передплата Українською | In English

№17, вересень 2014

На перекладних... БТРах

Поділитися:

«Полтавський батальйон небайдужих» – найпотужніша волонтерська організація на Полтавщині. Об’єдналися активісти довкола громади Свято-Успенського собору м. Полтави, а засновником «батальйону» став Архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір (Валентин Бубнюк). «Хто ж, як не ми!» – під таким девізом і почали працювати волонтери ще в квітні, коли події на Сході країни лише розпочиналися. Відтоді двері собору завжди відчинені для тих, хто хоче внести свій вклад у благородну справу.

«Наш «батальйон» виник ще у зв’язку з кримськими подіями, хоча назви на той час не мав, – каже владика Федір. – Ми всі тоді дуже хвилювалися, вболівали за цю ситуацію. Я навіть брав благословення у Святійшого Патріарха та їздив до Криму, хотів хоч якось підтримати там наші церковні громади. Ми підтримували й різні проукраїнські заходи. Брали участь у мітингах і панахидах в Сімферополі біля пам’ятника Тарасу Шевченку, де гуртувалися проукраїнські сили, але, звичайно, що ми не могли протистояти озброєним російським військовим. Але я думаю, що така ситуація з Кримом тимчасова. Вже тоді ми намагалися підтримувати наших військових, котрі були в Криму. Ми, наприклад, зібрали певні гроші для Феодосійського окремого батальйону морської піхоти, вони досить мужньо трималися, їх останніми захопили силою під час нічної спецоперації російського «спецназу». Приємно було, що командир, з яким ми спілкувалися, не зрадив Батьківщини. Його захопили в полон, потім віддали й він поїхав до України продовжувати військову службу разом із частиною військовослужбовців свого батальйону. Тому вже тоді створилася ця волонтерська група.

Назва ж народилася після початку воєнних дій на Донбасі, вторгнення російських спецслужб і найманців на територію нашої держави. Спершу для інтернет­сторінки у Facebook використовували жартівливе «Полтавський диванний батальйон». Але ніхто й не думав тоді, що ця робота набере такого розмаху, стане серйозним явищем. З «диванного батальйону» й справді народився широкий народний рух».

Нині «Полтавський батальйон небайдужих» здійснює регулярні «рейди» в зону АТО, аби передати воїнам­землякам речі, зібрані для них полтавцями. Особлива увага Полтавському батальйону територіальної оборони. Причому волонтери вже налагодили роботу «на випередження»: постачають туди не «все підряд», а саме конче необхідні в той чи інший час речі.

Тим паче що останнім часом волонтерам доводиться вирішувати і значно складніші завдання. Наприклад, забезпечення земляків бронежилетами, приладами нічного бачення… Не так давно справжнім досягненням «батальйону небайдужих» стало придбання тепловізора вартістю понад 50 тисяч гривень, який передали десантникам у зоні АТО.

– Ми постійно взаємодіємо з військовими, зокрема і з командиром Полтавського батальйону територіальної оборони, – розповідає владика Федір. – Я йому телефоную та запитую про потреби, але ми часто й зустрічаємося з ним, бо не про все можна навіть говорити по телефону. Але допомагаємо ми не лише цьому батальйону. Наш принцип – допомагати всім полтавцям, котрі служать у різних підрозділах, беруть участь у військових діях. Буває й так, що до когось ми не можемо дістатися, бо ці люди фактично на передовій. Зв’язуємося з ними, з’ясовуємо, яким чином можна передати вантаж, через кого… Інколи виходять, як ми вже жартуємо, на «перекладних БТРах». Але зрештою завжди уточнюємо, чи дійшов вантаж до адресата. Пригадую випадок. Релігійна громада в Оржиці зібрала продукти й одна жіночка поклала у ящик аркушик паперу з номером свого телефону. Зізнається, що аж заплакала, коли їй через кілька днів зателефонував один військовий і щиро подякував за допомогу. Інколи я й особисто супроводжую ці вантажі, адже хочеться зустрітися з хлопцями, підбадьорити, благословити…

– А знаєте, яким дарункам солдати радіють найбільше? – запитує владика Федір. – Листам від земляків і дитячим малюнкам, які ми разом із речами відправляємо для наших бійців як «особливо цінний вантаж». Ви бачили б їхні обличчя у цей момент! Як вони все це сприймають, ну, як діти!

Загалом «Полтавський батальйон небайдужих» уже зібрав для потреб армії понад 500 тисяч гривень, які витрачено на закупівлю продуктів і речей для воїнів. Це без урахування «самопливу» у вигляді тих само продуктів і речей, котрі щодня надходять від небайдужих полтавців.

Є у волонтерів (не лише з «Полтавського батальйону небайдужих») і свої проблеми. На жаль, не в усі «гарячі точки» можуть нині дістатися, аби безпосередньо передати гуманітарний вантаж. Але це перешкода об’єктивна. Утім є і суб’єктивні. Скажімо, не завжди йде назустріч волонтерам і командування.

– Якщо ти вже налагодив зв’язок із конкретними командирами, тоді проблем нема, – свідчить волонтер Григорій Фірсов. – Але спершу «протоптати доріжку» дуже важко, бо в армії така сама бюрократія, як і в цивільних, а, може, інколи навіть гірша. Тому часом ніхто не хоче особливо «возитися», тим паче, коли обсяги гуманітарної допомоги невеликі…

– Я працюю у бюджетній організації, – каже волонтерка Світлана Петренко. – Ми вирішили передати для госпіталю свій кондиціонер, але з’ясувалося, що це незаконно, хоча прилад уже списаний, але працює… Тоді ми просто зібрали власні гроші й таки зробили добру справу. До речі, по лінії своєї волонтерської діяльності довелося зіткнутися і з таким питанням, як право власності. Не дивуйтеся… Якось у тому ж таки госпіталі передали кілька портативних радіоприймачів для поранених, але тоді ми ще були не вельми обізнаними у різних тонкощах справи і жодним чином не закріпили це документально. У підсумку згадані приймачі стали власністю конкретних людей (принаймні вони так вважають) і виник конфлікт між керівництвом госпіталю й солдатами, котрі виписувалися. Щось подібне трапилося і в одному військовому підрозділі, куди передали нетбук. Це стало для нас добрим уроком: є речі, які треба дарувати конкретним людям, а є ті, які повинні належати військовій частині, госпіталю, іншій структурі, аби ними могли користуватися всі.

А загалом волонтери зізнаються: попри проблеми (зокрема законодавчі та юридичні), вони не жалкують, що взялися за цю благородну справу.

Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Екстрадицію Фірташа до США затягують його адвокати — глава МЗС Австрії Сьогодні, 14 листопада

Україна в 2020 році позичить на зовнішніх ринках 4,9 мільярда доларів Сьогодні, 14 листопада

Возмущенные ученые под крики «гроші дай» штурмуют центр Киева Сьогодні, 14 листопада

Пристайко не виключає вихід України з Мінських домовленостей Сьогодні, 14 листопада

Парламент Молдови призначає новий уряд Іона Кіку Сьогодні, 14 листопада

Президент підписав закон про аудит безпеки доріг Сьогодні, 14 листопада

"Формула Штайнмаєра" може бути пасткою, але Україна ще може виграти – євродепутат Вчора, 13 листопада

У Конгресі почалися відкриті слухання у справі імпічменту Трампа Вчора, 13 листопада

Додон запропонував своєму раднику очолити уряд Молдови Вчора, 13 листопада

У ЄС виступили з новою ініціативою для прискорення інтеграції України, Грузії і Молдови Вчора, 13 листопада