«Ну хоч глянем на Чигирин, колись-то козачий»

Чигирин – древнє місто козацької слави – цього року відзначає 500-річний ювілей.

Верховна Рада України ще торішнього грудня прийняла відповідну постанову про святкування 500-ліття Чигирина. Депутати також запропонували Національному банку України виготовити й увести в обіг ювілейну монету, присвячену пам’ятній даті, а українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» видати серію поштових марок з нагоди 500-річчя заснування міста на Черкащині.

Так нинішнього року на радість філателістам, нумізматам і просто шанувальникам історії з’явилися відповідні поштова марка й конверт, а НБУ 10 жовтня в серії «Стародавні міста України» випустив пам’ятну монету «500 років м. Чигирину». Банкнотно-монетний двір головного вітчизняного банку викарбував цю новинку номіналом у п’ять гривень з нейзильберу (сплав міді з нікелем і цинком).

Кінематографісти також проявили ініціативу та створили фільм, присвячений півтисячолітньому ювілею першої гетьманської столиці. У п’яти частинах картини автор сценарію письменник, публіцист, заслужений діяч мистецтв України Сергій Носанов (уродженець Черкаської області) та працівники черкаської телерадіокомпанії оператор Микола Назарчук і режисер Володимир Радько розповіли про культурну спадщину й пам’ятники Чигиринщини. У створенні фільму також брали участь краєзнавці, історики та науковці. Працюючи над архівними матеріалами, автори кінострічки зуміли віднайти маловідомі факти, які певною мірою вплинули на становлення нашої країни як держави, ознайомили глядача з історією українського козацтва.

Чигирину справді є що показати. У центральній частині міста височіє Замкова (Богданова) гора, де ще збереглися залишки могутньої фортеці, закладеної в козацькі часи, і кам’яний хрест, установлений 1912 року на честь захисників Чигиринського бастіону. Неподалік височіє двадцятиметровий монумент Богдану Хмельницькому. Біля підніжжя гори, поруч із козацьким цвинтарем, розташувався музейний комплекс на честь великого гетьмана. Резиденція Б. Хмельницького складається з господарського й адміністративного дворів. На адміністративному побачите будинок гетьмана, військову канцелярію, курінь гетьманської варти, скарбницю, а в господарському – будинок батьків гетьмана, челядню, кухню, інші споруди.

До музейного комплексу входить і каплиця Святої Покрови, де перепоховані останки 263 козаків і мешканців Чигирина, знайдених археологами на місці колишнього цвинтаря XVII століття. Найбільшою релігійною пам’яткою с. Суботів Чигиринського району є Іллінська церква (до речі, саме її зображено на сучасній купюрі в 5 гривень). Споруджено її в середині XVII століття за наказом і коштом гетьмана Богдана Хмельницького. Тут після смерті й поховали великого українця. У другій половині ХІХ століття церкву реставрували та побудували біля неї каплицю. Поруч збереглися три кам’яні хрести. Можливо, це могили священиків, котрі правили службу в Іллінській церкві у XVIIІ столітті.

І ще одне визначне місце на Черкащині, пов’язане з величчю непокірного козацького духу, це – урочище Холодний Яр. Знаменитий лісовий реліктовий масив розкинувся більш як на 7 тисячах гектарів. Має велике історичне та природоохоронне загальнодержавне значення. В роки Коліївщини в його дрімучих нетрях ховалися повсталі селяни, а під час Великої Вітчизняної війни – партизани, котрі створили в яру свою базу.

З-під землі біля підніжжя балок б’ють численні джерела з дуже смачною і завжди холодною, навіть найспекотнішого літа, водою. Козаки та гайдамаки знали й поважали її цілющі властивості, лікуючи нею свої рани. Місцеві жителі також уважають джерельну водичку цілющою та вживають «від усіх хвороб».

Має Холодний Яр і унікальний живий пам’ятник – дуб Максима Залізняка, ватажка гайдамацького руху. Вік дерева-велетня понад тисячу років. Таких довгожителів збереглося в Європі не більше десяти. На відміну від дуба, висадженого Петром І і спиляного 2006-го через те, що він повністю засох, і дуба в одному з районів Калінінграда, котрий зацементований як стовп наразі ледве стоїть, український «дідок» ще кріпиться. Напевно, джерельна вода та свіже повітря допомагають його тисячолітній деревині міцно триматися. Дуб-велетень став свого роду уособленням сили й могутності нашого народу.

У цих місцях, звісно, одразу згадуєш і Шевченка, і його поему «Гайдамаки». Ось якими словами Великий Кобзар розпочинає розділ «Свято в Чигирині»:

«Гетьмани, гетьмани,
якби-то ви встали,
Встали подивились
на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко,
бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн».　

Тепер ці рядки не актуальні. Тепер місто – відбудоване, святкує своє славне 500-ліття. І, як колись Тарасові герої, припрошуємо: «Ну, хоч глянем на Чигирин, колись-то козачий».

Зі святом тебе, чарівний краю козацької слави!

Автор: Сергій ДУБРОВІН