Небесна сотня

Для увічнення пам’яті Небесної сотні в багатьох містах і селах рішенням місцевих органів влади вулиці й площі перейменовано на честь Героїв України. Так, у Тернополі майдан Мистецтв називатимуть площею Героїв Майдану. У Вінниці площа Радянська стала площею Героїв Майдану, а площа Театральна – майданом Небесної сотні. У Дніпропетровську на площу Героїв Майдану перейменували площу Леніна. У Кіровограді площу Кірова відтепер теж називатимуть площею Героїв Майдану, а вулицю Дзержинського – вулицею Віктора Чміленка – місцевого фермера, Героя Майдану. У селі Свидівку Черкаської області рішенням сільради вулицю Леніна перейменували на вулицю Героїв Небесної сотні. У Луцьку дали нову назву – Героїв Майдану – площі та скверу. У Хмельницькому на Героїв Майдану перейменували вулицю Театральну, а технологічному ліцею присвоїли ім’я Артема Мазура. У Чернівцях перейменували три вулиці: Червоноармійську – на Героїв Майдану; Василя Чапаєва – на Олександра Щербанюка; Івана Стасюка – на Небесної сотні. У Івано-Франківську вулиця Проектна носитиме ім’я юного Героя України Романа Гурика, а вулиця Мечникова – сотника Сергія Дідича.

Пам'ятна медаль

31 березня 2014 року Національний банк випустив пам'ятну медаль «Небесна сотня на варті», автори котрої – художник­скульптор Анатолій Дем'яненко та скульптор Володимир Атаманчук. На аверсі медалі зображено Архангела Михаїла в оточенні українського орнаменту; під ним – написи: «Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама. Тебе я любив і любив Україну, вона, як і ти, була в мене одна» та «Героям слава!». На реверсі – герої подій українського Майдану на барикаді, один з яких тримає синьо­жовтий Державний прапор України (використано тамподрук); угорі – напис «Небесна сотня на варті».

Допомога сім’ям героїв

Кабінет Міністрів України прийняв рішення про одноразову виплату сім’ям загиблих на Майдані в Києві допомоги розміром 100 мінімальних прожиткових мінімумів. Тож сім’ї полеглих героїв отримають по 117,6 тисячі гривень. Крім того, уряд вирішив встановити з 1 квітня доплату розміром 5 тисяч гривень кожній дитині, вдові, батькам, які перебували на утриманні в загиблого або померлого під час подій на Майдані.　

***

У Львові 1 квітня депутати Львівської облради прийняли рішення надати одноразову адресну допомогу розміром 100 тисяч гривень сім’ям, чиї родичі загинули під час Революції гідності.

Як розповів голова бюджетної комісії Ярослав Качмарик, допомогу отримають 20 сімей. За його словами, на кожну сім'ю виділять по 120,5 тис. гривень, щоб після сплати податків родичі загиблих отримали на руки по 100 тисяч гривень.

Івано­Франківська область

КОСТИШИН Михайло, 43 роки, с. Нижній Струтинь Рожнятівського району. Від самого початку, коли «Беркут» побив студентів, перебував на Майдані. Після жорстокого побиття силовиками 27 січня майже місяць лікувався в лікарні й 26 лютого помер.

ШЕРЕМЕТ Василь, 65 років, смт Ланчин Надвірнянського району. Помер 7 березня в одній із київських лікарень від ран, отриманих на Майдані під час сутичок із «беркутівцями». Залишилися троє синів, а також 93­річна матір.　

БАЧИНСЬКИЙ Ігор, 30 років, м. Боярка Київської області. Сирота. Залишилися бабуся і дідусь, які повідомили, що Ігор дістав травми на Майдані. Лікувався й помер 25 лютого.

ВОРОНА В’ячеслав, 32 роки, м. Київ. Активіст Майдану. Народився в м. Прип’яті, згодом переїхав із батьком до Києва. Навчався в Дніпропетровському інституті МВС, займався бейсболом, грав за чернівецьку команду «Соколи». 18 лютого в Маріїнському парку «тітушки» пробили йому кастетом голову. Перебував в лікарні в реанімації й 9 березня помер.

ГАДЖА Петро, 48 років, м. Київ. Народився в м. Рахові, що на Закарпатті. Був на Майдані з перших днів оборони. Хоча й мав слабке здоров’я, але ночами стояв на варті. Був у складі 8­ї сотні. Під час атак силовиків, котрі застосовували газ, отруївся. Респіраторів бракувало, йому пропонували, та він відмовлявся: «Беріть собі, а я і так хворий». Урешті після лютневого снайперського відстрілу активістів потрапив до лікарні з ураженням органів дихання. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів і легень. Після лікарні збирався до санаторію, але 22 березня помер.

НАКОНЕЧНИЙ Іван, 83 роки, м. Київ. Колишній офіцер ВМС СРСР, постійно був на Майдані відтоді, як у ніч з 30 листопада на 1 грудня побили студентів. Рідні попереджали про небезпеку, та у відповідь почули: «Розумієте, люди працюють, зайняті, а в мене є така можливість бути тут». 19 лютого, під час зачистки Майдану «беркутівцями», у сутичках на вулиці Інститутській зазнав тяжкої травми голови й шийного відділу хребта. Перебував у комі в лікарні й 7 березня помер. Це був найстаріший учасник бойових дій на Майдані.

ХОМЕНКО Ігор, 54 роки, с. Вишневе Згурівського району. Сотник 28­ї сотні самооборони Майдану. Постійно перебував на Майдані у протистояннях активістів із силовиками. А 2 березня під час Народного віча помер від серцевого нападу.　

БУРА Ольга, 36 років, с. Ріпнів Буського району. Померла 10 березня в лікарні від ран, отриманих під час боїв на Майдані. Брала активну участь у акціях протесту в Києві, починаючи з 24 листопада. Мешкала в селі з мамою.　

СЛОБОДЯН Тарас, 31 рік, с. Підгородне Тернопільського району. Працював у Тернопільському національному економічному університеті. Перебував на Майдані, та згодом безслідно зник. Знайшли його мертвим у лісі на Сумщині, без кисті руки. Експертиза засвідчила, що хлопець зазнав тяжких, не сумісних із життям тортур. (Уже доведено, що активістів Майдану викрадали й катували. Досі залишаються зниклими безвісти понад сто майданівців. – Ред.). Поховали Тараса 5 березня в смт Микулинці Теребовлянського району.　

ЗУБЕНКО Владислав, 22 роки, м. Харків. Працював на Південній залізниці, займався реконструкцією середньовічних битв, був скаутом. 20 лютого снайперська куля пошкодила йому печінку, нирки, легені. Вісім днів у лікарні за його життя боролися лікарі, допомагали побратими, друзі й просто мешканці Солом’янського району міста Києва, де розташована лікарня. Вже була можливість поїхати на лікування до Німеччини, але тяжкопоранений Владислав був нетранспортабельним і невдовзі після того, як відмовили нирки, помер.　

МАЗУР Артем, 26 років, м. Хмельницький. Належав до 15­ї сотні самооборони Майдану. 18 лютого в Маріїнському парку під час сутичок із «тітушками» був поранений у голову осколками гранатами. Відтоді перебував у комі в лікарні. Травма черепа була не сумісна з життям, і 3 березня хлопець помер.　

АКСЕНІН Василь, 52 роки, м. Чернівці. 20 лютого на Майдані під час сутичок у нього була пробита черевна порожнина та ушкоджений тазостегновий суглоб. Лікувався в Польщі. 11 березня помер у лікарні. Залишилися дружина та двоє синів.

Автор: Лариса Марчук