Погляд від протилежного

Стаючи свідком чергової традиційної події в Центральному будинку художника, ловиш себе на пустопорожньому занятті. Фіксуєш прізвище за прізвищем, назву за назвою й доходиш висновку: усіх гідних у журнальному матеріалі не охопиш, бо їх надто багато. А якщо когось не згадаєш – образиш.

Вихід є. Потрібно зупинитися на особливостях виставки, на тому, що відрізняє її від аналогічних попередніх експозицій. Отже. Нинішня виставка до професійного свята митців продемонструвала аж 630 робіт у різних видах образотворчості й декоративно­прикладного мистецтва. Тобто вдвічі більше, ніж завжди. Серед цього розмаїття знаходимо багато висококласних творів. Зауважмо: експоновані роботи народжені переважно останніми роками.

Такий сплеск активності митців свідчить про нестримне прагнення у складні для країни часи творити, показувати себе, а отже – жити! Попри будь­які труднощі, несприятливе фінансове тло художники везуть свої роботи з усіх куточків держави. Проходять горнило суворого виставкому або не проходять, та в будь­якому разі виявляють нечуване бажання самореалізації. Цікаво, що армія авторів, котрі показують свій доробок на регулярних виставках у Будинку художника, поповнюється із лав студентів Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, а також тутешніх студійців (ідеться про учнів художньої студії НСХУ при ЦБХ, керованої добрим другом нашої редакції Миколою Грохом).

Найнесподіванішим з огляду на нинішні події в країні є образний ряд левової частки творів. Митці зосереди­лися на Україні – ні, не ідилічній, не примарній: на такій, якою вона була і буде, багатою та миролюбною. Це свого роду контрреакція, погляд від протилежного. На відміну від багатьох експозицій, що останнім часом дислокувалися на різних виставкових просторах та полум'яніли сюжетами й настроями кривавої дійсності, ця імпреза показує безкраї лани і степи, пухнасті ліси, профілі гарних міст, портрети корифеїв, мудрі обличчя звичайних людей, рослини, тварини... Одне слово, все те, що наповнює змістом поняття життя. А переважна академічність творів лише скорочує місток між авторами та глядачами, які однаково хочуть миру.

У побаченому тут ніби акумульовано послання митців до Всесвіту: війна – то страшний сон. Ми прокинулися і побачили: все спокійно. Все безхмарно. Все, як зазвичай. 　

P. S. Істотне доповнення: нерозбещені статками художники нині дуже часто передають прибуток від продажу робіт пораненим, сім’ям загиблих вояків, а також у зону АТО.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА