Ярослав КЛИМОВИЧ: «Українські надра залишаються привабливими для інвесторів»

У часи економічної скрути для подолання бюджетного дефіциту застосовуються різні методи. Один із них – скорочення, а то й згортання соціальних програм, підвищення цін, комунальних тарифів, податків та інших платежів. На жаль, тотальне застосування саме такого методу ми сьогодні й спостерігаємо, хоча, на думку фахівців, це нічого принципово не вирішує, а лише відтерміновує, розтягує в часі усунення економічних проблем. Інший шлях – складніший, але дієвий і, можна сказати, безальтернативний. Це всіляке сприяння розвитку виробництва, стимулювання бізнесу, максимальне використання ресурсного, промислового й економічного потенціалів країни.
Особливої уваги заслуговують галузі, розвиток яких, подібно до локомотива, витягує за собою й інші сегменти промисловості. У цьому контексті показова геологорозвідка, від результативності котрої залежить функціонування видобувної галузі, що, у свою чергу, забезпечує потреби паливно-енергетичного комплексу, а отже, дає можливість не лише поліпшити економічну ситуацію, а й створити передумови для здійснення стратегічно важливого завдання, що належить до головних пріоритетів президентського плану реформ, – забезпечення енергетичної незалежності. Шлях до надр технічно складний і довгий, до того ж потребує значних фінансових витрат, але його необхідно пройти. Про це ми ведемо розмову з головою правління Національної акціонерної компанії «Надра України» Ярославом КЛИМОВИЧЕМ.

– Ярославе Ярославовичу, з часу вашого призначення на пост очільника НАК «Надра України» минуло 100 днів. Термін для масштабів такої складної галузі дуже невеликий, проте цю часову віху традиційно використовують як привід для перших підсумків. Що вам удалося в цей період зробити?

– На жаль, більше часу, місяців зо два, довелося витратити на те, щоб розчистити паперові завали, проаналізувати управлінські рішення попередників, зрозуміти логіку їхніх дій, зрештою, з’ясувати, який «спадок» нам дістався. Також проведено інвентаризацію мінерально­сировинної бази. Лише після цього можна вибудовувати плани, ставити конкретні завдання.

Я міг би перейти на мову цифр, наводити якісь показники, але не бачу в цьому особливого сенсу, адже людей цікавлять не наші звіти, а практичні речі: чи буде в домівках тепло, газ та електрика, гаряча вода в крані… А про все це можна буде предметно говорити дещо пізніше.

– Прямо кажучи, ситуація і в окремих дочірніх підприємствах, і в галузі загалом украй важка. Кримінальні справи, великі борги і перед бюджетом, і в заробітній платі... До того ж значні кошти потрібні на технічне оновлення обладнання, зношеного в середньому на 95 відсотків. До такого стану галузь довели передовсім управлінські рішення попереднього керівництва компанії, у яких я не зміг побачити якоїсь логіки, тобто спрямованості на результат, інтереси компанії, держави, людей. Ледь не щодня мені доводиться читати звернення керівників дочірніх підприємств, котрі просять знайти джерела фінансування чи можливість отримати кредит, щоб технічно переоснастити ці структурні підрозділи, бо потреба в їхній діяльності є, а технічної спроможності виконувати профільні функції немає.

Тож одним із першочергових зав­дань вважаю поступову ліквідацію боргів. Зокрема, на дочірні підприємства спрямовано понад 4,5 мільйона гривень фінансової допомоги. До речі, позитивні зрушення відчули не тільки наші працівники, а й місцева влада, про що нам повідомили із Західної України та Чернігівщини, де розташовані наші два найбільші виробничі підрозділи – дочірні підприємства «Західукргеологія» й «Чернігівнафтогазгеологія». Ще один факт: за два останні місяці ми перерахували до бюджету більше коштів, ніж за кілька попередніх років.

– Справді, з українських надр видобуто багато вуглеводнів. Згадаємо, що півстоліття тому на території України щорічно добували близько 40 мільярдів кубометрів газу. Загалом запаси нафти, газу й конденсату в межах України вичерпані на 26 відсотків від загальної кількості, тож ми ще володіємо досить потужним вуглеводневим потенціалом, який нині оцінюється в 9,32 мільярда тонн умовного палива, з яких 7,1 мільярда тонн – на суші, а решта – на тимчасово не досяжному для нас морському шельфі.

Збільшити видобуток вуглеводнів можна завдяки новим підходам. Щодо традиційних покладів, то тут потрібно освоювати великі та надвеликі глибини – від 5,5 до 7 кілометрів насамперед у центральній частині Дніпровсько­Донецької западини. Ще один важливий резерв нарощування ресурсної бази держави – газ із нетрадиційних покладів. Саме цей шлях обрали розвинені країни. Наприклад, у США нині 30 відсотків від загальної кількості газу видобувається зі сланцевих покладів, а це 250 мільярдів кубометрів щороку.

За попередніми оцінками, у віт­чизняних нетрадиційних покладах є величезні запаси газу, зокрема: сланцевого – 15,3 трильйона кубометрів, центрально­басейнового типу – 8,5 трильйона, метану вугільних пластів – 11,6 трильйона.

– Візьмімо, для прикладу, Юзівську ділянку надр, у межах якої сконцентровано близько 4 трильйонів кубометрів сланцевого газу. Спільною діяльністю НАКу в рамках угоди про розподіл продукції з компанією Shell за базовим варіантом розвитку пошуково­розвідувальних та видобувних робіт планувалося через 4–5 років довести обсяг видобутку сланцевого газу до рівня 30–40 мільярдів кубометрів. На жаль, через ситуацію на Сході України компанія Shell оголосила про перенесення термінів початку робіт.

За підрахунками міжнародної компанії IHS CERA, видобуток газу в Україні до 2035 року, за умов модернізації технічного оснащення геологорозвідувальних робіт і залучення іноземних інвестицій, може становити 60–70 мільярдів кубометрів на рік. Це ж вдвічі більше нинішніх потреб України в газі! Схожі потенційні можливості фігурують і в дослід­женнях вітчизняних геологів. Скажімо, на недавньому геологічному форумі в Одесі озвучено такий можливий обсяг річного видобутку газу – 80 мільярдів кубометрів. До того ж вистачить його (за такого показника видобутку) щонайменше на сто років.

Наразі фахівці НАКу визначили десять перспективних ділянок для першочергового проведення геологорозвідувальних робіт на традиційні поклади вуглеводнів і п'ятнадцять – на нетрадиційні. Ці роботи компанія вестиме як власними силами, так і залучаючи інвестиції, для чого вже розроблено бізнес­проекти. Якщо вдасться забезпечити відповідне фінансування, то початок видобутку вуглеводнів можна очікувати в 2016 році.

– Швидких результатів у геології досягти неможливо, але ми робимо все, аби мати віддачу якомога раніше, й ставимо таке завдання перед дочірніми підприємствами. Один із таких напрямів – інтенсифікація. Йдеться про відновлення з допомогою нових технологій законсервованих або ліквідованих раніше свердловин. Родовища, що вважалися виснаженими, ще можуть дати віддачу, і поле для діяльності тут, можна сказати, необмежне. В Україні загалом відкрито 407 родовищ вуглеводнів, де НАК має 5 тисяч свердловин. Навіть тимчасово втративши тисячу з них через анексію Криму, маємо 4 тисячі, котрі треба було інвентаризувати, проаналізувати кожен їхній технічний паспорт, вибрати ті, котрі варто відновити. Упродовж останніх місяців підприємства компанії провели детальний аналіз усього цього фонду й вибрали низку свердловин для першочергової реанімації. Тут можна не лише виграти в часі, а й обійтися меншими витратами. Якщо будівництво нової свердловини коштує десять і більше мільйонів доларів, то на ремонт старої може вистачити один­два мільйони.

– Практика свідчить, що українські надра залишаються привабливими для інвесторів, зокрема й іноземних. Потрібно дати їм сигнал, що до нас варто йти, що НАК «Надра України» змінив свою політику і співпраця відтепер буде відкритою, на умовах обопільної зацікавленості й без корупційної складової.

Ми започаткували проведення відкритих конкурсів на геологічне вивчення надр, усіх видів геологічних робіт. Недавно оголошено черговий відкритий конкурс з метою залучення інвесторів для фінансування пошукових, геологорозвідувальних, видобувних та інших робіт на ліцензійних ділянках дочірніх підприємств НАКу, серед яких 14 площ на вуглеводні в західній і північній частинах України й чотири площі на ільменітово­титанові руди. Проведенню конкурсу передували перемовини та консультації з потенційними іноземними інвесторами, зокрема зі США, Канади, Китаю, Австралії, Великої Британії та інших країн Європи, а також контакти з Американською й Британською торгово­промисловими палатами, що допомогло визначити перспективні ділянки корисних копалин і можливі формати спів­праці. Сподіваємось отримати цікаві пропозиції потенційних інвесторів.

Однією з передумов забезпечення енергетичної незалежності нашої держави є виконання положень «Загальнодержавної програми розвитку мінерально­сировинної бази України на період до 2030 року». А саме залучення транснаціональних компаній­інвесторів дає змогу видобувати вуглеводні з використанням світового досвіду та новітнього обладнання й поступово, крок за кроком, розв’язувати проблеми енергетичної безпеки.

– Широкомасштабне залучення інвесторів для проведення геологорозвідувальних робіт дає можливість не витрачати на це бюджетні кошти, котрих, як відомо, нині бракує на нагальні потреби. Тому держава зацікавлена в цих інвестиціях так само, як і наша компанія. І якщо не вдосконалювати відповідного законодавства, то наші теоретичні напрацювання так і залишаться лише на папері. Зокрема, потрібне сприяння Держгеонадр України, Міністерства екології та природних ресурсів для отримання достатньої кількості спеціальних дозволів (без проведення аукціону) на користування ділянками надр, перспективними на нафту та газ. Якщо інвестор зацікавлений у такій ділянці, має відповідний капітал і чіткі наміри для проведення геологорозвідувальних робіт, то чому б йому не надати спеціального дозволу на користування її надрами за спрощеною процедурою й у короткі терміни (скажімо, впродовж 1–2 тижнів), а також, можливо, відповідні податкові пільги?

На жаль, законодавча база нічим нам тут не сприяє. Досі не розроблено реальної програми, яка дала б можливість іноземним компаніям без перешкод інвестувати проекти, подолала бюрократичну тяганину під час оформлення спеціальних дозволів, що «на папері» за нормами триває упродовж трьох місяців, а де­факто може затягнутися на рік, а то й більше. Такі терміни неприйнятні, вони просто вбивають бажання вкладати кошти в цю справу.

Варто також на законодавчому рівні переглянути політику в наф­тогазовій галузі й спробувати бодай експериментально, наприклад, у межах якогось підприємства у вигляді пілотного проекту здійснити фіскальну політику за принципом: оподатковується лише прибуток, який реально отримує підприємство. Це дало б змогу інвестувати більше коштів у розвідку нових родовищ і тим самим збільшити фонд свердловин. В ідеалі українській наф­тогазовій сфері підійшов би приклад Польщі, де практикується єдиний податок у розмірі 19 відсотків від прибутку компанії без додаткових зборів та плати роялті.

— Спочатку трохи про користувачів надр. Кодекс про надра передбачає, що їхніми користувачами можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Мета всіх користувачів, незалежно від форми власності, має бути спільною – нарощувати сировинну базу та забезпечувати енергетичну незалежність країни. Проте є сумлінні й несумлінні користувачі. На жаль, не всі з них уклали угоди на проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування, що значно ускладнює визначення реального стану робіт на їхніх ділянках надр. Нас не може не насторожувати факт, що ПАТ «Укрнафта», яке має 90 спеціальних дозволів, за два останні роки не продало державі жодного кубометра газу. Причина невідома, але комусь треба, щоб надра використовували ефективно й збільшували видобуток.

Деякі потенційні надрокористувачі та інвестори мають досить загальне уявлення про порядок проведення геологорозвідувальних робіт, необхідні капіталовкладення, навіть про процедуру реалізації продукції. Частина не володіють повною геологічною інформацією щодо придбаної ділянки надр, не мають достатнього штату геологічної служби, матеріально­технічної бази, не знають вимог нормативно­правової документації (тому іноді їх не дотримуються). Часто їх консультують не зовсім обізнані з чинним законодавством фахівці. Тож, на наш погляд, потрібно висувати жорсткіші вимоги до претендентів на користування надрами, щоб у держави була впевненість у раціональному використанні наданого спеціального дозволу.

Нас також хвилює катастрофічне скорочення держзамовлення з геологічного вивчення надр. Порівняно з 2012 роком у номінальних цінах фінансування скоротилось у 9 разів! У реальних – навіть важко порахувати, але це точно буде понад десять разів. Величезне скорочення державного замовлення – подвійний удар по наших доходах при тому, що не можна перетинати критичної межі скорочень і дедалі складніше зберегти кадровий потенціал. Режим жорсткої економії коштів державним бюджетом зрозумілий в умовах економічної кризи та витрат на обороноздатність країни. Але припинення фінансування державою геологорозвідувальних робіт сьогодні позбавить країну шансів на забезпечення енергетичної незалежності вже в найближчій перспективі. А ті об'єкти, на яких розпочато фінансування бюджетом пошуку наф­ти, газу, інших корисних копалин і на яких нині чергують наші фахівці, залишаться невивченими та з часом занедбаними. Отже, треба принайм­ні сконцентрувати увагу на завершенні робіт, фінансування котрих було розпочато в попередні роки та де є потенціал відкриття нових родовищ, приросту запасів корисних копалин.

В умовах, коли ми не можемо одержати з бюджету потрібні кошти, вихід бачимо в тому, щоб отримати під державні гарантії 3,7 мільярда гривень від міжнародних фінансових установ. Це дасть змогу забезпечити довгострокову перспективу нарощування власного видобутку газу та нафти на користь нашої держави, поновити й підсилити матеріальну базу та повернути чи розширити портфель спеціальних дозволів наших підприємств, щоб збільшити обсяг профільних робіт виробничого й наукового спрямування та істотно посилити інвестиційну приваб­ливість компанії. Має запрацювати базова формула, яку забезпечують геологи, а саме: на одну одиницю видобутих корисних копалин у країні протягом року прирощувати дві одиниці запасів цих самих копалин. Тоді й буде повністю подолана будь­яка енергетична залежність України!　

Розмову вів Олександр МАЛІЄНКО.