передплата Українською | In English

№5, березень 2015

У новій речі - нова красаУ новій речі - нова краса

Поділитися:

Березень 1915-го знаменний тим, що є відліковим місяцем для мистецького стилю супрематизму і, зокрема, для його фундатора – видатного киянина
Казимира Малевича (1878 – 1935).

Саме тоді в Петрограді відбулася Перша футуристична виставка «Трамвай В». На ній митець представив 16 несподіваних для культурної громадськості робіт, що, у свою чергу, передувало незабарному створенню й презентації світові знаменитого «Чорного квадрата на білому тлі».

Майбутній авангардист Малевич був старшим із чотирнадцяти дітей Людвіки й Северина Малевичів. Батько, керівник цукрового підприємства, сам не відаючи того, дав синові перші уроки художнього споглядання. Часто подорожуючи у службових справах разом із малим Казимиром, пан Северин мимоволі розвивав уяву хлопця, занурював фантазію сина в дивовижні природні ландшафти України. Минули роки, і художник Малевич виробив абсолютно індивідуальну систему сприйняття та відображення дійсності. Він виступав категорично проти примітивного копіювання природи.

Вимога до сучасного мистецтва, згідно з поглядом Малевича, – бачити красу безпредметного. Культивуючи її, художник ставив за мету відбивати у творі не власне предмет, а емоцію, в яку ретранслювалося ставлення до предмета.

Першим маніфестом нового вчення можна вважати книжку Малевича «Від кубізму і футуризму до супрематизму», яка вийшла друком на початку 1916 року.

Подейкують, творячи свій «Чорний квадрат», митець тиждень не їв і не спав. Потім у його житті було багато різних міст, пристрастей, поневірянь. Однак шляхи незмінно приводили Казимира Малевича до Києва: із цим містом пов’язано кілька опорних подій його біографії. Коли мав 15 років, мама купила йому перший набір фарб саме в Києві. Дещо пізніше саме в Київській мистецькій школі, у класі Миколи Пимоненка, Малевич осягав науку малювання. У Києві
в 1927–1930 роках викладав у художньому інституті пліч­о­пліч із Бойчуком, Пальмовим, Кричевським. І з того­таки Києва, передчуваючи близькість репресій, виїхав до Ленінграда, де й помер від фатальної недуги 80 років тому – 1935­го. Похований, відповідно до заповіту, у полі під дубом десь під Москвою. А київська вулиця (нещодавня Боженка), на якій Малевич народився, вже третій рік має його ім’я.

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №11/2016 №11
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Мінцифри: Україна піднялася в рейтингу індексу електронної участі ООН Сьогодні, 27 листопада

В Європі вперше судитимуть дипломата з Ірану за тероризм Сьогодні, 27 листопада

Заступник Шевченка став членом наглядової ради Нацдепозитарію Вчора, 26 листопада

Профспілка "Антонова" має намір судитися через створення наглядової ради Вчора, 26 листопада

США відтермінували блокування TikTok Вчора, 26 листопада

Громадська рада Нацкомісії з тарифів хоче, аби "Нафтогаз" продавав газ на біржі  25 листопада

У Криклія заперечили інформацію про можливе звільнення: "Міністр працює" 25 листопада

Криклій може втратити крісло міністра інфраструктури – джерело 25 листопада

Новини 24 листопада: ФОПам роздадуть по 8 тисяч, українцям анулюють борги, на новорічні свята хочуть локдаун 25 листопада

Допомогу бізнесу хочуть фінансувати з ковідного фонду 24 листопада