передплата Українською | In English

№7, квітень 2014

Перемагали, наперекор всьому

Поділитися:

Із зимових ХІ Параолімпійських ігор наші спортсмени повернулися справжніми героями. Незважаючи на величезний моральний і психологічний тиск, зумовлений російським військовим вторгненням на територію України, зокрема, в Криму, в напруженій спортивній боротьбі збірна нашої країни посіла друге місце за загальною кількістю медалей – 25 і четверте за золотими – 5.

Збірна України на відкритті Параолімпійський ігор у Сочі­2014 свій протест проти вторгнення агресорів і окупантів на нашу землю висловила тим, що під час представлення команд­учасниць не брала участі в урочистій ході. На «червону доріжку» від усієї української команди «вийшов» єдиний спортсмен­прапороносець біатлоніст­візочник Михайло Ткаченко. Таке рішення було прийнято одностайно всією командою і президентом Параолімпійського комітету України Валерієм Сушкевичем. Організатори змагань на прояви патріотизму українців відразу відреагували неспортивним ставленням до наших атлетів.

Зокрема, в біатлоні після гонки чоловіків­спортсменів з дефектами зору на відстані в 7,5 кілометра на трасу піднявся президент Росії, котрий мав привітати із нібито прог­нозованою перемогою російського спортсмена Миколу Полуніна. Однак, доклавши неймовірних зусиль, гонку виграв Віталій Лук'яненко – український спортсмен, який обігнав росіянина на 11 секунд. І здобув для нашої команди першу золоту медаль. Побачивши, що фінішну пряму першим перетнув українець, Володимир Путін різко змінив свої плани і вітати Лук'яненка з перемогою не захотів. Перемігши росіянина, Віталій Лук'яненко, вочевидь, зіпсував настрій і плани президента Росії, втерши носа господареві ігор. І так було не раз!

На найдовшій і найважчій дистанції лижної гонки в 12 кілометрів другу золоту медаль виграла українка Людмила Павленко. Судді намагалися відібрати нагороду. Від самого початку, а потім і протягом усієї траси Людмилу переслідували три знамениті лижниці зі США, Росії та Німеччини. Нарощуючи перевагу, вона до кінця гонки була попереду своїх суперниць і гідно завершила дистанцію.

Найжахливіше і непередбачуване сталося відразу після чемпіонського фінішу. Суддівська бригада оголосила, що перемога нашої лижниці може бути не зарахованою, а спортсменка дискваліфікованою. З’ясувалося, що один із ремінців лижного бобу під час гонки розстебнувся (Люда пересувається на інвалідному візку). Судді вважали, що це є порушенням техніки проходження дистанції, і намагалися «вкрасти» в України перемогу на Параолімпіаді. Але після засідання журі та перегляду відео перемога все­таки була підтверджена. Свою золоту медаль харків'янка Людмила Павленко, яка народилася на Черкащині, присвятила 200­літньому ювілею Тараса Шевченка.

За словами Валерія Сушкевича, в нашій команді всіх без винятку можна назвати справжніми героями. Вони дуже переживали за свою країну, деякі дівчата навіть плакали ночами, але на біатлонних і лижних трасах збирали волю в кулак, налаштовувалися і, показуючи справжній бійцівський характер, перемагали.

Григорій Вовчинський від самого початку змагань був одним із лідерів команди. Спортсмен не допустив і жодного промаху при стрільбі на дистанції. Після перших двох вогневих рубежів він відставав на 3 секунди від росіянина Азата Карачурина, але на третій стрільбі суперник промахнувся і відразу відстав від трійки лідерів. Свою боротьбу з іншими опонентами українець виграв блискуче. Наш чемпіон подолав дистанцію за 37 хвилин і 41,1 секунди, випередивши норвежця Нільса­Еріка Ульсета на 3,1 секунди, а росіянина Кирила Михайлова – на 4,5 секунди. У цій самій дисципліні золоту медаль виграла і дружина Григорія Олександра Кононова, додавши її до своїх «срібла» і «бронзи».

Але на цьому випробування для наших спортсменів не скінчилися. Організатори Параолімпіади намагалися не пустити українську спортсменку Людмилу Павленко, яка виграла на Іграх три медалі – золоту, срібну і бронзову, – на церемонію закриття. Людмила наділа вінок, прикрашений стрічками з надписами: «мир», «peace», проте організатори без будь­яких пояснень їх зірвали. Напис на кофтині теж хотіли зірвати, але Людмила заявила: якщо вони це зроблять, то вона не вийде з прапором на стадіон. Відстояти позицію українки допомогли спортсмени з інших країн. Її обступили з усіх боків, почали фотографуватися з нею, доводити представникам організаторів церемонії, що слово «мир», окрім заклику до миру і спокою, нічого поганого не несе. І тільки тоді нашу прапороносицю відпустили, давши їй можливість «вивезти» прапор України.

Словом, наперекір усьому, за найважчих умов наші спортсмени виявили максимум вольових якостей і довели, що вони одні з найсильніших у світі. Не тільки силою, а й духом!

Автор: Сергій ДУБРОВІН

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №1/2016 №1
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

ПАРЄ ухвалила рішення про відмову від санкцій щодо делегації Росії Сьогодні, 28 січня

Кулеба: ця ПАРЄ давно зламалась, нову не принесли Сьогодні, 28 січня

Комітет ПАРЄ відхилив усі українські правки до рішення про неможливість санкцій щодо РФ Сьогодні, 28 січня

У МЗС вже готують візит генсека Ради Європи і не знають, чому вона не приїхала раніше Сьогодні, 28 січня

Байден вважає "Північний потік-2" поганою угодою для Європи - Білий дім Вчора, 27 січня

Президентка Молдови оголосила кандидата на посаду прем'єра Вчора, 27 січня

Мінцифри готує закон, який заборонить держорганам вимагати паперові документи Вчора, 27 січня

Угорщина хоче надати 50 мільйонів євро кредиту на закарпатські дороги Вчора, 27 січня

Росія ратифікувала продовження ядерного договору із США Вчора, 27 січня

У Раді хочуть зобов'язати Microsoft і Google платити податки до українського бюджету Вчора, 27 січня