Слухати, бачити і поринати в бурхливу музичну ріку Василя Попадюка

Концерт у рідному Києві, вщерть заповнений публікою зал Національного палацу культури «Україна», шалений мікс ритмосвітла і музики, музики, музики віртуозного скрипаля Василя Попадюка та оркестру Збройних Сил за участю шкільних друзів маестро, як він висловився, представлючи їх, випускників школи для «одурьонних» дітей...

Один з них – гітарист Роман Недзельський, директор палацу «Україна», кілька разів протягом цього чарівного вечора натякав на якісь непередбачуваності, фантасмагорії, якими переповнений концерт, забирав у маестро його скрипку й виносив на сцену чи то другу, чи «підшаманену» ту саму... Якісь дива, крім навіть висмикнуто­розір­ваного смичкового волосу, як удалося побачити на екрані в залі, таки переповнювали всю канву бенефісу. Скажімо, грузинські танці ансамблю з Батумі. Вже здавалося, що якимось непередбачуваним чародійством ми опинилися в полоні лезгинки на невиправдано тривалий час. Може, й справді то була потреба для відновлення енергії інструмента або самого Василя Попадюка, який викладався у своєму феєричному виступі, чи з технічних причин неполадок зі звуком, але в Грузії ми побували за своєю волею. Бо ніхто з віртуозів не здатний втамувати жагу слухати, бачити й поринати в бурхливу музичну ріку, нарожденну темпераментом, вдачею, імпровізаторським «хуліганством» пана Василя. Він великий і, здається, легковажний, в тому сенсі, що зі скрипкою і смичком наче народився й так майстерно вправляється і вилучає з них такі звуки, що й невтямки, як. Очі прикриті, брови й вуста, статура і ноги – він увесь у музиці рухів, легкий і зворушливий, наче прекрасний юнак. Гуцульська, мадярська, циганська, джаз, блюз і... Енніо Морріконе. Василеву музику називають World music. І справді, відомий у світі українець і його концертна група під дотепно переінакшеним прізвищем скрипаля
«Папа дюк Бенд» мають 150–200 концертів на рік. Прославляє себе й Україну, де свого часу (нічого нового і все, як завжди) не знайшов гідної підтримки. А хто в Україні «не формат», той згодом стає зіркою. Василь Попадюк є світовою зіркою. Його передноворічний концерт у Києві без жодних гучних афіш мав аншлаг.

Це була радість: зачарована пуб­ліка і Він – артист з родини артистів! Це той випадок, коли природа не відпочиває на дитині, а додає їй. Мати Світлана Попадюк – хореограф, а батько – теж Василь, музикант, мав звання народного. Його «концертній групі» – а це Державний академічний хор імені Г. Верьовки, Троїсті музики, якими керував – і його дивовижній сопілці також аплодував світ...

Автор: Вікторія СВІТЛАНОВА