Право на житло: ціна метрів – європейська, а зарплата – українська

Про свій досвід купівлі квартири за програмою молодіжного кредитування розповідає Сергій Л., 31 рік, держслужбовець. Він отримав довгостроковий пільговий кредит, простоявши в черзі три роки.

– Про існування програми молодіжного кредитування довідався з постанов Кабміну, оскільки я держслужбовець і за специфікою роботи маю бути обізнаний з ними. Це було 2001 року. Зателефонував у фонд сприяння молодіжному житловому будівництву і дізнався, які потрібно документи, щоб стати на чергу для одержання пільгового довгострокового кредиту.

Основна проблема, з якою стикнувся, – стати на квартоблік. Я не киянин, а за законом необхідно бути прописаним у місті протягом 5 років і мати на одну особу менш як 7 м2 житлової площі. Тут виходить замкнене коло. Неможливо прописатися у квартирі, житлова площа якої менша за норму, і водночас необхідно, щоб вона була менша за норму, інакше – прощавай, квартоблік. Я з дружиною і двома дітьми прописався у приватному будинку її батьків у Київській області. Добре, що це дозволено законом, бо будинок приватний і можеш там жити, хоч на одній нозі стоячи, – твоя справа. В області не потрібно бути прописаним 5 років, тож нас поставили на квартоблік як таких, хто потребує поліпшення житлових умов. І 2002 року я став на чергу на пільговий кредит у фонді.

Я знаю, що умова про 5 років прописки може бути скасована у деяких випадках. Наприклад, якщо претендент хворий на рак або туберкульоз чи проживає, скажімо, у пліснявому підвалі, але все це також має бути засвідчене численними довідками.

Після того, як мене зареєстрували у фонді, я навідувався туди дуже часто, щоб нагадати про себе й дізнатися, як справи. Черги (за ідентифікаційними номерами на сайті фонду), яка існує сьогодні, тоді не було і бальної системи – також. Тому доводилося контролювати все самому.

У нас був один мінус – ми хотіли купити квартиру неподалік від батьків у Броварах, а там не велося будівництво. Та навіть якщо воно й було б, цього замало: необхідно також, щоб забудовник мав договір із фондом. Ми чекали, але так і не дочекалися – будувати там не почали.

Із кількох запропонованих варіантів ми обрали Бучу. Велике значення має ціна квадратного метра житла, адже необхідно зробити перший внесок, який становить 6 відсотків від загальної вартості квартири. От, скажімо, квартира площею 100 м2 за розцінками фонду (1970 грн. за 1м2) має коштувати 197 000 гривень, а насправді коштує (наша, приміром) 279 000 гривень. Фонд видає нам 6 відсотків для першого внеску від своєї суми, а реальна сума більша і гроші на покриття різниці ми повинні знайти самі. Отже, перший внесок збільшується майже на 30 відсотків. Для нас це була чимала сума. А різниця буває аж до 20 тисяч доларів. Де, скажіть, молодим людям узяти такі гроші?

 А взагалі такий кредит для молодої сім'ї дуже вигідний. Те, що він розтягнутий на 30 років, робить виплати майже невідчутними. У нас двоє дітей, тому 25 відсотків кредиту покриватиме держава.

 Якщо вноситимуть зміни до законодавчих документів, треба збільшити ціну за метр житла, закладену фондом, відповідно до ринкових цін. Бо ціни на квартири у нас європейські, а зарплати – українські, і покрити різницю між реальною ціною і передбаченою фондом мало хто зможе.