передплата Українською | In English

№11, червень 2014

Античності безмовні свідкиАнтичності безмовні свідки

Поділитися:

Виставка «Антична колекція музею Ханенків. Вибране» розбентежила уяву численних відвідувачів. Близько 60 експонатів дарували миті щастя від можливості торкнутися подумки величної стародавньої історії, вловити певну спорідненість із далекими талановитими пращурами.

Експозицію присвятили 100­річчю провідної дослідниці античного зібрання столичного музею, археолога Фані Штітельман та 165­річчю засновника музейної колекції Богдана Ханенка. А завдяки надзвичайно інформативній екскурсії Катерини Чуєвої – куратора виставки та куратора тутешньої колекції мистецтва Стародавнього світу – відстань між епохами ніби скоротилася, а застиглі пам’ятки ожили.

На початку огляду пані Катерина пояснила: «Більшість датувань, написів зробила саме Фаня Мойсеївна. Ця виставка є подякою їй за ті неоціненні дослідження, які вона проводила для музею… Отже, вік найстарших представлених тут предметів — понад 3000 років, наймолодших — близько 1700». Левова частка демонстрованих творів належала подружжю Ханенків – знаменитим шанувальникам мистецтва й меценатам.

Організатори розташували твори греків, етрусків і римлян за хронологією. «Ці глечики у формі макової голівки родом із Кіпру. У них експортували медпрепарати. Бездоганне виконання свідчить про витончений смак тодішніх умільців. Ці найдавніші експонати колекції вироблені у 1200­ті роки до н. е.», – коментувала куратор.

Ось цю фруктовницю, висока ніжка якої не збереглася, знайшли на острові Березань: там було найстаріше в Україні поселення греків. На Березань, що у VI ст. до н. е. була півостровом, вони прийшли з Чорного моря. Унікальність тареля – в малюнку. На таких зазвичай зображували птахів та жіночі профілі. А на цьому екземплярі – профіль чоловічий. Експонат потрапив до музею стараннями Фані Штітельман, котра брала участь у розкопках на Березані та в Ольвії.

Дивовижна посудина дещо сплощеної форми – результат еволюції шкіряного курдюка для вина або олії. На експонаті зображено танцюристів, які влаштовували вакханалії, прославляючи Діоніса. Виразні пози героїв, що кружляють колом, близькі сучасній образо­творчості й натякають на пряму цитату – картину «Танець» Матісса. Колись, за словами Катерини Чуєвої, цей предмет хотів викупити у Варвари Ханенко Ермітаж. Однак хранителька іменного зібрання розуміла: твір вельми цінний і має залишитися в Києві.

От на тій величенькій чаші з намальованими левом та оленем написано: «Радіє той, хто п’є з мене». Написи, що виконували комунікативну функцію, траплялися досить часто.

На одній із полиць бачимо знаковий предмет, що потрапив на афіші виставки: кратер – ємність для змішування вина з водою. Нерозведене вино вважалося ознакою нестриманості, моветоном. На кратері, зробленому близько 400 року до н. е., зоб­ражено бойовий танець. У центрі сюжету – дів­чина зі щитом, у настегновій пов’язці. Уперше Богдан Ханенко побачив кратер 1899 року на виставці, яку сам організував. Вона була супутником великого археологічного з’їзду.

Є в залі й кілька творів етрусків. Серед них, рідкісних для українських колекцій, – теракотова деталь, що розміщувалася на даху.

У римській частині виставки увага загострюється на двох скульптурних портретах – перлинах антич­ної колекції та музею взагалі. «Давній Рим дав початок європейському портретному мистецтву. Документальність, психологізм стали визнач­ними рисами римського портрета», – зауважила Катерина Чуєва.

Перший скульптурний шедевр – голівка вродливої жінки з характерною високою зачіскою. Шкіра здається дуже ніжною, її хочеться торкнутися. Кожна деталь дихає. Такий рівень достовірності був притаманний римлянам уже у I–II ст. н. е.

«А ось, – весело повідомила пані Катерина, – найгарніший хлопець нашого музею». Портрет відсилає глядача до часів правління Марка Аврелія. Гарний легінь навіть схожий на імператора. Якщо дивитися на пластичне зображення під різним кутом, вираз обличчя хлопця змінюється: то він сумний, то сердитий, то відсторонений, романтичний…

Вражають і фінальні акценти експозиції – скляні предмети, які дивом дожили до наших днів.

«Часто людина, що прийшла до музею, прочитає етикетку, кине погляд на експонат і рушить далі, – казала куратор наприкінці огляду. – Але ж кожен із цих предметів гідний, щоб біля нього зупинитися, провести певний час, помедитувати…».

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

"Формула Штайнмаєра" може бути пасткою, але Україна ще може виграти – євродепутат Вчора, 13 листопада

У Конгресі почалися відкриті слухання у справі імпічменту Трампа Вчора, 13 листопада

Додон запропонував своєму раднику очолити уряд Молдови Вчора, 13 листопада

У ЄС виступили з новою ініціативою для прискорення інтеграції України, Грузії і Молдови Вчора, 13 листопада

Хмара: Референдум з приводу ринку землі - це шахрайство президента Вчора, 13 листопада

"Справа банкірів": суд заарештував ексспівробітницю НБУ на 2 місяці Вчора, 13 листопада

Фаріон: Чужинці при владі намагаються зробити з України сировинний придаток Вчора, 13 листопада

У Мінекономіки назвали вартість гектара при відкритті ринку землі Вчора, 13 листопада

Угорщина прийняла великий штраф за невідповідне використання коштів ЄС 12 листопада

Рада проголосувала за останній законопроєкт для "промислового безвізу" з ЄС 12 листопада