Банк кредитує шаховий бум...

У тому, що Україна належить до кола провідних шахових держав світу, безперечно, заслуга наших гравців, які здобули численні перемоги на міжнародній арені, причому в усіх видах змагань: особистих і командних, чоловічих і жіночих, юнацьких і ветеранських… Проте не всі грані шахового життя в нашій країні такі ж яскраві й цікаві. Зокрема, не вдалися спроби зробити традиційним бодай один міжнародний супертурнір, і зазвичай турнірні маршрути світових зірок першої величини оминають територію України. Щоб було інакше, потрібні шахові організатори дещо іншого рівня, яких у нас немає. Точніше, не було, бо й тут можливий прорив, що підтвердив міжнародний шаховий турнір Sberbank Open.

У перших рядках багатьох по­відом­­лень про цей турнір зазначалося, що аналогів такому змаганню в Україні ще не було. І це справді так. Хоча змагання проводиться вперше, воно зібрало шахістів із 11 країн. На НСК «Олімпійський» у затишному просторому приміщенні, що має назву «олімпійський дворик», можна було спостерігати за грою семиразового чемпіона світу Анатолія Карпова, нинішнього чемпіона світу зі швидких шахів Сергія Карякіна, екс­чемпіона світу болгарина Веселина Топалова, лідера угорських шахістів Петера Леко, чемпіона України Антона Коробова та ще п’ятьох іменитих гросмейстерів, котрі взяли участь у коловому супертурнірі «А». Паралельно за швейцарською системою проводився турнір «В», у якому виступили майже двісті талановитих юних шахістів із різних міст України та інших держав. Іще в одному масовому турнірі «С» зіграло близько сотні співробітників «Сбербанка России».

Завершальним акордом змагання став грандіозний сеанс одночасної гри: десять гросмейстерів з турніру «А» в одній залі зіграли проти 200 учасників турнірів «В» і «С» та почесних гостей. За словами голови оргкомітету турніру, міжнародного гросмейстера Діани Арутюнової, навіть у світовій практиці нечасто відбуваються шахові події такого масштабу. У змаганні було також удосталь захопливих безкомпромісних поєдинків, спортивної інтриги, творчих знахідок – тобто того, за що цінують і люблять королівську гру в усьому світі.

З­поміж інших шахових змагань Sberbank Open вирізнявся й великою кількістю цінних призів, яких найбільше дісталося юним гравцям. Проте для них, певно, найціннішим подарунком стала сама можливість грати на одній арені зі світовими грандами шахів, поруч із легендарним Анатолієм Карповим та іншими зірками. До речі, Карпов після зіграної партії повільно проходив між рядами шахівниць, спостерігаючи за ходами юних спортсменів. Організатори обачливо виділили спеціальний час, щоб усі, хто бажає, змогли взяти в нього автограф і разом сфотографуватися.

«Формат змагання дуже цікавий, – сказав у перерві між партіями Антон Коробов. – Поруч сидять і досвідчені гросмейстери, яких можна назвати шаховими класиками, і молоді гравці, і діти. Напевно, з юних учасників турніру ніхто й гадки не мав, що гратиме поряд з тими, на чиїх партіях вивчають шахову теорію. Загалом це чудовий захід для популяризації шахів».

Дорослі грали у швидкі шахи, коли вся партія триває близько години, а змагання юних шахістів віком до 16 років проходило з класичним конт­ролем часу. Такий підхід можна тільки вітати, адже наші шахові надії, окрім іншого, змогли перед чемпіонатами Європи і світу потренуватися в сильному за складом турнірі, а така можливість є не в багатьох із них.

Перемогу в турнірі «В» здобув киянин Павло Воронцов, вигравши в заключному 9­му турі в Євгена Штембуляка з Одеської області, котрий у підсумку посів друге місце. Претендував на медаль і 10­річний киянин Кірілл Шевченко, хоча майже всі його суперники були на кілька років старшими, та, поступившись в останньому турі, відстав на півкроку від призерів, однак показав найкращий результат у своїй віковій категорії. Серед дівчат найуспішніше виступила киянка Юлія Осьмак. У банкірів перемогу святкував Володимир Виноградов із російського Петрозаводська.

Головним фаворитом супертурніру був, безперечно, чинний чемпіон світу зі швидких шахів Сергій Карякін, якого іноді називають українсько­російським гросмейстером. Річ не лише в тому, що він до переїзду в Москву жив у Сімферополі. Саме в Україні Сергій пройшов школу шахової майстерності, став наймолодшим у світі гросмейстером за всю історію древньої гри, виграв низку престижних турнірів, у складі нашої націо­нальної збірної здобув золоту медаль Всесвітньої шахової олімпіади. Та в Україні не було створено умов для його підготовки до сходження на нові, ще вищі вершини, а відтак втрачалися шанси на здійснення головної мети кожного видатного гравця – здобуття шахової корони. Тож і переїхав Сергій до Росії, де в нього з’явилися і спонсори, і тренери, і необхідна підтримка.

Зрозуміло, що при цьому й неабияка відповідальність лягла на плечі молодого гросмейстера. Адже від нього очікують ні багато ні мало – повернення Росії світової шахової корони. А тут іще норвезький геній Магнус Карлсен переможною ходою прямує до шахового олімпу. На щастя, саме Карякін чи не вперше за останні роки довів, що Карлсена можна­таки випередити в турнірі. Напередодні приїзду до Києва Сергій виступив у першому супертурнірі в Норвегії і змусив Магнуса задовольнитися лише другим місцем… Однак повернімося до «олімпійського дворика».

На старті турніру «А» лідерство захопив Веселин Топалов, який здобув три перемоги поспіль. Але в наступному турі Карякін, не зупиняючись перед жертвами, провів блискучу атаку на короля Топалова й вирвався вперед. Підсумкові 6,5 очка з 9 забезпечили Сергію перше місце. Відставши на пів­очка другим фінішував Топалов, а третій приз дістався Петеру Леко, кот­рий, як і білоруський гросмейстер Сергій Жигалко, набрав 5 очок, але з кращими додатковими показниками.

«Ми сподіваємося, що цей турнір став яскравою сторінкою шахової історії», – сказав на закритті змагання голова правління АТ «Сбербанк России» Ігор Юшко. Схоже, задоволеними залишилися всі – і гравці, і вболівальники, і організатори­банкіри. Тож є надія, що цей турнір стане традиційним.

Автор: Олександр МАЛІЄНКО