передплата Українською | In English

№5, березень 2015

Ліричний простір політикаЛіричний простір політика

Поділитися:

Коли політик видає свою книжку, це (за писаними і неписаними принципами публічності) завжди утворює момент інтриги. Тим паче, коли дуже відомий політик випускає книжку віршів, бо державному діячеві, здавалося б, передусім личить хіба що публіцистика. А от поетична збірка в його виконанні – це, безперечно, небуденний і неординарний вчинок. Особливо якщо йдеться про людину, котра двічі, впродовж 1994–1998 та 2006–2007 років, була Головою Верховної Ради України й без якої неможливо уявити український політичний процес порубіжжя ХХ–ХХІ століть. Ідеться про Олександра Мороза і його книжку віршів «А я Вас не забув…; Я не могу забыть тебя…», що минулого року вийшла друком у Києві в Парламентському видавництві.

Олександр Олександрович уже випустив кілька збірок поезій як українською, так і російською мовою: «…З відстані» (2004), «Обличчям до вогню» (2006), «Белый снег на каменной террасе» (2006), «Рассудит время» (2011), «Квіти з тернами» (2011). Сам автор зізнається, що вірші він пише давно, ледь не все більш­менш свідоме життя. Але рішення про їх публікацію прийняв доволі недавно, та й то за порадою поетів­приятелів. Особливість нової поетичної книжки Олександра Мороза в тому, що її укладено за принципом «два в одному». У ній під однією палітуркою містяться дві ліричні збірки. Одна – це «А я Вас не забув…», що її склали вірші українською мовою, друга – це «Я не могу забыть тебя…», до якої ввійшли російськомовні поезії. Кожна зі збірок розпочинається зі свого краю, і «зустрічаються» вони десь посередині книжки. Це, по суті, антологія того, що автор написав упродовж свого життєвого шляху.

Чи може серйозна політична діяльність «уживатися» з поетичною творчістю? Чому б і ні? Коли людина ґрунтовно займається основною справою, то цілком природно, що ця справа потребує своєї альтернативи, потребує, так би мовити, перемикання уваги. Поезія для Олександра Мороза – це, безперечно, хобі.

Вірші про кохання – справа загалом сокровенна. І не кожна публічна людина ризикне «впустити» інших, тим паче широку аудиторію, у свій дуже і дуже особистісний світ. Олександр Мороз, очевидно, тримається думки, що в його внутрішньому світі немає того, що слід приховати, ізолювати від поглядів інших людей. Тому в його книжці «А я Вас не забув…; Я не могу забыть тебя…» основне місце належить віршам­розповідям про кохання. В них відтворюються стани і передаються почуття людини, яка переживає закоханість або живе коханням. Найчастіше ці розповіді викладаються від імені чоловіка, але інколи – і від імені жінки. Хочу відзначити, що інтимні почуття зображуються з неприхованою відвертістю та всебічною пов­нотою.

Ліричний суб’єкт цих віршів­розповідей – натура пристрасна й внутрішньо досить емоційна, яка спроможна на несподівані, а то й екстраординарні вчинки у площині особистих взаємин.

У вірші «Cерце віку не питає…», у рядках якого прозоро вгадується достеменне поклоніння любові, кохання – це не лише міра відліку, це символ виміру і віри. Для ліричного суб’єкта воно з особистого культу, здається, от­от перейде в розряд індивідуально обраної релігії:

Бо любов – це мить для світу,
Мить прожита – це любов.

Розгорнімо книжку з іншого боку, де розміщено поетичний блок російською мовою. Ось вірш «Ах, если можно было бы хоть раз…». Тут звучить думка, суголосна попереднім рядкам: кохання – незамінне й незнищенне, це суть людського єства, а бути спроможним до кохання означає дістати шанс на безкінечність, так­так, на безкінечність у часі та просторі:

В любви – вся жизнь
И каждый миг как вечность.
 

І вже зовсім у річищі етичного імперативу, своєрідного духовного месиджу звучать рядки з вірша «До середини літа співав соловей …»:

А коли полонило тебе почуття,
То люби
й не гніви ні людей,
ані Бога. 

У процитованих рядках усе досить ясно й зрозуміло. Може, навіть занадто зрозуміло. Та у них постійно пробивається або й прямо звучить мелодійна, ба навіть ритмомелодійна основа. Я навіть сказав би, що переважна більшість віршів, які склали книжку «А я Вас не забув…; Я не могу забыть тебя…», – це суто романсові тексти. У них звучать елегійні, мінорні, м'яко ліричні інтонації, характерні для культури й традицій міського романсу.

Це з особливою виразністю відчувається в чималій групі віршів, зокрема «Заборони тебе любити», «Не поспішай!», «Добрий вечір, моя мила…», «Як ми прощалися з тобою…», «Cерце віку не питає…», «Вздрогнут рояля сонные струны…». Лагідно емоційна природа цих та інших вір­шів, здається, сама собою викликає потребу в музичному супроводі їхнього озвучування чи звучання.

Є в книжці вірш, що називається цілком лірично – «Вечер у моря». Не можу не відзначити ту деталь, що він має підзаголовок «(К музыке Р. Паулса)». Малюнки пейзажу в ньому переплітаються з мотивом кохання, а сам вірш позначений щемністю і ностальгійністю. Романсовим текстам Олександра Мороза – якщо вже узагальнювати – притаманні підкреслені настроєвість і чуттєвість. Це властиво й віршу «Щось невловиме в тому…»:

Щось невловиме в тому,
Як ти говориш
й де.

Знаєш, опісля грому
Тихо так
дощ іде.

Таке і твоя розмова
В наші суєтні дні
Душу лікує словом.
…Шкода, що не мені.  

У новій книжці Олександр Олександрович постає і в інших своїх іпостасях. Тут простежується тенденція до ускладнення поетичного мислення. Це шукання свіжих мікрообразів, оригінальної метафорики, а також сполучення­зрощення суто мистецького, точніше, малярського й суто ліричного, себто поетичного. У вірші «Маленька репродукція: вікно…» використовується прийом реставраційної фабули: дивлячись на картину або пригадуючи її, ліричний суб’єкт розгортає власний зоровий малюнок, що спирається й немовби продовжує фактуру, виконану художником. Ліричні реалії тексту «Маленька репродукція: вікно …» дають змогу встановити його мистецьке першоджерело. Поштовхом до нього стала картина Яна (Йоганнеса) Вермеєра «Молочниця», написана 1658 року. У самому вірші здійснено спробу чи то відреставрувати, чи то змоделювати долю жінки тих часів, зазирнути у внутрішній світ жіночої постаті, зображеної художником, і побачити в ній втілення одвічної жіночності.

Загалом стилістиці нової книжки притаманна абстрагована лексика. А от коли у віршах – таких, як «Чом найчастіше видиво: осоння…», «Навіювання травнем», «Из юности», більш­менш рельєфно прописуються, сказати б, жива заземленість штрихів, влучна примітність деталей, реальна натурність спогадів, то малюнок одразу починає своєрідно грати гранями ліричної глибини. У віршах Олександра Мороза завжди можна, образно кажучи, натрапити на цікаве й досить несподіване художнє рішення.

Книжка густо оздоблена короткими віршовими формами. З­поміж них – «Шукаю слів, щоб пояснити те…», «Реле спрацьовує на мить…», «Все, що було, мене не полишає…», «Коли далеко я від тебе…», «Я прорасту еще не раз…» тощо. Стисла художня форма – це зав­жди намагання уникнення зайвини, це прагнення сконденсованості мислення.

Ось, скажімо, віршорядки з «Романсу», де ущільненість узгоджується з узагальненістю й обертається тією самою формульністю, про яку щойно йшлося: 

Мы все виноваты во всем,
Хотя не виновней других
. 

І хто скаже, що в цих словах немає Мороза­політика? Ну а якщо казати про кредо Олександра Мороза як людини, то звернуся до такого короткого вірша, як «Не стримаюсь…». У ньому є рядки, що нагадають про змістові величини в контексті загального ліричного спрямування книжки:  

Я, як людина,
Щось у світі
Значу,
Коли не співчуваю,
А люблю… 

Діяльність Олександра Олександровича невід'ємна від історії українського парламентаризму. Тож ми, по суті, спостерігаємо формування нової самобутньої соціокультурної традиції в розвитку парламентської літератури. Тож чекатимемо на нові факти, події, імена, що підсилюватимуть і живитимуть цю традицію.

Автор: Ярослав ГОЛОБОРОДЬКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №11/2016 №11
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Мінцифри: Україна піднялася в рейтингу індексу електронної участі ООН Сьогодні, 27 листопада

В Європі вперше судитимуть дипломата з Ірану за тероризм Сьогодні, 27 листопада

Заступник Шевченка став членом наглядової ради Нацдепозитарію Вчора, 26 листопада

Профспілка "Антонова" має намір судитися через створення наглядової ради Вчора, 26 листопада

США відтермінували блокування TikTok Вчора, 26 листопада

Громадська рада Нацкомісії з тарифів хоче, аби "Нафтогаз" продавав газ на біржі  25 листопада

У Криклія заперечили інформацію про можливе звільнення: "Міністр працює" 25 листопада

Криклій може втратити крісло міністра інфраструктури – джерело 25 листопада

Новини 24 листопада: ФОПам роздадуть по 8 тисяч, українцям анулюють борги, на новорічні свята хочуть локдаун 25 листопада

Допомогу бізнесу хочуть фінансувати з ковідного фонду 24 листопада