передплата Українською | In English

№11, червень 2015

Два життя Анелі КживоньДва життя Анелі Кживонь

Поділитися:

Як радянська пропаганда приховувала справжню біографію Героя Радянського Союзу

У її офіційній біографії, яка дотепер фігурує в різних джерелах, можна й нині прочитати, що стрілок роти автоматників жіночого піхотного батальйону імені Емілії Плятер 1-ї Польської піхотної дивізії імені Тадеуша Костюшка Анеля Тадеушівна Кживонь – єдина жінка-іноземка, удостоєна під час війни звання Героя Радянського Союзу. Однак варто лишень звернути увагу на деякі деталі навіть у тій офіційній біографії, як починають виникати сумніви: щось тут не так…

Отже, читаємо на сайті «Герои Советского Союза»: «Народилася 1925 року на хуторі поблизу села Садове (нині Монастириський район Тернопільської області). Полька. З 1939 року жила в Радянському Союзі, а коли почалася Велика Вітчизняна війна, евакуювалася до Красноярського краю, де працювала станочницею на лісозаводі в місті Канську…».

Стоп! Ніде не згадано, що
1925 року це була територія Польщі, яку лише 1939­го було приєднано до СРСР і вона увійшла до складу України. Виникають запитання: чому Анеля, живучи в СРСР, так і залишилася «іноземкою»? Чому евакуювалася аж до Красноярського краю? Як потрапила до Війська Польського?

Розгадка несподівано знайшлася в одній зі статей відомого радянського письменника Віктора Астаф’єва, який напередодні 50­річчя Перемоги написав нарис про ще одного польського героя – Збишека Доміно. Згадував він там і Анелю Кживонь: «На жаль, наші ідеологи й видавці досі перекручують її біографію, називаючи «евакуйованою», тоді як вона… репресована й жорстоко ображена, замордована нашою «гуманною» владою, яка все ще бреше й викручується, бо її злочини проти різних народів безмірні. Варто лишень подивитися на карту розселення поляків в одному тільки районі СРСР – Кансько­Єнісейському в Красноярському краї…».

Ось так із маленької згадки й почала підніматися завіса над таємницею життя Анелі Кживонь. Народилася вона в сім’ї осадника Тадеуша Кживоня – ветерана легіонів маршала Пілсудського, який воював за незалежність Польщі під час радянсько­польської війни 1919–1920 років. Цей епізод біографії «озвався» йому
1939 ро­ку, коли на ці землі прийшла радянська влада й почалися «чистки». Тоді постраждало чимало польських сімей, котрі й стали жертвами репресій. На початку 1940 року була депортована й сім’я Кживонів – спершу до Іркутської області, а потім і до Красноярського краю. До речі, цікавий факт: тут було чимало поляків, предки яких осіли на цій землі ще з часів повстання проти царату під проводом Тадеуша Костюшка – їх так само висилали свого часу до Красноярська.

І ось – нова хвиля «спецпереселенців». Жили вони під наглядом у таборі, що залишився тут від інших бідолах – таких самих спецпереселенців­українців, яких за 10 років до цього почали гнати до цих країв за відмову від вступу до колгоспів як «куркулів». З часом частина з них, відбувши термін заслання, повернулася до України, а ті, кому й надалі це було заборонено, побудували собі сяке­таке житло, залишившись працювати на лісокомбінаті в Канську. Та не довго порожніли бараки, котрі НКВС «приберіг» про всяк випадок… І ось уже «обживати» їх почали поляки!

В один із таких бараків потрапила й сім’я Кживонь. Чавунна пічка біля дверей, дерев’яні тапчани, стіни, обклеєні старими газетами, серед яких… дитячі малюнки, що залишилися тут ще від українців. На облаштування полякам дали всього три дні, а потім чоловіків відправили на сплав лісу, а жінок – на сортування дощок, утилізацію тирси. В одному з таких цехів трудилися й Анеля та Стася Кживонь.

Так минув рік. За цей час дівчатка з веселих щебетух перетворилися на вправних робітниць, яких завжди відзначали майстри. Війна не змінила звичного життя в цьому забутому Богом місці. Але й сюди за два роки добралася звістка, котра збурила поляків: почався набір до Війська Польського… Анеля була однією з перших серед жінок, хто виявив бажання вступити до армійських лав.

– Я воювати піду… За Польську! – заявила дівчина своїм рідним.

І невдовзі її таки викликали «компетентні органи». Ще за деякий час рідні вже одержали лист із Рязані, де формувалася одна з дивізій. Був травень
1943­го, коли Анеля стала солдатом другої роти автоматниць 1­го окремого батальйону імені Емілії Плятер.

Готуючись до боїв із німецько­фашистськими загарбниками, 18­річна дівчина добре опанувала бойову зброю, навчилася кидати гранати, повзати по­пластунському й навіть вести рукопашний бій. А вже в жовтні 1943 року після багатоденного маршу 1­а Польська піхотна дивізія імені Тадеуша Костюшка в складі військ 33­ї армії прибула на Західний фронт. Там поляки й прийняли своє перше бойове хрещення поблизу села Леніно Могильовської області Білорусії. Фашисти відчайдушно оборонялися, але під натиском костюшківців їм довелося відступити.

А 12 жовтня трапилося непоправне… Того дня біля села Миколаївка на Смоленщині автоматниця Анеля Кживонь із бойовими подругами супроводжувала машину з документами штабу дивізії. Але після масованого бомбардування машина загорілася, багатьох було поранено. Та дівчина не розгубилася – вона кинулася рятувати поранених, виносити документи… Машина вже ось­ось мала вибухнути, та Анеля ще і ще бігла до неї, адже там залишалися поранені… Коли витягувала останнього, брезент, що вже горів, раптом завалився на обох… Так у полум’ї вона живцем і згоріла, до кінця виконавши свій військовий обов’язок!

11 листопада 1943 року за мужність і героїзм указом Президії Верховної Ради СРСР їй було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, залишивши при цьому в офіційних паперах «іноземкою». Вона також перша жінка, удостоєна найвищої військової нагороди Польщі – Хреста військової доблесті.

Про подвиг Анелі Кживонь розповідає експозиція в Краснинському краєзнавчому музеї Смоленської області, а в Канську на міській Алеї слави 2003 року відкрито бюст польській героїні. Пам’ятник Анелі Кживонь встановлено й на її батьківщині в селі Садове на Тернопільщині.

…Ось таке коротке, але героїчне життя, про яке радянська історіографія воліла не казати всієї правди.  

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Зеленський не задекларував дохід від ОВДП Вчора, 07 липня

Новини 7 липня: нова керівниця Антимонопольного комітету, заборона TikTok, проблема міністра економіки Вчора, 07 липня

Шмигаль про нового голову НБУ: Сюрпризів не буде Вчора, 07 липня

Угорщина поскаржилась Зеленському, що захлинається в карпатському смітті Вчора, 07 липня

Петрашко допускає зниження облікової ставки нижче рівня інфляції Вчора, 07 липня

Голова Мінекономіки заперечує необхідність перегляду макропрогнозу Вчора, 07 липня

ЄС надав Україні 11,5 мільйона євро на реформи Вчора, 07 липня

ЄС надав Україні 11,5 млн євро для підтримки реформи державного управління Вчора, 07 липня

ЄІБ може виділити Україні 340 мільйонів євро на відновлення будівель і доріг Вчора, 07 липня

Правління Нацбанку прокоментувало відмову Ради НБУ призначити заступника голови Вчора, 07 липня