№11, червень 2015

Тут буде «місто-сад»

За кількадесят кілометрів від Одеси з’явилося поселення переселенців на зразок ізраїльського кібуцу

В Одеському регіоні нині мешкають майже двадцять тисяч вимушених переселенців. З-поміж них – шість тисяч дітей, півтори тисячі інвалідів, вісім тисяч пенсіонерів і лише шість тисяч працездатних громадян.

Як повідомив заступник начальника управління у справах сім’ї та молоді Одеської обласної державної адміністрації – начальник відділу в справах молоді Андрій Яцеленко, вимушені переселенці постійно перебувають у полі уваги керівництва області.

– Наразі першочерговим є питання розселення людей із санаторіїв. Вирішуватися воно буде індивідуально, залежно від того, до якої групи належить переселенець, – акцентує увагу чиновник. – Так, самотніх громадян, котрі потребують опіки, й інвалідів улаштують у геріатричні інтернати чи поселять у лікарні, де забезпечать безкоштовним чотириразовим харчуванням, одягом, взуттям, усім необхідним.

На жаль, досі непогашеною є заборгованість держави перед санаторіями, де мешкає нині значна кількість жителів Донбасу, які вимушено залишили свої домівки.

Водночас є й добрі новини: 24 квітня набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 212 від 31 березня 2015 року «Про внесення змін до Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщаються з тимчасово окупованої території України і районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово­комунальних послуг». Документом передбачено продовження терміну виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.

Вартий уваги досвід щодо розміщення та благоустрою вимушених переселенців у місцях компактного проживання. Так, одеські журналісти мали змогу побувати в селі Маяки Біляївського району. Тут розростається містечко переселенців з Криму та Сходу України.

Нове життя почалося для майже 100 біженців на залишеній базі «Добрий Самарянин», що за 40 кілометрів від Одеси. Притулок людям надав однойменний благодійний фонд. З часом у пансіонаті спільними зусиллями зробили ремонт, волонтери придбали котел і встановили труби, щоб і взимку переселенцям було тепло й комфортно. Частину душових кімнат переобладнали й встановили пральні машини, тепер збираються побудувати сауну. Є тут і свій дитячий садочок, у якому 44 малюки.

У своєрідній комуні все роблять своїми руками, висаджують овочі й навіть тримають невелике господарство. Згодом тут має бути цілковито автономне поселення на зразок ізраїльського кібуцу.

Показово, що на допомогу переселенцям із Криму й Донбасу – мешканцям Маяків – благодійні організації й волонтери витратили за рік вже близько 4 мільйонів гривень!

За словами представника благодійного фонду «Добрий Самарянин» Дениса Сердиченка, для того, щоб переселенці могли забезпечувати себе самостійно продуктами харчування, фонд допомагає їм придбати живність – птахів, свиней, велику рогату худобу.

– Невдовзі плануємо побудувати корівник на 20 голів, а переселенці збираються відкрити міні­підприємство з виробництва молочних продуктів. Грошима обіцяють допомогти місцеві підприємці, – ділиться планами наш гід.

Цікаво, що на території пансіонату діє так званий сухий закон. Люди також домовилися не обговорювати гострі теми – проблеми війни й релігії. Кількох довелося вигнати з містечка за неналежну поведінку. Дисципліна тут на кшталт армійської.

– Коли наші пенсіонери віддають на потреби армії останнє, коли держава з останніх сил надає допомогу тим, хто постраждав від агресії, ненормально, що деякі переселенці за келихом коньяку міркують про те, як доб­ре у «російському світі», – каже Денис Сердиченко. – Ми цього не терпітимемо. Ми мешкаємо в Україні й не дозволимо її ганьбити.

Родина Чікілєвих, переселенці з Горлівки (Донець­ка область), прибули до пансіонату одними з перших. Сергій працював на шахті, дружина була домогосподаркою. Нині мають у гуртожитку свою кімнату й задоволені побутом. Чоловік працює на свинофермі, сім’я готується до народження другої дитини.

– Після того жаху, обстрілів ми тут, як у раю. У нас з’явилися нові друзі та й держава без затримки виплачує допомогу для покриття витрат на проживання, – констатують вони.

Ігор Гоголь переїхав із Донецька в «Добрий Самарянин» 9 місяців тому. Він розповідає про те, як переселенці в Маяках усвідомили, що їхня доля в їхніх руках…

– Спочатку вважали, що на Сході все закінчиться дуже швидко і ми невдовзі повернемося до своїх осель. Але потім зрозуміли, що це надовго. У вересні почали утеплюватися, адже приміщення бази було літнім. Ми утеплили житловий корпус, їдальню, працювали засукавши рукави. Навіть ті, хто не мав кваліфікації, навчилися. Наразі маємо тепле, затишне житло.

А ось Андрій Шульга з Донецька залишив на буремному Сході двоповерховий будинок та власний бізнес.

– Моє підприємство надавало повний комплекс весільних послуг, навіть свої лімузини були. На жаль, все відібрали ті розбійники, які видають себе за «захисників Донбасу», тільки кого вони там захищають – незрозуміло, – каже він. –
Сьогодні з родиною мешкаємо тут, усім задоволені. Переконаний, разом зможемо пережити це лихоліття!

Як розповіла представник благодійного фонду Наталія Терехова, наразі в пансіонаті мешкають 136 осіб, понад 40 дітей, зокрема троє немовлят. За останні місяці зіграли два весілля, ще стільки ж заплановано, дві сім’ї чекають на поповнення в родині. Тож життя триває.

Нині пансіонат готовий прийняти ще 40 осіб, переселенці ремонтують для них нові кімнати.

– Важливо, як люди ставляться до свого становища. Приїжджав міністр до санаторію «Куяльник». Переселенці поскаржилися на протяги. Він правильно сказав: хіба я мушу утепляти вам вікна? Візьміть плівку за 5 гривен, поролон і утепліться. Чого сидіти й очікувати допомоги звідкись? – розповідає кримчанин Леонід Полегенький, комендант містечка. На його думку, не можна постійно жити з простягнутою рукою, потрібно жити в системі взаємодопомоги й підтримки. Лише за цих умов тут виросте місто­сад.

За словами представників благодійного фонду, котеджне містечко для переселенців у Маяках – це першочергові плани. Проект вже погоджений із керівництвом області. Землю переселенцям благодійний фонд надасть зі своїх запасів, по 6 соток. Гроші на будівництво планують отримати від закордонних грантодавців. Нині готується подання заявок. Кожен будинок розрахований на чотири родини і його зведення за канадською технологією коштуватиме 50 тисяч доларів.

Сподіваємося, що вже найближчим часом на Одещині постане зразкове містечко для переселенців, які отримають тут нові оселі, а отже, нову малу Батьківщину та новий сенс життя!

Автор: Максим ТИХОНОВ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня