№12, червень 2013

Європейський досвід запровадження номенклатури територіальних одиниць для статистики (NUTS) та перспективи для України

При реформуванні територіального устрою важливе значення має вивчення досвіду зарубіжних країн, в яких воно вже відбулося. Практика європейських держав дає змогу виокремити основні концептуальні підходи до реформування системи адміністративно-територіального устрою (далі – АТУ): 1) децентралізація державної влади й одночасне зростання обсягів повноважень територіальних громад з метою пришвидшення їх соціально-економічного розвитку, надання якісних послуг громадянам, уникнення можливих проявів сепаратизму, зміцнення принципу демократизації в діяльності місцевого самоврядування; 2) об’єднання адміністративно-територіальних одиниць (далі – АТО), що мають спільний адміністративний центр; 3) обов’язкове прийняття закону «Про адміністративно-територіальний устрій» та інших  нормативних актів, що регулюють статус окремих АТО; 4) стратегічним напрямом країни є вступ до ЄС і здійснення поділу АТО держави відповідно до вимог NUTS (Nomenclature of Territorial Units for Statistics).

У сучасних демократичних європейських державах при реформуванні системи АТУ пріоритетом є впровадження принципу субсидіарності у функціонування громад. Він полягає в чіткому розподілі повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування, щоб управлінські рішення були оптимально витратними та результативними. Тобто на місцеву громаду повинен покладатися той обсяг повноважень, який вона здатна забезпечити.

Схожі пріоритети розвитку територіального устрою європейських країн виокремили у колективній праці В. Куйбіда, О. Матвіїшин, В. Новик, В. Павленко, А. Ткачук, П. Хонда й інші науковці.

Більшість держав, проводячи реформу АТУ, намагалися систему АТО адаптувати до вимог NUTS. Тому доречно проаналізувати й окремі аспекти та особливості запровадження NUTS у деяких державах.

Нагадаємо, номенклатура територіальних одиниць для статистики (NUTS) – єдина система класифікації NUTS, розроблена ЄС з метою надання фінансових ресурсів регіонам, передусім найвідсталішим. Загалом NUTS поділяється на п’ять рівнів, три з яких – NUTS – 1–3 є регіональними, а два – NUTS 4–5 – місцевими одиницями регіональної статистики ЄС. Регіони першого рівня NUTS 1 – це суб’єкти федерації, автономні утворення, великі регіони. Регіони другого рівня NUTS 2 – провінції, департаменти, урядові округи (певною мірою щось на кшталт українських областей). Регіони третього рівня – NUTS 3 – графства, префектури тощо. Приблизно вони співвідносяться з групою українських адміністративних районів [1]. Критеріями визначення рівнів NUTS для територіальних одиниць є такі: NUTS 1 – від 3 до 7 млн., NUTS 2 – від 800 тис. до 3 млн., NUTS 3 – від 150 до 800 тис. жителів. Розроблено також класифікацію для дрібніших АТО. Скажімо, території, менші за NUTS 3 (сільські райони), віднесені до NUTS 4, а первинні, базові одиниці – до NUTS 5 [2].

Так, уряд Литви, співпрацюючи зі статистичною службою ЄС (EUROSTAT), напрацював рівні NUTS, прийнятні для устрою цієї держави. 1988 року запроваджено так звану Номенклатуру територіальних одиниць для статистичного обліку, що остаточно узаконена в 2003-му [3]. Зокрема, у Литві пропонуються такі рівні відповідності NUTS: NUTS першого рівня – Литва; NUTS другого рівня – Литва; NUTS третього рівня – повіт; NUTS четвертого рівня – самоуправління; NUTS п’ятого рівня – сянюнія (у цій країні самоуправління та сянюнія є одиницями місцевого самоуправління) [4, с. 439].

Слід зазначити, що з моменту здобуття незалежності Словаччиною реформування системи АТУ в цій країні відбувалося в три етапи: 1) 1990–1996; 2) 1996–1998; 3) 1998–2004 роки [5, с. 408–409]. За Законом «Про територіальний і адміністративний поділ Республіки Словаччини» (1996 р.) було створено 8 країв і 79 округів [5, с. 410]. У 1998 році в Словаччині було встановлено 3 регіональні та 2 місцеві рівні. Нині територіальна систематизація республіки має такий вигляд: NUTS 1(1) – Словаччина, NUTS 2(4) включає: Братиславський край, Західну Словаччину, Центральну Словаччину, Східну Словаччину; NUTS 3(8) – це вісім країв: Братиславський, Тернавський, Нітрянський, Тренчинський, Бансько-Бистрицький, Жилінський, Кошицький, Прешовський. Місцеві рівні представлені LAU 1, що складається з LAU 2 (населені пункти) [6]. З огляду на зазначене можна стверджувати: реформи територіальних структур у європейських країнах передусім спрямовані на формування стабільної системи управління як на регіональному, так і на місцевому рівнях, що відповідає вимогам ЄС. Отже, запровадження системи NUTS у зарубіжних державах здійснювалося переважно після проведення реформи АТУ. При адаптації системи АТУ до вимог NUTS у випадках, коли окремі рівні АТУ не відповідали зазначеним вимогам, відбувалося їх об’єднання з новими утвореними регіонами.

Серед науковців, котрі досліджували перспективи запровадження системи NUTS в Україні, слід передусім назвати М. Долішнього, О. Кучабського, О. Шаблія. Так, О. Кучабський за результатами характеристики єдиної статистичної системи зазначив, що вона дала змогу забезпечити в країнах ЄС уніфіковану, прозору й ефективну модель статистичного моніторингу та на основі цього реалізувати гнучку регіональну політику [2]. Отже, систему NUTS можна розглядати як один з важливих засобів європейської інтеграції. Відповідно, враховуючи засади зовнішньої політики, впровадження системи NUTS в Україні стає необхідним і неминучим, адже це продиктовано процесами суспільно-політичного та економічного розвитку світової спільноти. Однак сьогодні все ще бракує ґрунтовних науково-прикладних досліджень окресленої проблеми вітчизняними науковцями. Ми підтримуємо пропозицію про те, що для України було б доцільно статистичні одиниці NUTS 1 (3–7 млн. жителів) прив’язати до соціально-економічних районів (надобласних регіонів). Так, одну з моделей соціально-економічного районування запропонував О. Шаблій іще 1994 року. 1997-го її під-тримав колектив вітчизняних науковців на чолі з М. Долішнім. Тоді в Україні було сформовано шість одиниць NUTS 1 [2].

За кількісними параметрами населення найвищий рівень АТУ України відповідає рівню NUTS 2 (від 800 тис. до 3 млн. осіб), за винятком показника населення в м. Севастополі. Однак, оскільки районний рівень не відповідає рівню NUTS 3 (150–800 тис. осіб [2]), то надалі в України, ймовірно, доведеться об’єднувати райони.

Дослідник О. Кучабський вважає, що найскладнішим для нашої держави може бути визначення одиниць NUTS 3. Для цього рівня ЄС пропонує критерій чисельності населення від 150 тис. до 800 тис. осіб. Розв’язання проблеми (запровадження статистичної одиниці (NUTS 3) колектив українських науковців на чолі з В. Яцубою вбачає у формуванні проміжної (між обласною та районною) ланки систем розселення. Ці утворення, як правило, складаються з одного чи кількох міст і груп прилеглих районів та мають населення не менше 150–200 тис. осіб, площу території – переважно 3–5 тис. кв. км, традиційні зв’язки, спільні економічні інтереси тощо. Внаслідок втілення цієї пропозиції на практиці в Україні мало б з’явитися 80–100 одиниць NUTS 3 [2].

Нагадаємо, до NUTS 4 та NUTS 5 відносять переважно сільські райони (комуни у Франції, ґміни у Польщі) [2]. Тому в нашій державі до цих рівнів можуть бути віднесені запропоновані нами АТО місцевого рівня. Тож запропонована модель системи територіальних одиниць для обліку в NUTS є цілком прийнятною, проте не слід її ототожнювати з моделлю системи АТУ України, таким чином ускладнюючи. Тобто, немає потреби створювати в системі АТУ надобласні регіони та проміжні АТО між областями та районами. Доцільно створити відповідні регіони для соціально-економічного районування під час реалізації державної політики у відповідній сфері. Також варто звернути увагу на те, що процес упровадження NUTS може відбуватись незалежно від реалізації адміністративно-територіальної реформи (АТР). По-перше, ЄС допускає внесення змін у NUTS. Наприклад, у деяких нових членів Євросоюзу уже виникла необхідність удосконалення наявних вітчизняних систем NUTS. Зокрема, в Угорщині територія новостворених унаслідок АТР регіонів не відповідає тим, котрі запроваджено в країні згідно зі стандартами ЄС. Аналогічна проблема є й у Польщі. По-друге, реформування АТУ в Україні може відбуватися паралельно або навіть після впровадження системи NUTS, що лише сприятиме комплексному вирішенню питань регіонального розвитку та формуванню дієздатних АТО [2].

Основними концептуальними підходами при реформуванні територіального устрою в окремих країнах Європи були децентралізація й європеїзація. Основними завданнями кожної з реформ було визначення оптимального розміру одиниць місцевого самоврядування, повноважень їх органів для належного виконання поставлених завдань і надання якісних послуг громадянам. Учасники Харківської конференції з питань міжмуніципального співробітництва та реформування місцевого самоврядування (2011 р.) дійшли висновку: укрупнення та прискорення формування економічно й фінансово спроможних сільських територіальних громад та їх добровільного об’єднання необхідно всіляко стимулювати [7, с. 16].

Систему NUTS для України можна трактувати як один з важливих механізмів її європейської інтеграції. Вважаємо, єдина статистична система надасть можливість забезпечити уніфіковану, прозору й ефективну модель статистичного моніторингу і на основі цього реалізувати гнучку регіональну політику.

 

Джерела

1. Номенклатура територіальних одиниць для статистики (NUTS). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eru.org.ua/?page=1227

2. Кучабський О. Г. Перспективи впровадження статистичної системи NUTS в Україні в контексті адміністративно-територіальної реформи / О. Г. Кучабський. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/dutp/20062/txts/REGIONALNE%5C06kogkar.pdf

3. Попов М. Досвід адміністративно-територіального поділу Республіки Болгарії / М. Попов. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu_o/2009_2/R_2/Popov.pdf

4. Адміністративно-територіальний устрій України. Історія. Сучасність. Перспективи: Монографія / [В. Г. Куйбіда, В. П. Павленко, В. А. Яцюк, О. Я. Матвіїшин,
А. Ф. Ткачук, В. А. Негода, Ю. О. Карпінський, М. О. Пухтинський, Ю. І. Ганущак, О. М. Бабич]; Секретаріат Кабінету Міністрів України. – К.: Геопринт, 2009. – 615 с.

5. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: політико-правові проблеми: Монографія / [І. О. Кресіна, А. А. Коваленко, К. М. Вітман, О. В. Скрипнюк, Є. В. Перегуда, О. М. Стойко, О. Г. Кучабський, В. А. Явір]; За ред. І. О. Кресіної. – К.: Логос, 2009. – 480 с.

6. Руснакова А. Регіональна політика Словаччини та інтеграція до європейських структур / Анар Руснакова. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://soskin.info/ea/2008/5-6/200805.html

7. Нагребецька І. Будуймося з регіонів // Віче. – 2011. – № 11. – С. 16–17.

Автор: Людмила ПРИПОЛОВА

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Вибір ідеальних чоловічих шкарпеток. Поради Сьогодні, 28 березня

Вибір майстер-класів у Києві Сьогодні, 28 березня

Чехія виділить кошти на свою ініціативу щодо закупівлі боєприпасів для України Сьогодні, 28 березня

ЄС розблокував пільги для України, Косово йде в Раду Європи, "коаліція бронетехніки": новини дня Сьогодні, 28 березня

ЗМІ: Заява Макрона про відправку військ в Україну розлютила американських посадовців Вчора, 27 березня

Словенія приєднається до ініціативи Чехії із закупівлі снарядів для України Вчора, 27 березня

Естонія готова підтримати прем’єра Нідерландів на посаду генсека НАТО Вчора, 27 березня

Реєстр збитків від агресії РФ визначив дату початку роботи та пріоритетних постраждалих  Вчора, 27 березня

У Польщі заявили, що близькі до угоди з Україною щодо агропродукції Вчора, 27 березня

Глава МЗС Швеції: НАТО має створити більше стратегічних труднощів для Росії Вчора, 27 березня