«Людські втрати на автошляхах України – наче фронтові зведення»

– стверджує автомобіліст із 45-річним стажем,голова громадської колегії з безпеки дорожнього руху при Департаменті ДАІ МВС України Олександр ФОМЕНКО

Сумно й прикро про це казати, але факти – річ уперта. Хоч би в якому напрямку нині їдеш автошляхами держави, скрізь зустрічаєш придорожні обеліски, вінки, живі квіти. Так рідні й близькі вшановують пам'ять тих, хто загинув в автомобільній аварії. Подібних знаків дорожньої біди в Європі немає – менталітет не той. Та й на державному рівні підхід до розв'язання питань безпеки дорожнього руху там геть інший.

Але сьогодні – мова про нашу країну, про нас із вами, шановні читачі. Інтенсивні темпи зростання в Україні протягом останніх 10 років кількості автомототранспортних засобів за відсутності розвитку та підтримання в належному стані вулично-шляхової мережі призвели не тільки до погіршення умов для руху транспортних засобів і пішоходів, екологічного стану довкілля, особливо у великих містах, а й до великої кількості дорожньо-транспортних пригод (ДТП), загиблих і травмованих у них людей, що найбільше непокоїть громадськість країни.

Здавалося б, такий стан справ із дорожньо-транспортним травматизмом мав не тільки викликати занепокоєння у владних структурах, а й спонукати до невідкладних заходів, спрямованих на захист життя і здоров'я учасників дорожнього руху, як це має місце в інших автомобілізованих країнах світу. Але, і це слід визнати, насправді в Україні ці питання мало кого хвилюють. Звернімося до фактів. Досі не завершено створення державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху, структура якої передбачена прийнятим ще в 1993 році Законом України «Про дорожній рух». Більше того, за роки незалежності нашої держави здійснено низку заходів, спрямованих на послаблення окремих ланок цієї системи. Позбавлений, наприклад, статусу інституту Науково-дослідний центр з безпеки дорожнього руху МВС, який був однією з провідних установ України, що займалися цією проблематикою. Отже, багатопланова галузь забезпечення безпеки дорожнього руху залишилася без наукового підґрунтя, а наукові розробки й дослідження, які інколи виконуються установами інших галузей – без координації дій, що неодмінно призводить до дубляжу, дрібнотем'я, тобто занадто низької їх ефективності.

Постійно звужуються можливості впливу на стан забезпечення безпеки дорожнього руху єдиної в країні структури, що безпосередньо переймається цією проблемою, – Державної автомобільної інспекції (ДАІ) МВС України. За останні 10 років майже щорічно змінювалося на всіх рівнях керівництво службою, а звідси – й пріоритети її діяльності, що призводило як до невпевненості особового складу в правильності своїх дій, так і доволі часто до певної бездіяльності. Значною мірою посприяли цьому й зміни, внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо позбавлення працівників Державтоінспекції окремих службових повноважень.

Чого гріха таїти, останнім часом особовий склад ДАІ через низький коефіцієнт корисної дії затрачених зусиль значно знизив вимогливість до недисциплінованих учасників дорожнього руху.

Украй негативно впливає на стан справ з безпеки дорожнього руху періодична реорганізація дорожньо-патрульної служби (ДПС) ДАІ. Згадаймо, як 1993 року на її базі створили підрозділи дорожньої міліції (ДМ) на кшталт транспортної міліції (на залізниці), на які було покладено передовсім функції боротьби зі злочинністю на територіях відводу доріг. При цьому не враховувалася різниця, так би мовити, ступенів свободи автомобільного та «прив'язаного до рейок» залізничного рухомого складу. Тож не дивно, що після завершення комплектування й налагодження діяльності дорожньої міліції з'ясувалося: така структура малоефективна, й у 1998 році на її базі знову відновили ДПС ДАІ, на становлення якої знадобилося декілька років. Та вже в 2005 році після відомого указу Президента почалася чергова реорганізація цієї служби. Під час якої понад 40 відсотків штатної чисельності передали до новоствореної структури – патрульної служби. Формально на патрульні підрозділи поклали й контроль за дотриманням водіями та пішоходами Правил дорожнього руху. Проте чимало інспекторів ДПС, маючи відповідну кваліфікацію, досвід роботи та спеціальну освіту, відмовилися перейти до патрульної служби, а ті, що залишилися, з кожним днем втрачають здобуті раніше в ДАІ професіональні знання та навички, що унеможливлює належне виконання ними специфічних завдань забезпечення безпеки дорожнього руху. Слід визнати, що особовий склад ДПС, як і ДАІ загалом, ніколи не ухилявся від участі в охороні громадського порядку, брав активну участь у боротьбі зі злочинністю, розкритті конкретних злочинів. Так, тільки торік безпосередньо працівниками ДАІ та за їх участі розкрито майже 45 відсотків злочинів загальнокримінальної спрямованості, тоді як на ППС їх припадає менш як 40 відсотків. Працівники новоствореної патрульної служби реальних показників участі в нагляді за дорожнім рухом з об'єктивних причин, а це насамперед відсутність відповідних знань і навиків, не мають. І це на руку недисциплінованим водіям і пішоходам.

Наступний крок, спрямований на подальше руйнування структури Державтоінспекції, закладено у ст. 139 проекту бюджету України на 2007 рік, яка передбачає надання органам місцевого самоврядування фінансової допомоги для створення місцевої міліції. Тобто підрозділи ДПС, які ще залишилися в ДАІ, буде підпорядковано місцевій міліції, що згідно зі ст. 7-1 Закону України «Про міліцію» входить до складу відповідних управлінь (відділів) внутрішніх справ з громадської безпеки.

Виникають закономірні запитання. Насамперед: невже Департамент громадської безпеки МВС має краще, ніж Департамент ДАІ, професійно підготовлених фахівців з безпеки дорожнього руху, які керуватимуть діями ДПС у наведенні порядку під час руху транспортних засобів і пішоходів на вулично-дорожній мережі країни? Та й чи можливе взагалі поєднання завдань з охорони громадського порядку, а це здебільшого місця масового перебування людей, із функціональними особливостями нагляду за дотриманням водіями та пішоходами правил дорожнього руху на проїзній частині вулиць і доріг?

Чи, скажімо, фахівці якого департаменту МВС готуватимуть проекти законодавчих та інших, зокрема відомчих, нормативних актів, що регламентують діяльність підрозділів ДПС з боротьби з аварійністю та дотримання при цьому законності? Якщо ДАІ, то вони не будуть обізнані зі станом справ у підрозділах іншого департаменту. А якщо особовий склад служби громадської безпеки, то там немає відповідних фахівців. Або, наприклад, яка структура здійснюватиме повсякденний контроль за дотриманням законності міліціонерами новостворених служб під час нагляду за здійсненням водіями дорожнього руху?

Важливо й те, наскільки ефективно використовуватиметься особовий склад ДПС місцевої міліції у справі забезпечення безпеки дорожнього руху (попередній досвід підрозділів ДПС міськрайвідділів свідчить, що інспектори виконували обов'язки водіїв, виконробів, заготівельників, охоронців тощо, а прямі функції – лише за залишковим принципом).

Як на мене, то відповідь на ці та низку інших запитань може бути тільки одна: найвищого ефекту в запобіганні дорожньо-транспортному травматизму, наведенні порядку серед водіїв і пішоходів на вулицях та дорогах можна досягти лише тоді, коли за стан справ у цій сфері відповідатиме в країні єдина державна служба, наділена належними повноваженнями. Такою службою на сьогодні є Державна автомобільна інспекція МВС. Але вона потребує відновлення структури, чисельності та повноважень, регламентованих спеціальним законом «Про Державну автомобільну інспекцію МВС». На жаль, такого закону в нас немає й досі.

Враховуючи всю гостроту проблеми, громадська колегія з безпеки дорожнього руху при Департаменті ДАІ МВС звернулася з конкретними пропозиціями до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Кабінету Міністрів та Міністерства внутрішніх справ. Сподіваємося, що і народні обранці, і члени уряду, і працівники МВС з усією серйозністю поставляться до їх розгляду та прийняття конкретних рішень для підвищення ефективності впливу на порушників дорожніх законів і повернення відповідних повноважень Державній автомобільній інспекції.