№21, листопад 2014

У фокусі уваги світу - полтавські черноземи. Від землі тягнеться це коріння...

Виповнилося 130 років від дня заснування Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавилова

10 жовтня 1884 року загальні збори Полтавського губернського земства затвердили статут сільськогосподарської дослідної установи, а 28 жовтня Сільськогосподарське товариство, засноване 1865 року, обрало першу раду Дослідного поля.

Головною темою науково­дослідної роботи в перші роки стали заходи боротьби з посухою. Тому, як свідчить професор М. Опара, уже в перших дослідах вивчалася ефективність різних видів парів, глибина оранки, агротехніка і порівняльна продуктивність семи різних видів багаторічних трав, зокрема люцерни й конюшини.

Робила перші кроки своя агрономічна наука, заснована на досягненнях учених­аграріїв, серед яких – А. Зай­кевич, О. Ізмаїльський, В. Вернадський, В. Докучаєв, М. Вавилов та ін.

До першої програми робіт дослідного поля включено питання кормовиробництва, агротехніки різних культур, зокрема кукурудзи, випробування урожайності різних її сортів.

Полтавська губернія Російської імперії була другою губернією після Нижньоновгородської, де наприкінці ХІХ століття здійснювалася унікальна робота з вітчизняного ґрунтознавства поціновувачем чорноземів В. Докучаєвим. На базі Полтавської дослідної станції він остаточно встановив і практично перевірив усі основні положення розробленого ним природно­історичного методу оцінювання земель і обґрунтував доцільність його використання на всій території Російської імперії.

«Беззмінне жито», «Цілина» та інші

Полтавська дослідна знаменита багатьма експериментами, котрі й донині мають світове значення і ніде більше не застосовувалися.

Наприклад, з 1884 року здійснюють унікальне дослідження «Беззмінне жито», метою якого є визначення впливу тривалої дії антропогенних чинників на природну родючість ґрунту, його агрохімічні й агрофізичні властивості, спроможність озимого жита до монокультури. Досвід не втратив своєї актуальності й нині і розглядається з агрономічного, екологічного й економічного поглядів.

Дослідження «Цілина» провадять з 1893 року. Упродовж цього часу вивчають дію природних чинників на родючість ґрунту, продуктивність і склад травостою.

За 130­річний період в Полтавській державній сільськогосподарській дослідній станції створено і широко застосовують в Україні і за її межами близько 60 сортів кормових культур: люцерни, конюшини, еспарцету, райграсу високого, крижів безостих, вики озимої, вики ярової, кормового буряку; розроб­лено і впроваджують у виробництво методи і технології поліпшення природних кормових угідь на схилах балок, поліпшення солонцюватих лугів, комплексного захисту насінників люцерни від шкідників, вирощування високих урожаїв зернових, кормових культур тощо. Створено і найбільшу в країні популяцію комах­обпилювачів тепличних рослин і плодових насаджень, яку застосовують на практиці.

Справжнім скарбом установи є унікальна наукова бібліотека – аграрна бібліотека України. Нині вона є головною бібліотекою Полтавського територіального об'єднання сільськогосподарських бібліотек України. Її фонд налічує понад 71 тис. екземплярів книг і журналів, серед яких більш ніж 15 тис. раритетних. Найцінніші – журнал Полтавського товариства сільського господарства «Хуторянин» (1897–1917 рр.), «Землеробська газета» (1887–1917 рр.), журнал «Сільське господарство і лісівництво» (1882–1918 рр.), прижиттєві видання класиків сільськогосподарської науки К. Тимірязєва, О. Ізмаїльського, О. Совєтова, П. Костичева. Ці унікальні видання працівники бібліотеки зберегли і під час революції, і в роки війни.

Професор Микола Опара розповів, що теж має чимало ґрунтовних праць з історії станції, з якою тривалий час пов’язана і його наукова діяльність.

– Під час окупації Полтави, – розповідає «патріарх» полтавської аграрної науки Микола Опара, – у приміщенні дослідної станції квартирували німецькі війська. Жив тут і один з офіцерів, котрий був доволі освіченою людиною. Тому шанобливо ставився й до станційної біб­ліотеки, в якій проводив вільний час, забороняв солдатам використовувати книги для розпалювання. А одного разу цей офіцер навіть натрапив у бібліотеці на німецьке видання книги «Холодне силосування», яку написав… його батько! Кажуть, офіцер так розчулився, що взагалі заборонив будь­кому заходити до бібліотеки, вивісивши на дверях оголошення: «Achtung, nicht zu betreten!» («Увага, не заходити!»). Коли ж радянські війська наблизилися до Полтави, і надійшов наказ спалювати при відступі капітальні будівлі, офіцер наказав «факельникам» відступати першими: мовляв, я все зроблю сам… А сам потім сів і поїхав! Так «Холодне силосування» врятувало наукове надбання…

2004 року згідно з відповідним наказом Академії аграрних наук Полтавську державну сільськогосподарську дослідну станцію перетворено на Полтавський інститут агропромислового виробництва ім. М. Вавилова УААН. Минуло лише 7 років, і установу позбавляють статусу і приєднують до Інституту свинарства УААН, який нині переживає не найкращі часи. По суті останні 10 років час від часу провадять так звану оптимізацію, а фактично – скорочення штатів, а відтак, і наукових розробок.

– Як на мене, то найкраще рішення – присвоїти станції спеціальний статус, – каже доцент кафедри екології, охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування Полтавської державної аграрної академії Віктор Самородов, людина, котра має чимало наукових праць з історії дослідної станції. — З огляду на унікальність нашої науково­дослідної установи, їй слід надати статусу Національної дослідної станції
ім. М. Вавилова.

Найбільшою загрозою для науково­дослідної установи є головне її надбання – земля, адже дехто вже давно накидає око на дослідні поля на околицях Полтави. А не буде землі – не буде й станції! Причому деякі псевдонауковці доводять, що такі установи в умовах новітніх аграрних технологій – це архаїзм і марне витрачання коштів.

Звісно, ці люди вважають дослідні поля «розбазарюванням продуктивного земфонду» і воліли б на ділянках, які сотні років не «бачили» плуга, вирощувати популярні нині соняшник чи кукурудзу.

А воно муляє очі скоробагатькам!

Як відзначали ювілей

У Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського з нагоди 130­річчя заснування Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М. Вавилова Інституту свинарства НААН України відбулося спільне засідання вчених рад цих установ. Провідні вчені­аграрії Полтавщини та інших областей, керівники області і викладачі місцевих навчальних закладів аграрного профілю, директори агрофірм, працівники музею і бібліо­теки станції говорили про життя країни і науки. Пошанували пам’ять першого директора станції Бориса Черепахіна відкриттям меморіальної дошки.

Автор: Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Прем’єр Бельгії: Деякі євродепутати поширювали роспропаганду за гроші Сьогодні, 29 березня

1 млн снарядів навесні, новий пакет зброї з Німеччини, переговори з урядом Польщі: новини дня Сьогодні, 29 березня

Прем’єр: Україна домовилася з ЄС про пріоритетний скринінг законодавства у сфері агрополітики Сьогодні, 29 березня

Рада Україна-НАТО зібралась у Брюсселі через останні удари РФ по інфраструктурі Сьогодні, 29 березня

Зеленський розповів про розмову зі спікером Палати представників США Джонсоном Сьогодні, 29 березня

Польські ЗМІ розповіли, як Туск переконав Макрона змінити умови імпорту не на користь України Вчора, 28 березня

Шмигаль прибув на міжурядові переговори до Варшави Вчора, 28 березня

Болгарію чекають дострокові вибори: ще одна партія відмовилась формувати уряд Вчора, 28 березня

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Вчора, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Вчора, 28 березня