передплата Українською | In English

№21, листопад 2013

«Зустрічайте нас сіном і сіллю!»«Зустрічайте нас сіном і сіллю!»

Поділитися:

– наказав єгерям головний мисливствознавець Василь Бурмас, коли перша партія європейських зубрів перетнула український кордон. Відтак у Національному природному парку «Сколівські Бескиди» Майданівського лісництва, що на Львівщині, розпочалася реалізація національної програми реінтродукції кавказько-біловезького зубра. Відтоді минуло чотири роки. Як прижилися тварини в Карпатах? Кореспондент «Віча» разом з головним мисливствознавцем Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Василем Бурмасом побували в Національному природному парку «Сколівські Бескиди».

«Мисливець»: від «мислі» чи від «миски»?

Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства з допомогою міжнародного Фонду великих рослиноїдних ссавців (Голландія) та Товариства друзів зубрів (Польща) реалізує програму відродження субпопуляції зубрів у гірських районах області.

Співпраця із Фондом великих рослиноїдних ссавців (Large Herbivore Foundation, Netherlands), який фінансує проекти, спрямована на відновлення популяцій рослиноїдних тварин на території Євразії. Проект LHF-UA-001 «Відновлення субпопуляції бізона європейського (зубра) в Східних Карпатах» на території НПП «Сколівські Бескиди» є складовою міжнародного проекту реінтродукції зубрів у Східних Карпатах (Польща, Словаччина), який дофінансовує Фонд великих рослиноїдних ссавців. Згідно з проектом, на територію Сколівських Бескидів протягом 2006–2015 рр. щорічно завозять по чотири–шість зубрів із центрів їх розведення в Західній Європі як подарунок у рамках гуманітарної допомоги нашій державі.

Науковий супровід проекту здійснюють Інститут екології Карпат НАН України (заступник директора з наукової роботи Оксана Марискевич) і Музей та Інститут зоології Польської академії наук (Каетан Пежанов­сь­кий). Проект із відновлення популяції зубрів на території Сколівських Бескидів – це перший грант, який Фонд великих рослиноїдних ссавців надає для України. Він є дуже важливим, оскільки місцем реалізації обрано саме Національний природний парк «Сколівські Бескиди» на Львівщині.

Вітчизняна «Нива» – саме той пересувний засіб, який добре долає гірські дороги. Проте, коли проїхали повз покажчик «НПП «Сколівські Бескиди», Василь Бурмас одразу попередив, що побачити стадо зубрів за вікном автомобіля малоймовірно – це не американські парки, де тварини бігають майже біля коліс джипів. Але саме на такі зустрічі сподіваються журналісти й оператори, надивившись фільмів. Поки що тут 17 зубрів, а територія парку – 36 тисяч гектарів, тож треба пройти не один кілометр, аби мати щастя зустрітися з цими прекрасними велетнями.

– Вони справді могутні й приваб­ливі, тому люди успішно їх винищили. Дослідники твердять, що останнього зубра в європейській частині вбили перед Першою світовою вій­ною, – зауважив мисливствознавець, який уже не один десяток років присвятив відновленню популяції диких звірів у лісах Львівщини.

Останнім часом у лісах області збільшилась кількість тварин. Поруч із зубрами мешкають вовки, ведмеді, лисиці, дикі коти, кабани, рисі, олені, борсуки, видри, єноти тощо. Відтак у місцевій пресі почастішали повідомлення про зустрічі людей з хижаками, які іноді закінчуються нещасними випадками.

– Львівське обласне управління лісового і мисливського господарства веде детальний облік поголів’я звірини в лісах. А коли вовків чи лисиць стає понад норму, починається регулювання їхньої чисельності, бо вони поширюють інфекцію серед свійських тварин, – пояснює Василь Бурмас. – Люди забувають, що на волі звір є звіром і треба приймати його правила поведінки, якщо ти їх не порушуєш і тримаєш відповідну дистанцію, тобі нічого не загрожує. Коли мені телефонують, повідом­ляючи про сутичку хижака і людини, то при детальному розслідуванні з’ясовується, що винна людина. Ліс – це територія диких тварин, законами якої нех­тують браконьєри і мисливці. Найчастіше звірів провокують самі люди. Нещодавно трапився прикрий випадок, коли сільські хлопці знайшли барліг ведмедя і палицями потурбували господаря. Наслідки були трагічні. Треба завжди пам’ятати, що звір людину першим без причини не атакує. До речі, я розрізняю два типи мисливців, відповідно до значення слова: від «мисль» і «миска». Перші поводяться гідно – як люди, які на полюванні передусім запускають мисль, а інші бігають лісом як тварини, аби лише свою миску наповнити.

На уродини Тимка – купка зерна

У назвах тутешніх сіл закарбована пам'ять про багатьох диких тварин: Тур’є, Зубрівка, місто Турка. Тому не випадково для відновлення популяції зубрів були обрані саме урочища Майданського лісництва. Грантовий проект запустили ще 2009 року, і завдяки благодатним карпатським просторам, багатим на необхідну їжу для цих прекрасних травоїдних велетнів, до 2015 року поголів’я тварин мають довести до 40—50 особин.

– Перша партія зубрів, яку ми зустрічали сіном і сіллю, ведуть свій родовід із Західної Європи і їхні паспорти починаються з літери Т — Тошко, Тіра, Талія, Тео, – розповів єгер Михайло Фридрак. – До речі, сьогодні чотири роки, як від першої пари народився Тимко. Тож нині його уродини. А ми Тимка з цієї нагоди почастуємо.

Єгер узяв миску із зерном і розсипав його невеличкими купками на лісовій галявині.

Чи можна сподіватися на прихід зубрів з Тимком, коли поруч лісничівка – так звана наукова лабораторія – невеличкий дерев’яний будинок, де мешкають єгері, а також періодично навідуються науковці і студенти­практиканти? – засумнівалась я. Тоді Михайло Фридрак показав стовбур дерева, яке не один раз проборознив рогом зубр.

– Наш кавказько­біловезький зубр попри свій зовнішній грізний вигляд і солідну вагу до 800—900 кілограмів є мирною твариною, якщо його не чіпати, – продовжив розповідь єгер. – Однак слід пам’ятати, що він є потенційно небезпечним. Особ­ливо якщо збуджений у період гону, коли самиця вибирає самця, або коли вигодовує теля. Я на собі відчув її агресивні наміри, коли не помітив у чагарниках телятка. В цій ситуації врятував мене той факт, що зубри мають поганий зір і слух, та й нюх у них не гострий. Я миттєво зреагував – швидко зайняв безпечну позицію.

Майданське лісництво, яким керує лісничий Михайло Фединець, входить до Національного природного парку «Сколівські Бескиди». Тут стежать за процесом реінтродукції зубрів. Двоє єгерів і ветеринар постійно охороняють, доглядають і контролюють переміщення тварин. Для цього їм доводиться проходити щоденно по 20–30 кілометрів. Адже в зубрів вистачає ворогів: браконьєри, ведмеді й вовки, які можуть відбити теля у стада.

Улітку в цих лісах для зубрів досить їжі. Тут збереглися букові, смерекові, ялицеві породи дерев, які створюють їм особливий генетичний комфорт. Бо їхні далекі пращури, які водилися в Бескидах, теж харчувалися цими породами дерев. А ось узимку про корм дбають єгері. Відповідно до раціону, вони заготовляють сіно, солому, зерно, овочі, кропив’яні та чагарникові віники, які готують за спеціальним рецептом, а саме: вимочують у солених ваннах, сушать без доступу сонця, щоб були свіжозелені. Обов’язково потрібні сіль­лизунець і протиглисні засоби.

Кульгавий і Австріяка

Навколишні карпатські краєвиди зачаровують. Коли милуєшся осіннім лісом, здається, наче час зупинився. Минає година, друга, а навколишній світ ніби залишається незмінним, статичним. Та лише на перший погляд. Ліс – це велика таємниця. А ось коли послухаєш розповіді єгерів, одразу відкривається чарівна завіса світу природи, в гармонії з яким працюють і живуть єгері. Вони знають зубрів поіменно. Вболівають за кожного. Якось трапився прикрий випадок. Після довгого перебування тварин у вольєрі їх випустили на волю. Саме тоді приїхали тележурналісти. Коли молодий оператор побачив у кількох метрах від себе цих розкішних велетнів, він, не стримуючи емоцій, кинувся з камерою до них. Звірі настрашились і почали втікати. А один зубр стрибнув у глибокий яр та вивихнув ногу. Відтоді він помітно кульгає. Так його і назвали – Кульгавий. Фотографувати чи знімати на камеру тварин – велике мистецтво, якого треба довго навчатися, набувати досвіду, вивчати їх поведінку. Ми часто приходимо до храму природи з мирського світу як папараці, провокуючи небезпеку. Навіть, коли не знаючи правил поведінки в лісі, «полюємо» на гриби.

– Зубри живуть стадом. Вожак у них – самиця Тошка, – розповідає єгер Віктор Будай. – Коли їм загрожує небезпека, вони гуртом заганяють телятко у середину стада, а самі займають оборону колом. Ми маємо зубра, завезеного з Австрії, якого не прийняло стадо. Він ходить сам по собі, окремо. Так і називаємо його – Австріяка. Якось стали свідками його спортивного рекорду. Під час гону Австріяка вискочив з вольєра. Стрибок «потягнув» до трьох метрів. Незабутнє, захопливе видовище, коли плигає такий гарний велетень! Зубр не любить погляду очі в очі, цього треба уникати. Про його збудженість свідчить піднятий хвіст. А про агресивний характер – прямі роги, такі, як у нашого Австріяки.

Скільки коштує зубр?

– Яка перспектива розвитку цього міжнародного проекту з відновлення популяції зубрів у Бескидах? – поцікавилася я в Василя Бурмаса.

– Минуло чотири роки, і ми вже переконалися, що Національний природний парк «Сколівські Бескиди» – саме те сприятливе середовище, де щороку отримуємо новий приплід. Самка виношує маля до десяти місяців і приносить лише одне теля на рік. А продуктивним молодняк стає, коли виростає до 3,5—4 років. Тому, щоб довести поголів’я зубрів до 150 особин, як це заплановано, треба створити належну охорону і догляд за тваринами, аби не було жодних втрат. Зубри живуть до 20–25 років, а коли старіють, родина виганяє їх зі стада, бо вони стають рознощиками хвороб, які загрожують життю інших. Тому старі мирно залишають молодих та живуть осібно і з часом гинуть. За ними теж ведуть спостереження єгері. За цей час стадо кавказько­біловезьких зубрів мало вже чотири приплоди.

– Мета проекту – не лише відновлення зубрів на цих територіях, а й можливість заробити гроші: продавати тварин для інших господарств. Скільки коштує кавказько­біловезький зубр?

– Ціна встановлюється за домовленістю між нашими вітчизняними господарствами, а вартість закордонних, тих, що нам подарували, – дві тисячі євро за одну голову.

Автор: Лариса МАРЧУК

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №7/2016 №7
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Євросоюз заявив серйозну стурбованість Києву через проєкти щодо закупівель  Вчора, 04 липня

Віцепрем'єра з промислової політики можуть призначити вже через тиждень Вчора, 04 липня

ЄС підтвердив непохитність підтримки України після голосування РФ у Криму Вчора, 04 липня

Зеленський заявив, що тиску на НБУ не було та він не бачить ризиків девальвації гривні Вчора, 04 липня

Від сьогоднішнього дня банки не будуть штрафувати за прострочений платіж Вчора, 04 липня

Шмигаль: у 20-х числах липня можемо отримати наступний транш від ЄС у розмірі 1,2 мільярда євро Вчора, 04 липня

РФ взяла паузу для відповіді на спільну позицію України, Франції та Німеччини - ОП Вчора, 04 липня

Шмигаль заявив, що кандидатуру голови НБУ назвуть за декілька днів Вчора, 04 липня

Київ - Єврокомісії: незалежність НБУ залишається "безумовним пріоритетом"  03 липня

МЗС Туреччини: Туреччина ніколи не визнає незаконну анексію Криму 03 липня