передплата Українською | In English

№1, січень 2013

«Правдиві й милі, як Україна, картини»

Поділитися:

Національний художній музей України завершив річну діяльність дзвінкою крапкою: виставкою творів Миколи Пимоненка «Мистецтво як радість життя».

Це – подія. І вона не випадкова: у 2012-му виповнилося 150 років від дня народження митця та 100 років від дня його смерті.

Музейна громадськість Києва, Харкова, Дніпропетровська, Львова, Донецька, Запоріжжя, Луганська, Сум, Сімферополя, Алупки, найвагоміші приватні колекціонери надали твори Пимоненка для експонування в столичному храмі мистецтва.

На його стінах – понад 100 живописних і 40 графічних творів. Проект є найбільшою персональною виставкою патріарха українського реалізму за останні 50 років. До слова, на посмертній виставці майстра 1913-го було представлено 184 полотна, 419 етюдів та 112 олівцевих рисунків.

Микола Пимоненко пішов із життя у 50. Та це ще раз підтверджує той факт, що на повнокровну самореалізацію різним людям потрібний різний час. За життя, що обірвалося у розквіті, Микола Корнилович створив понад 1000 робіт. Він, син київського іконописця, увійшов в історію мистецтв як класик жанрового живопису. Його картини купували найкращі музеї Москви, Петербурга, а також Франції, Німеччини, Англії. Миколу Пимоненка вважали за честь бачити у своїх лавах російські «передвижники», Мюнхенська спілка художників, Паризька інтернаціональна спілка мистецтв і літератури. У віці 42 років Миколу Корниловича обрали академіком живопису Імператорської академії мистецтв (Петербург).

Ілля Репін (котрий, до речі, й запросив свого часу Пимоненка до «передвижницького» товариства) після кончини Миколи Корниловича сказав дещо пафосні, але досить влучні слова на його адресу: «Він був істинний українець; не забудеться краєм за свої правдиві й милі, як Україна, картини».

Трохи про «правдиві й милі» твори, які потрапили на ювілейну виставку. Вельми ґрунтовна її організація відбилася передусім на тому, що глядач дістав можливість дізнатися про Миколу Пимоненка якомога більше, якщо не все. Ілюстративним додатком до картин є одяг і побутові предмети, що приїхали з Музею Миколи Пимоненка в селі Малютянка на Київщині (там розташовувалася творча дача митця). А з Музею Івана Гончара сюди прибули картинки непрофесійних художників, скопійовані з робіт Миколи Корниловича.

До довгого переліку картин Пимоненка, показаних у Національному художньому музеї, увійшло чимало найвідоміших. Окремий напрям виставки – дивовижні портрети руки майстра, без яких уявлення про творчість Пимоненка не є повним.

А в контексті Різдва особливого звучання набуває присутність у експозиції полотна «Колядка» з його проникливими дитячими бразами, світлою й водночас присмерковою загадковістю.

Автор: Ніла ІВАНЕНКО

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Плакат - брат барикад

Архів журналу Віче

Віче №15/2016 №15
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Новини вихідних: про підвищення пенсій, запуск ОПЗ та новий міжнародний аеропорт Вчора, 17 лютого

Маркарова: за 2 роки іноземці запустили в Україні низку підприємств Вчора, 17 лютого

Трамп: ЄС повинен забрати 800 бойовиків ІДІЛ, захоплених у Сирії Вчора, 17 лютого

У Мінфіні розповіли, коли економіка України наздожене Польщу Вчора, 17 лютого

Торгівля України та ЄС за три роки зросла на 60% - Порошенко Вчора, 17 лютого

Найімовірніший наступник Юнкера хоче створити систему ПРО в ЄС за участі України 16 лютого

Данія ініціює у ЄС переговори про додатковий пакет "азовських санкцій" 16 лютого

"Українці, ми з вами": віце-президент США розповів про плани підтримки України 16 лютого

Клімкін розкрив деталі рішень ЄС щодо відповіді на азовську агресію 16 лютого

Клімкін: зовнішня політика України не зміниться за будь-якого президента 16 лютого