передплата Українською | In English

№21, листопад 2013

Кардинальним змінам - ні. Осучасненню - так!

Поділитися:

Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності та громадські ради, що опікуються підготовкою до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, зібралися на спільну нараду. Тема обговорення: стан підготовки Національного музею Т. Шевченка до ювілею Кобзаря. Місце зустрічі, відповідно, – названий музей.
З-поміж учасників розмови, що перетворилася на дебати, – Голова комітету В’ячеслав Кириленко, народні депутати Марія Матіос, Володимир Яворівський, Ольга Левченко, заступник міністра культури України Віктор Балюрко, начальник Головного управління культури КМДА Світлана Зоріна, заслужений працівник культури України Ігор Ліховий, народний художник України Анатолій Гайдамака, голова наукової Музейно-експертної ради Всеукраїнської асоціації музеїв Неля Куковальська. На запитання гостей відповідав генеральний директор музею Дмитро Стус.
«Громадськість та українська інтелігенція вже не раз повідомляли про можливу перебудову історичної споруди та необґрунтовану зміну експозиції, – мотивував потребу в цій нараді В’ячеслав Кириленко. – Є гостра необхідність у вичерпних поясненнях».
Журнальний текст спроможний впорядкувати почуте та збити температуру дискусії. Для цього є незамінною форма викладу, в якому використано виступи і документи.

Передусім слід було з’ясувати, чи такі вже необхідні ремонтно­реставраційні роботи в Національному музеї Т. Шевченка. Дмитро Стус нагадав, що востаннє вони проводилися тут іще 1989­го. Як свідчать музейники, озброєні актами численних експертиз, будівля перебуває в аварійному стані через тривале надмірне зволоження незахищених гідроізоляцією стін, що стало причиною поширення в підвальних та цокольних приміщеннях колоній пліснявих грибів. Унаслідок неправильно організованої системи водовідведення багато років відбувалося замокання зовнішніх стін, що призвело до руйнації ліпного декору, балконів та тиньку. Стара система інженерних мереж не виконує своєї функції. Не працює вентиляційна система. До того ж, унаслідок геологічних та інженерно­конструкторських досліджень виявлено проблеми, пов'язані із руйнуванням гідроізоляції фундаментів, їх неглибокого (місцями) залягання, знесенням усіх водопровідних і каналізаційних мереж. Це є приводом для повної реконструкції мереж і зміцнення фундаментів.

Кому і чому загрожує такий стан речей? По­перше, співробітникам музею, котрі змушені вести наукові роботи у вкрай непридатних для великої кількості людей умовах. По­друге, відвідувачам, котрі під час культурного відпочинку не повинні потерпати від вогкості та інших лих. По­третє, надзвичайно цінним експонатам: загалом у музейних фондах – 90 тисяч раритетів Шевченкової доби, мистецькі шедеври, в тому числі, образотворчі та текстові твори Великого Тараса.

Реставрація, ремонт і реконструкція комплексу Національного музею Тараса Шевченка проводяться відповідно до Декларації про початок виконання підготовчих робіт № КВ 030131680451 від 17.06.2013 р., затвердженої Інспекцією ДАБК у м. Києві згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 «Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт».

Відповідно до проекту реконструкції вирішено винести всі інженерні споруди у двір. Там мають збудувати двоярусний атріум. Річ у тім, що коли на музейні заходи збирається до 200 осіб, споруда не вміщає всіх охочих, тож новація видається директорові розумною. (До речі, діяльність музею останнім часом урізноманітнилася, кількість його шанувальників істотно збільшилася. – Авт.). Там само обладнають туалети, а також ліфт для транспортування людей з обмеженими можливостями (це – сучасна міжнародна вимога до будівель публічного користування). Важливо, що конструкція знайде собі місце за межами історичної споруди.

Резонний подив викликає той факт, що приміщення музею, який має статус національного, перебуває у власності Київської міської держ­адміністрації. Вона, власне, і є замовником робіт. А ось їх реального фінансування досі немає.

Тоді як на сайті музею знаходимо: «У рамках проведення ремонтно­реставраційних робіт у Національному музеї Тараса Шевченка, на які, згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 309­р від 20.05.13 р. виділено 27,2 млн. грн., планується провести роботи з гідроізоляції фундаментів, реконструкцію системи опалення, вентиляції, охоронної, пожежної сигналізації. Також планується здійснити капітальний ремонт покрівлі та водовідводів. Особливої уваги потребує фасад головного корпусу музею – пам’ятки архітектури XIX сторіччя». Коли гроші потраплять до адресата? У листопаді, в грудні? Відповіді на це запитання музейники чекати не стали. Адже великий обсяг робіт, зрозуміло, треба виконати до настання холодів.

До речі, тема фасаду під час наради спричинила правдиву бурю. Утім, як і спірний для частини співрозмовників вибір компанії­проектувальника, новий тематично­експозиційний план музею.

Учасників наради турбувало, чи не завдадуть ремонтники шкоди зовнішньому вигляду палацу Терещенка? Вимагаючи прозорості стосовно кожного етапу оновлення, піддали сумніву проект загалом. Озвучили побоювання щодо незрозумілості того, що відбувається: мовляв, невідомо, що тут буде в кінцевому підсумку. У ремонтно­реставраційних паперах музею оперативно знайшлося заспокійливе речення: «Без зміни цільового призначення».

Музейники повідомили присутнім: не зважаючи на обмаль часу, що залишився до святкування 200­річчя від дня народження Тараса Шевченка, за створення проекту взялася Архітектурна майстерня Лариси Скорик. «Я не знаю іншої людини, яка безкоштовно працювала б дев’ять місяців», – сказав Дмитро Стус. Опонентів тим часом мучить острах: вони проводять аналогії зі стилем оновлення у Канівському заповіднику. Не хочуть, щоб історія повторилася в музеї. А що, як звідси приберуть попередню експозицію, створену свого часу живим класиком Анатолієм Гайдамакою? І який такий новий тематично­експозиційний план музею чекає на киян та гостей міста? Гендиректор пояснив, що над новою експозицією працює науково­методична рада музею і що працівники закладу готові до діалогу і публічного обговорення цього питання. Адже потрібне таке рішення, яке задовольнить усі сторони. «Ми хочемо, щоб сюди ходили діти. А вони нинішню експозицію не сприймають, – зазначив Дмитро Стус. – До старих екскурсій інтерес втрачено. Це не означає, що вони погані. Однак певна модернізація потрібна».

Опоненти не заспокоювалися: отже, мета – поліпшити експозицію чи кардинально її змінити? «Моя мета – зробити таку експозицію, яка наблизить нашу молодь до Шевченка. Я за те, щоб експозиція була нова. Але рішення не я прийматиму, а науково­методична рада. Затвердить його Мінкульт», – сказав Дмитро Стус. І, звісно, все загалом – від ремонту до закупівлі виставкового обладнання – залежатиме від реального фінансування.

Заступник міністра культури України Віктор Балюрко пообіцяв, що міністерство забезпечить прозорість в обговоренні проекту.

Підсумовуючи висловлені під час наради думки, В’ячеслав Кириленко зазначив: «Ми зробимо комітетський запит стосовно проектно­кошторисної документації на проведення ремонтно­реставраційних робіт, щоб процес був прозорий, зрозумілий. Ми усвідомлюємо, що зміни потрібні, що музей повинен мати вигляд музею найбільшого українського генія. Проте маємо дивитися за тим, аби все відбувалося законно. Мене особисто дуже непокоїть тематико­експозиційний план. Його маємо обговорити спільно з науково­методичною радою, міністерством і громадськими радами. Врешті, потрібне осучаснення, а не кардинальні зміни».

P. S. Ознайомитись зі станом робіт на сьогодні, висновками експертиз, архітектурним проектом, дозвільною та різною іншою документацією можна на офіційному сайті музею: www.museumshevchenko.org.ua.

Автор: Ольга КЛЕЙМЕНОВА

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №12/2015 №12
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата