвестицій в основний капітал і приречена на програш у конкурентній боротьбі. Вони не виживуть, якщо не отримають ефективні прямі інвестиції й ефективний менеджмент з боку як вітчизняних, так і західних інвесторів. До речі, російські компанії давайте всі разом попросимо не турбуватися! 

Курс на деолігархізацію буде продовжено

– У відповідь на політику держави (закон про так звані 50%+1 акція, закон про ринок газу, рішення РНБО про ринок електроенергетики та вугілля) ті, хто підлягає деолігархізації, озброїлися загальнонаціональними каналами і «гатять» по мені з інформаційних «градів». Крім того, у багатьох з них є зручний і лояльний політичний проектик, з якого вони мріють виростити спокійну перспективу для себе й жахливе майбутнє для України.

Чи зупинить мене такий спротив? Ні! Курс на деолігархізацію буде продовжено з позиції моєї самодостатності й незалежності, чого б це мені не вартувало. Бо без перемоги у цій боротьбі Україна не виживе.

Приватний бізнес повинен керувати лише власними підприємствами, а не пастися в державних компаніях чи живитися бюджетними потоками. Так, влада має вести діалог з крупними підприємцями, бо вони створюють робочі місця. Але бізнес не має права говорити з державною владою мовою ультиматумів. 

Тарифи авансом

– Із тих варіантів, які обговорювалися з МВФ, вдалося відстояти найменш жорсткий, бо попередні вимоги були значно більш ризикованими для України і українського народу. Він був би ще м’якшим, якби попередні уряди не зволікали із вирішенням цієї проблеми і не дурили МВФ обіцянками, які й не думали виконувати. На жаль чи на щастя, ця доля випала нам.

І головне, що ми маємо зробити зараз і до початку опалювального сезону – забезпечити адресний, дуже простий і дуже надійний захист незаможних через механізм субсидій. Для тих, у кого мало грошей і низьке споживання, зростання тарифів має бути непомітним, вони не мають зростати. Кошти, які вони витрачають, мають бути тими ж самими…

Вимагаю до початку опалювального сезону зробити актуалізацію норм споживання тепла для будинків без приладів обліку теплової енергії. Для таких будинків слід зробити перерахунок, виходячи з фактичної тривалості та температури попереднього опалювального сезону. Це дозволить перенести від 10 до 15% від уже сплачених коштів за тепло за минулу зиму як аванс на наступний рік. 

Нічого спільного з федералізацією

– Сподіваюся, що Конституційна комісія ось­ось завершить проект змін до Основного Закону в частині децентралізації, а ви, шановні народні депутати, вже на поточній сесії направите ці зміни до Конституційного Суду, щоб восени їх ухвалити вже остаточно. Таким я бачу календар цієї реформи.

Принципової ваги зауваження. Децентралізація нічого спільного не має з федералізацією. Україна була, є і буде унітарною державою! І є коло питань, яких децентралізація не торкнеться жодним чином, де, навпаки, роль центру збільшиться. Це стосується оборони, національної безпеки, зовнішньої політики та боротьби з корупцією, дотримання законності, прав та свобод громадян, територіальної цілісності України.

Відтак, децентралізація може стати реальністю вже після осінніх виборів органів місцевої влади та місцевого самоврядування. Дивно, що й досі є люди, які вважають припустимим відтермінування виборів. У нашій історії таке вже траплялося, але я вам гарантую – більше не повториться. Раніше – будь ласка, пізніше – зась. Ви в Європі та світі такого не побачите. Дата голосування визначена чинною Конституцією, тут все гранично ясно. Єдине, чого я чекаю від вас, мої дороги партнери, дорога Верховна Радо, – це нового закону про місцеві вибори з відкритими списками. 

Східна загроза

– Зберігається колосальна загроза поновлення широкомасштабних бойових дій з боку російських терористичних угруповань. Зараз на території України перебувають 14 російських батальйонно­тактичних груп чисельністю понад 9 тисяч військовослужбовців. Концентрація російських військових поблизу державного кордону – у півтора разу більша, ніж рік тому. Так званий Росвоєнторг продовжує регулярно поставляти не лише боєприпаси, продукти харчування, речове майно та паливо, а й новітню зброю і найсучаснішу військову техніку.

Хочу нагадати, що війна – це не наш вибір. Мій мирний план, озвучений рік тому в цій залі, ліг в основу Мінських угод, котрі за безальтернативну основу для врегулювання прийняті всім світом – схвалені Генеральною Асамблеєю та Радбезом ООН, схвалені всім світом – і як би це цинічно не звучало, в тому числі й Росією.

Донбас уже забув би про ту війну, як про страшний сон, якби в Москві миру хотіли би так само, як у Києві! 

Завдання

– Наприкінці – стисле резюме наших найголовніших завдань на рік. Продовжити деолігархізацію, дерегуляцію і децентралізацію. Розпочати демонополізацію. Завершити створення ефективної інфраструктури для боротьби з корупцією і перейти в тотальний спільний наступ на неї. Почати очищення суддівської касти.

Забезпечити з початку 2016 року відновлення економічного зростання, для чого завершити санацію банківської системи і провести податкову реформу. Зберегти, до речі, єдиний податок для малого та середнього бізнесу.

Уже в цьому році – розпочати індексацію зарплат і пенсій. Відшліфувати до досконалості систему адресних субсидій для тих громадян, кому не по кишені нові тарифи.

Запустити, нарешті, реформу системи охорони здоров'я – досить тут ховати голову в пісок і дурити людей байками про безкоштовну медицину.

І далі нарощувати витрати на зміцнення обороно­здатності. Військовим – бути готовими як до відновлення наступу ворога на Донбасі, так і до повномасштабного вторгнення по всьому периметру кордону з РФ. Ми маємо бути реально готовими до цього. Дипломатам – унеможливити обидва сценарії, зміцнювати міжнародну коаліцію на підтримку України. До врегулювання ситуації на Донбасі та повернення Криму не допустити зняття санкцій із агресора.

У 2016 році – отримати безвізовий режим з ЄС. Це, шановні народні депутати, наше з вами спільне завдання і спільна відповідальність!

Маю намір підтримати програму Go Global, яка визначає вивчення англійської мови одним з пріоритетів стратегії розвитку. Але пріоритет української мови залишається беззаперечним.

Закликаю, ні, наполягаю на ухваленні остаточного рішення про скасування депутатської недоторканності та обмеження недоторканності суддівської. Каста недоторканних має бути ліквідована!

Проміжні результати наступного етапу спільної роботи ми підведемо восени. Під мікроскопом буде розглянуто діяльність кожного міністра. Здійснювати переформатування Кабінету Міністрів – це не є мої повноваження. Я не знімаю і не призначаю урядовців та міністрів. Але якщо цього не зробить сама коаліція, кадрових змін може зажадати суспільство. Але моя принципова позиція: зміни в уряді мають відбуватися лише за умови збереження чинної коаліції і збереження єдності коаліції. У свою чергу, єдність коаліції не має перероджуватися в кругову поруку.

 

Архів журналу Віче

Віче №4/2016 №4
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата