Що таке геополітика?

Геополітика є наукою, яка визначає стратегічне спрямування держави. Вона вкрай потрібна для розвитку політичної культури громадян. Прийняття політичних рішень неможливе без урахування геополітичного розшарування зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних пріоритетів держав світу, котрі постають величезними геополітичними полюсами, і насамперед таких велетнів, як США, Росія, Німеччина, Японія, Китай та ін. Узагалі, в більшості країн світу до геополітичної проблематики досить прискіплива увага владних структур. На превеликий жаль, цього не можна сказати про наші політичні інститути, принаймні досі.

«Геополітика» – таку назву має нова книжка, цього разу підручник, знаних авторів: доктора історичних наук Андрія Кудряченка, докторів філософії Фелікса Рудича та Володимира Храмова. Автори вдало розглядають геополітичне поле України: координати, виклики та можливості успішного розвитку. Приділяють достатню увагу питанням взаємозв'язку геополітики, війни, інформації й економіки. Аналізують взаємозв'язки цих складників не лише в ретроспективі, а й у сучасних умовах постбіполярного світу.

«Геополітична модель світу», «геополітичний простір», «геополітичне поле», «геополітичний регіон», «геополітична лінія» та «геостратегія», «кордон», «національна безпека», «національна могутність», «експансія», «агресія», «контракція» тощо – це основні поняття, вдаючись до яких, автори розмірковують. Детально не розглядаючи питання мови геополітики та її місця в українській геополітичній свідомості, наголошу таке: це – одна з центральних тем при вивченні питання геополітичної свідомості, зокрема в умовах трансформаційних перетворень. Тож особливий інтерес становить розділ «Геополітика як феномен свідомості». І можна погодитися з тим, що категорія «геополітична свідомість» – дуже важливе поняття, яке дає змогу подолати політичні стереотипи, геополітичні міфи, котрі є перешкодою у формуванні сучасної геополітики України. Справді, склад геополітичної свідомості дуже непростий. Передовсім через наявність у ньому різнорідних елементів. Тут є і геополітичні ідеї, залишені від минулого і, безперечно, «модернізовані», які входять у зміст духовної інтелектуальної тканини іншої геополітичної епохи, і ідеї, запозичені у Заходу, його різних шкіл і напрямів. Крім того, кожен різновид геополітичної свідомості являє собою неповторний сплав тих чи інших геополітичних думок, які відображають геополітичну сферу суспільного життя. Тому є підстави розглядати під геополітичною сферою суспільного життя всю множину явищ, якої набуває геополітичне життя на міжнародній арені.

У розділі, що торкається становища сучасної геополітичної думки, розглянуто її найяскравіші основні напрями: атлантизм, мондіалізм, прикладна геополітика, європейські «нові праві», неоєвразійство, глобалізм. Значущість цих напрямів визнається і представниками різних галузей суспільних наук, і політиками, а також окремими громадськими інституціями, передусім представниками мас-медіа. Особливу увагу в Україні та світі сьогодні приділяють глобалізації. Так, стверджується, що в ХХ столітті «США стали головним ідеологічним і політичним центром мондіалізму». Сама модель мондіалізму розуміється як «надкласова», надверствова концепція, згідно з котрою можливе створення «нової культурно-ідеологічної цивілізації» зі світовим урядом. У рамках цієї теорії було використано ефективні методи холодної війни проти Радянського Союзу та його сателітів.

Україна розглядається в системі сучасних геополітичних координат. Щодо проявів у світовій системі геополітичних координат наша держава, як суб'єкт у системі міжнародних відносин, у давнішні часи і нині має такі парадигми: євразійську, євроатлантичну, а також чорноморську. Досить часто трапляється протиставлення парадигми євразійської та євроатлантичної. Реальна геополітична ситуація свідчить, що Україна не може дотримуватися «чистої парадигми». Інакше кажучи, сполучення блоку ідей (парадигм), які належать принципово різним культурам: східній, західній, чорноморській. І це сполучення різних підходів та розумінь архітектури геополітики досить примхливе, тобто є фундаментальна суперечність практично в усіх версіях вітчизняної геополітичної думки, а також проявів зовнішньої політики.

З цим і пов'язано, як зазначається в підручнику, те, що «геостратегічне становище України вивело її на багатовекторність у зовнішній політиці». Такий ракурс, безперечно, має свої виклики, відповідні «за» і «проти», але зумовлює необхідність брати участь у «гармонізації зв'язків» із двома регіонами – Сходом і Заходом. Це є для України об'єктивним геополітичним імперативом і політично відповідальним ставленням до своєї ролі в системі міжнародних стосунків.

Автор: Григорій РУДИЙ