передплата Українською | In English

№20, жовтень 2006

ТАРИФ У КІНЦІ ТРУБИ

Поділитися:

З чого має складатися сума справедливої оплати послуг житлово-комунальних господарств

Тарифи на комунальні послуги постійно зростають і, судячи з усього, зростатимуть надалі. Як правило, в будь-якій постанові місцевих органів влади про підвищення тарифів на послуги житлово-комунальних господарств (ЖКГ) декларуються дві начебто шляхетні мети: підвищення якості послуг ЖКГ; повне покриття економічно обґрунтованих витрат ЖКГ.

Однак їх досягненню перешкоджають дві фундаментальні причини.

Перша: цілковита безконтрольність якості послуг ЖКГ з боку споживача

Незважаючи на те, що вода й тепло оплачуються населенням «з доставкою до оселі», якість послуги ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ ПОКУПЦЯ, тобто В ЙОГО КВАРТИРІ, ніким не контролюється і ніхто перед споживачем не відповідає. Наприклад, якість води на шляху від засувки водоканалу до квартирного крана найчастіше значно погіршується, а іноді стає просто небезпечною для здоров'я. У багатьох містах холодну воду подають за графіком. Та далеко не всі знають, що це не просто «неякісна послуга» – це вкрай небезпечно для здоров'я мешканців! По-перше, на поверхні порожніх (але вологих) труб активно розмножуються мікроорганізми, особливо синьо-зелені водорості, виділення яких (ДВ-молекули) надто шкідливі для людини, тим паче що вони виявляють стійкість до кип'ятіння і дії хлору. По-друге, у дуже старих трубах, що підводять воду до будинків і прокладені під землею, утворилося багато мікротріщин. За умови нормального тиску в трубах вони не завдають шкоди, окрім невеликої (але постійної!) втрати води. Але воду часто відключають. А коли тиск у трубах відсутній, стає можливим «підсмоктування» через ці мікротріщини забруднених ґрунтових вод. Разом із ними в наші каструлі можуть потрапити ДВ-молекули і хвороботворні (дизентерія, гепатит тощо) мікроорганізми. Але це вже нікого не цікавить...

Міськтепломережа контролює лише температуру вихідної з котельні води, але аж ніяк не поверхні радіаторів у квартирі, за місцем проживання того, хто сплатив за це тепло. А радіатори найчастіше ледве теплі. І це не просто «низька якість послуг». Через холодні квартирні радіатори центрального опалення, наприклад, люди часто хворіють на бронхіт і запалення легень. Буває й гірше. Так, минулою зимою в Луцьку (стаття в газеті «Факти») дві літні жінки-інваліди замерзли у власному будинку, опалюваному автономним газовим котлом, бо не наважилися зірвати пломбу з опечатаного за несплату газового крана. Звісно, не платити за газ – це погано. Але ж смертну кару в Україні давно скасовано. Тим паче за вироком місцевих органів ЖКГ за несплату комунальних послуг....

Друга: повна непрозорість розрахунків вартості комунальних послуг

Ось зведення про роботу реальної тепломережі для одного з міст-мільйонників України. Цитуємо документ «Фактичний тариф по комунальному підприємству «Тепломережа» за 2003 рік».

[Відпуск теплової енергії – 280535 Гкал; у т.ч. населенню – 222520 Гкал; витрати на виробництво тепла – 21187,0 тис. грн.; опалювана площа для населення – 1374623,85 кв. м; собівартість теплової енергії – 21187 : 280535 = 75,52 грн.; норма витрати тепла на 1 кв. м опалюваного приміщення – 222520 : 1374623,85 = 0,162 Гкал/кв.м].

 Зверніть увагу: по-перше, величина «відпуску теплової енергії» в кількості 280535 Гкал абсолютно недостовірна і, цілком можливо, завищена Тепломережею, бо 99% комунальних котелень України не мають на виході лічильників. Тобто тепломережі фактично не ведуть «приладового» обліку виробленої ними продукції (кількість вихідного з котельні тепла визначається розрахунковим шляхом за не відомою споживачеві методикою, що розроблена комунальниками, але не пройшла незалежної експертизи). По-друге, під час розрахунку норми витрати тепла на 1 кв. м опалюваного приміщення (0,162 Гкал/м2) у чисельник береться ВИХІДНЕ з котельні тепло (для населення – 222520 Гкал), тобто цим самим Тепломережа стверджує, що все тепло, яке вийшло з котельні, ЦІЛКОМ доходить до споживача! Однак реальні втрати в котельнях і тепломережах незалежні експерти оцінюють у 25–40%. Отже, в цифрі 0,162 Гкал/кв. м уже закладено всі можливі й неможливі втрати. То навіщо керівникам Тепломережі «напружуватися» заради скорочення цих втрат?.. По-третє, немає загальноприйнятої розшифровки витрат. У витратах на виробництво тепла (21187,0 тис. грн.) не зазначено ні кількості закупленого газу, ні його КІНЦЕВОЇ ціни, ні постачальників, ні середнього споживання. Одне слово, купуй газ у будь-кого, за якою хочеш «договірною» ціною, списуй стільки, скільки душі завгодно, адже за все заплатить населення (або держбюджет через дотації)...

 Попри те, що в кожній котельні на вході є лічильник, з комунальним газом також усе дуже «туманно». Ось типова інформація про витрати природного газу в тепломережі одного великого міста України:

Разом середнє перевищення плану над фактом – 1,6! Це ж скільки «зайвого» комунального газу щорічно планується по всій Україні?!. Але ж тарифи розраховують за плановими об'ємами, а об'єми ці в півтора разу завищені... Ще одне. Запланували, скажімо, 6802 тис. м3, а фактично спалили 3797; ну а залишок 3005 тис. м3 (за місяць!) куди подінеться? Або як його документально оформляють? Темний ліс... Схоже, річний баланс по газу в наших тепломережах – це липа липова.

Динаміка споживання газу ЖКГ України просто проголошує! Якщо в 1998 році Ж/КГ спалювало 12 млрд. м3 газу, то план на 2006 рік становить уже 18 млрд. м3, тобто в півтора разу вище. І це за стійкого зменшення чисельності населення (з 50 до 46,5 млн.). Однак, приміром, ЖКГ 40-мільйонної Польщі вже багато років споживає лише 4 млрд. м3 газу (за однакової з нами середньої річної температури). Тобто для обігріву одного поляка потрібно газу вчетверо менше, ніж для українця.

Цілковита неясність й щодо норм споживання газу та води для квартир без лічильників (газ. плита + колонка). Наприклад, для газу ця норма дорівнює 23,6 м3 для однієї людини на місяць, для холодної води – 330 л для однієї людини на добу. Отже, родина з трьох осіб щомісяця повинна споживати «за нормою» понад 70 м3 газу й близько 30 м3 холодної води. Чи проходили ці норми незалежну (від ЖКГ) експертизу? Чи візував їх бодай Антимонопольний комітет? Напевно ні. Адже очевидно, що, приміром, у водяну норму «забиті» всі втрати води на шляху до споживача. А втрати ці жахають: перевірка у 2003–2004 роках засвідчила, що в Кіровограді вони становили 51,2%, а в Миколаївській області – майже 60%. Якби ЖКГ-чиновники елементарно проаналізували показання сотень лічильників води і газу, вже встановлених у квартирах, то побачили б, що для «средньоміської» родини з трьох осіб споживання газу не перевищує 35 м3 на місяць, а води – 15–20 м3.

На жаль, можна говорити про системну протидію керівників ЖКГ впровадженню енергозбережних технологій. Наприклад, київська фірма «КИАРМ» успішно запровадила майже в 150 будинках Києва прості й ефективні регулятори тепла, що знижують його витрати (й оплату) на 25–35%.

Техрада Держкомітету по ЖКГ рекомендувала їх до впровадження (протокол від 10.08.2005). Є й інші прості, недорогі й ефективні енергозбережні технології. Однак міськтепломережі всіма способами жорстко перешкоджають участі малого й середнього бізнесу у впровадженні в ЖКГ чужих енергозбережних технологій. Зате всі (чи майже всі) обласні ЖКГ України щорічно звітують про успішне освоєння бюджетних коштів і неабияку економію споживаного газу. Так, керівник «Донецьктеплокомуненерго» повідомив: «За останні 5 років ми встановили 290 нових котлів, тим самим заощадивши 58 мільйонів кубометрів природного газу на суму майже 15 млн. грн.». І такі реляції (про економію «взагалі», без конкретних наслідків для населення) – щороку й по кожній області! Однак об'єми спожитого комунального газу через це нібито «заощадження» чомусь по всій Україні швидко зростають. А тарифи на тепло в Донецьку від гучної 15-мільйонної «економії» не зменшилися навіть на копійчину....

Зрештою, відбувається «пряме» завищення собівартості ЖКГ-послуг. Так, за даними ДержКРУ України, у 2000–2003 роках загалом по країні до собівартості комунальних послуг було включено: 354 млн. грн. безнадійних боргів, 280 млн. грн. наднормативних витрат і 28 млн. грн. послуг, не пов'язаних із діяльністю ЖКГ, – всього 666 млн. грн.

Висновки

 Контроль якості послуг «на кінці труби», де, власне, й проживає платник цих послуг, ЖКГ принципово не здійснює. За такого безвідповідального підходу з боку керівництва ЖКГ просто смішно говорити про підвищення цієї якості.

Облік матеріальних потоків і розрахунок вартості комунальних послуг є цілковито непрозорими. Тож про жодні «економічно обґрунтовані» тарифи в ЖКГ зараз не може бути й мови. Отже, потрібен РЕАЛЬНИЙ баланс реально спожитого (а не запланованого!) «комунального» газу. Стільки газу (18 млрд. кубів!) підприємства ЖКГ і мешканці будинків просто НЕ МОЖУТЬ СПАЛИТИ ТЕХНОЛОГІЧНО! (Тим паче що на газі працюють тільки 70–75% комунальних котелень України й лише 6 місяців на рік). Із нині декларованих ЖКГ 18 млрд. РЕАЛЬНО спалюється, на наш погляд, не більш як 10 млрд. м3!

 Необхідно доручити Інститутові технічної теплофізики НАНУ виконати експертизу методики розрахунку тепла, що виробляється тепломережами, зобов'язати всі міськтепломережі в найкоротший термін установити на виході з комунальних котелень лічильники.

А норми споживання води та газу населенням привести до середньостатистичних показань квартирних лічильників, установлених у будинках (в різних регіонах України). Також потрібно ретельно перевірити міфічні «величезні неплатежі населення»: на які саме рахунки фінансових звітів ЖКГ-підприємств вони занесені й по яких «провідках» туди потрапили? Найпевніше, в РЕАЛЬНОСТІ ці неплатежі у 1,5–2 разу завищено. Просто керівники ЖКГ складають звіти за ЗАПЛАНОВАНИМИ НОРМАМИ, які у 1,5–2 разу вищі від реального споживання. Тобто в ці неплатежі, можливо, «впарили» запланований, але неспалений газ і заплановану, але не доставлену до квартир холодну й гарячу воду!

Треба усіляко сприяти «повнокровному» приходові середнього та великого бізнесу в ЖКГ, тому що неповороткій державній машині з тупиковими проблемами житлово-комунального господарства вже не впоратися. А підприємства ЖКГ слід зобов'язати здійснювати бодай нерегулярний вибірковий контроль якості своїх послуг у квартирах споживачів.

Автор: Михайло КРАСНЯНСЬКИЙ

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №1/2016 №1
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата