Андрій ЗВЄРЄВ: «Вірю, що власне кіновиробництво на Одеській кіностудії буде відновлено!»

Одеській кіностудії виповнилося 95 років. Це найстаріша кіностудія України й колишнього Союзу. Нині тут знову готові знімати високоякісні фільми. А керівництво робить усе можливе задля того, аби відродилася та сама атмосфера, в якій колись проявляли себе Василь Шукшин, Володимир Висоцький, Кіра Муратова та інші.
Чим живе кіностудія? Які виношує плани? Про це та багато іншого розповів голова правління приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» Андрій Звєрєв: він обіймає цю посаду майже три роки.

Одеська кіностудія художніх фільмів утворилася на базі приватних кінофабрик у 1919 році. Вже 1922-го її реорганізовано в Одеську кінофабрику ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). 1929-го – перейменовано на Одеську кінофабрику «Українфільм», а з 1938 по 1941 це – Одеська кіностудія художніх фільмів. У роки Другої світової війни входила до складу Ташкентської кіностудії, 1954 року повернулася до Одеси. 2005-го реорганізована в приватне акціонерне товариство. Власниками акцій Одеської кіностудії є українська держава в особі Фонду державного майна (50 відсотків + 1 акція) і ТОВ «Нова кіностудія» (50 відсотків – 1 акція). Станом на 2014 рік у штаті – близько 100 співробітників. На кіностудії було знято понад 350 кінофільмів. Серед них – «Весна на Зарічній вулиці», «Зелений фургон», «Короткі зустрічі», «Життя та дивовижні пригоди Робінзона Крузо», «Д’Артаньян і три мушкетери», «Місце зустрічі змінити не можна», «Пригоди Електроніка», «Військово-польовий роман», «Десять негренят», «Приморський бульвар», «Астенічний синдром», «Два в одному», «Мелодія для шарманки», «Вічне повернення».

– Із 2005 і до середини 2012 року Одеська кіностудія так і не змогла вийти на самоокупність, – пригадує сумні факти Андрій Вадимович. – Замість 4–4,5 мільйона гривень на рік кіностудія заробляла лише близько 2 мільйонів. Усе майно підприємства заарештували за борги. Попри це приватний інвестор допомагав виплачувати зарплату персоналу та комунальні рахунки підприємства.

Отже, головні зусилля я спрямував на фінансову складову. Поступово ми розрахувалися з боргами та почали заробляти гроші. Приміром, 2013­го порівняно з попереднім роком збільшили прибуток майже вдвічі. Торік відзняли близько 20 проектів. Це дало змогу не лише вийти на точку беззбитковості, а й інвестувати в обладнання, спеціальний транспорт. Також розпочали й відновлення інфраструктури. Відремонтували перший павільйон Віри Холодної. Зробили його історичним, цікавим місцем. Також перебудували п’ятий павільйон, в якому 2013 року відбулися зйомки закордонних колективів. Нині віддали його під 250­серійний фільм, і там постійно кипить робота.

– Не лише кіностудія, а й уся країна з економічного погляду переживає складні часи. Це вплинуло на нашу внутрішню ситуацію. Ми мали плани стосовно зйомок на нашій базі 11 проектів, зокрема зарубіжних, однак унаслідок останніх подій у роботі є лише 4 вітчизняні проекти.

– Телефільми і телесеріали. Наприклад, нещодавно завершилося фільмування картини Єви Нейман на замовлення відомого телеканалу. На жаль, протягом тривалого часу кіностудія найчастіше забезпечувала чуже кіновиробництво. Проте нині основне завдання – налагодити виробництво власне.

– Так. Ми зареєстрували свою участь у сьомому конкурсному відборі кінопроектів для формування Програми виробництва, розповсюдження національних фільмів, що затверджено відповідним наказом Міністерства культури України
(№ 30 від 26.04.2011). Подали заявки стосовно повнометражного історичного фільму «Ярославна – королева Франції» за сценарієм Вадима Костроменка та фільму­казки «Чарівна перлина» за сценарієм Анатолія Валевського та Ігоря Шевченка.

На першому етапі підготовки проектів до конкурсу проведена велика робота, результатом якої стали укладені угоди про наміри з кінокомпаніями та телеканалом, котрі готові підтримати подані проекти. Досягнуто домовленостей про спів­працю та взаємодію під час зйомок на території країн Європи за умов успішності кінопроектів на конкурсі.

Дякуємо колективу Одеської кіностудії, що був задіяний у підготовці документів, а також досвідченим кінематографістам Одеси, які сприяли процесу оформлення заявок. Дуже сподіваємося на позитивні результати конкурсу. Вірю, що власне кіновиробництво на улюбленій усіма Одеській кіностудії буде відновлено. І це стане справжнім подарунком для всіх одеситів та співвітчизників.

– Вважаю цю тему вельми актуальною. Адже, якщо розібратися, Україна зробила свій вибір на користь євроінтеграції ще в X столітті! Анна Ярославна, молодша з трьох дочок київського князя Ярослава Мудрого від шлюбу з Інгегердою Шведською, стає дружиною французького короля Генріха I і королевою Франції у 1051 році.

– У нас була така спроба
2013 року. Тоді подали 11 заявок на державну підтримку зйомок короткого метра. Це невеликі гроші, але ми дістали б можливість зібрати молодих і талановитих кінематографістів. З ними можна було б розпочати виробництво телеконтенту і поступово вийти на відповідний рівень. Але з певних причин ми не отримали жодної держпідтримки. Наше завдання – стукати в ці двері та сподіватися на краще.

– На жаль, є таке. Але закон на нашому боці. Нам нема чого приховувати. Насправді збіглися інтереси колишніх посадовців та бізнесменів, які давно дивляться на кіностудію як на майданчик можливої забудови.

Щодо колективу, справді, спочатку в мене були труднощі, бо я – не «кіношник». Проте нині все змінилося, мені навіть докоряють, що весь колектив об’єднався навколо мене. Людям дуже важливо, щоб підприємство мало свій продукт, результат.

Хоча, звичайно, є й такі, хто вважає себе скривдженим. Однак я приймав кадрові рішення на підставі висновків ревізії Фінансової інспекції України. Тому переконаний: нам не по дорозі з тими, хто був викритий у корупції чи у так званому конфлікті інтересів.

– Є важливе питання, вирішення якого могло б допомогти нам у роботі. В європейському законодавстві є норма, відповідно до якої весь зроблений тією або іншою кіностудією контент є її власністю. В Україні – по­іншому. Права на наші фільми нам не належать. Хоча, якби було інакше, ми мали б істотну статтю прибутків. Та й вітчизняне кіновиробництво розвивалося б енергійніше. Отже, є сподівання на законодавця, який прагне підтримати вітчизняне кіно й вітчизняну інтелектуальну власність.　

Розмовляв Євген ТИЩУК.