Світлана Герасименко народилася в містечку Баришівка на Київщині сім десятиліть тому. Її юність припала на час, коли розпочалося активне освоєння космосу. Багато ровесників Світлани мріяли стати космонавтами, а вона – астрономом. І стала. 1963 року вступила на фізико-математичний факультет Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, де через п’ять років уже як аспірантка розпочала досліджувати Всесвіт. Спеціалізувалася на кометах.
Позаяк в університетській обсерваторії бракувало потужних телескопів, С. Герасименко брала участь в астрономічних експедиціях, що проводилися на базі АлмаАтинського інституту астрофізики. Там 1969 року вона сфотографувала низку небесних об’єктів. Один зі снімків був наче зіпсований, однак Світлана його не викинула. На ньому якраз і був відзнятий раніше невідомий об’єкт. Це з’ясувалося згодом, уже по поверненні до Києва, коли разом зі своїм науковим керівником К. Чурюмовим Світлана розбирала зроблені в Казахстані фото. В одному зі своїх інтерв’ю Світлана Іванівна сказала, що відкриття було випадковим.
1973 року С. Герасименко переїхала до Душанбе й почала працювати в тамтешньому Інституті астрофізики, де продовжувала вивчати малі об’єкти Сонячної системи.
1975го Світлана Герасименко була нагороджена медаллю «За відкриття нових астрономічних об’єктів», а 1995 року на її честь названо астероїд.
Вона з неабиякою радістю дізналася, що саме комету Чурюмова–Герасименко 2003 року обрали «мішенню» для «Розетти».
«Комети є найзагадковішими, найчарівнішими космічними тілами, – каже С. Герасименко. – Я бачила їх багато. Але коли я побачила фотографії нашої комети, передані «Розеттою», то мала відчуття, що милуюся чимось особливо близьким і дорогим…»
Закорінившись у Таджикистані, Світлана Герасименко постійно і серцем, і думками з Україною, Києвом, де живе й працює її брат, та з рідною Баришівкою, яку також уславила українкаастроном.
Автор: Юрій ПРИГОРНИЦЬКИЙ
Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.