Скасуймо кінець світу...

Гуляючи столичними вуличками грудневим сонячним ранком, приємно згадувати прожитий рік, який невпинно наближається до фінішу, щоб передати естафету наступному, 2013-му. І розмови про можливий кінець світу видаються безглуздими на тлі заклопотаності киян, які з ентузіазмом готуються до новорічних свят. Раптом натрапляєш на величні скульптури левів та зубра й розумієш, що опинився біля Київського зоологічного парку. Чому б не завітати сюди й не подивитися на екзотичних тварин?!

Ця культурно-освітня, природоохоронна установа, заснована 1908 року, за свою вікову історію подолала тернистий шлях від простого звіринця до одного з найбільших за територією (34,22 га!) європейських зоопарків. Засновники київського зоосаду (перша назва) – Товариство любителів природи – ставили за мету опіку над тваринами й розведення зникаючих видів. Лише 17 видів тварин проживало тут у перші роки його існування. 1970 року на території зоопарку з’явився павільйон для птахів, а 1982-го – кам’яний Острів тварин, відокремлений від відвідувачів невеликими каналами. Також були закладені основи дендрологічного парку, флора якого представлена рідкісними червоним та пірамідальним дубами, ялиною східною, сосною гірською, модринами, ялицями, сосною Веймутова, буками та іншими видами рослин. 1996 року київський зоологічний парк прийнято до Європейської асоціації зоопарків та акваріумів, проте 2007-го його виключили через низку порушень, неналежні умови утримання тварин. Нині за рейтингом Міжнародної організації захисту тварин PETA Київський зоопарк належить до п’ятірки найгірших зоопарків світу.

Щойно потрапляєш до зоопарку, легені наповнюються чистим повітрям, що його продукують столітні велетні буки, дуби і сосни. Вітер легко колише дерева і сонячні зайчики плигають з гілки на гілку. Горобці й ворони – постійні мешканці парку, вітають усіх голосними теревенями та цвіріньканням. На початку експозиції зустрічаєш блідо-рожевих пеліканів. Вони ловлять дзьобом листя, що падає з дерев, та гріються на сонці. Далі вражє чарівний контраст чорних і білих лебедів, які виходять на берег досить брудного напіввисохлого ставка. Але потім, мов кадри фільму жахів, побачене змінює перше позитивне враження.

Починаються загони із парнокопитними. Три сарни європейські мають досить кволий вигляд, хоча вони ще молоді. Трохи постоявши під табличкою «Лань європейська», так і не вдається побачити жодного представника цього виду. Так само і з бізоном американським. Потім іде низка порожніх загонів, з яких познімали навіть таблички. Зубри й бізони зустрічають відвідувачів цілковитою апатією, лише інколи відкриваючі очі, але їхні погляди змушують тебе йти далі. Жвавими жителями зоопарку виявляються коні Пржевальського, що демонструють зацікавленість довкіллям та їжею. Непоганим апетитом тішать відвідувача зоопарку два двогорбі свійські верблюди. Хоча псує враження дещо пошарпаний їхній вигляд. Три лани насторожено поводять вушками, мабуть, сумують за своїм померлим у березні цього року родичем.

У клітці із золотими та діамантовими фазанами хазяйнують горобці, доїдаючи насипане зерно. І чому господарі такі байдужі? Пусткою ятрить душу загінка, де мешкав як-довгожитель, що на початку жовтня покинув цей світ. Значно скоротилася кількість мешканців тераріуму: дві шпороносні черепахи, миші, змія, ящірка, ігуана. Найбільше співчуття викликає 7-річний азіатський слон Хорас, якого 5 червня привезли до Києва з Ростовського зоопарку. Рештки розкиданого сіна, миска з водою, неприбране приміщення – ось і все, чим живе слоненя. Амурський тигр схожий на психічно хворого: безперервно ходить колом, не змінюючи траєкторії. Найбільше контрастував з побаченим «припаркований» у порожньому загоні для ведмедів човник із чарівною назвою «Романтика», що зовсім не відповідає НЕромантичній атмосфері зоопарку. Отже, пророцтво щодо кінця світу вже починає збуватися, принаймні для мешканців київського зоопарку.

Залишається сподіватися, що новий генеральний директор комунального підприємства «Київський зоопарк» Євген Кирилюк докладе максимум зусиль для поліпшення життя тварин. Адже серед головних завдань закладу — збереження та відтворення тварин у штучних умовах, догляд та піклування про них.
І нехай новий 2013 рік стане нарешті для людей і звірів Київського зоопарку щасливим та благополучним!

Люди, скасуймо кінець світу для звірів!

Автор: Гретта МАРАХОВСЬКА