Інтелектуальний фермент юридичної науки*

*Рецензія на кн.: Великий енциклопедичний юридичний словник. – 2-ге вид.,
перероб. і доповн. / За ред. акад.
НАН України Ю. С. Шемшученка. – К: Юридична думка, 2012. – 1020 с.

В умовах модернізації українського суспільства, невід’ємною складовою якої є динамічна й раціональна розбудова демократичної правової системи відповідно до апробованих міжнародно-правових критеріїв і стандартів, неабияк зростають роль і значення юридичної науки в обґрунтуванні легітимності принципів, методів і засобів забезпечення ефективної зовнішньополітичної діяльності країни, її основних суб’єктів на міжнародній арені, в об’єктивному та неупередженому дослідженні процесів державно-правового будівництва, правових аспектів і сегментів соціально-економічних перетворень. На наше глибоке переконання, інтелектуальне підґрунтя сучасної юридичної науки як системи знань про об’єктивні закономірності розвитку держави і права, їх місце і роль у суспільному житті визначають саме фундаментальні наукові дослідження в царині права, зокрема й видання енциклопедичного типу.

Директор Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, академік НАН України
Ю. Шемшученко, визначаючи характер сучасної юридичної науки, інтелектуальний потенціал якої справляє позитивний вплив на практику державно-правового будівництва в країні, акцентує увагу на таких її примітних рисах: усунення в новітніх працях ідеологічних штампів і стереотипів радянського періоду, їх зорієнтованість на пошук об’єктивної істини, перенесення акценту в правових дослідженнях на суспільні гуманітарні цінності, вдосконалення понятійно-категоріального апарату та методологічного інструментарію української юридичної науки, розширення її інституційної бази та посилення теоретичного і прикладного потенціалу.

Водночас відомий учений-правознавець відверто вказує й на певні недоліки сучасної вітчизняної української юридичної науки. Так, на його авторитетну думку, широкий спектр актуальних державознавчих і правових проблем іще не дістав глибокого, всебічного висвітлення на сторінках фахових видань, недостатньо використовуються прогностичні функції юридичної науки, а сама вона ще не стала ефективним засобом системних демократичних перетворень в Україні. Варто, на наш погляд, прислухатися й до застереження академіка Ю. Шемшученка стосовно того, що системному та результативному проведенню реформ в Україні, належному забезпеченню демократичних принципів управління державними процесами заважають нехтування науково обґрунтованими пропозиціями й рекомендаціями вчених з боку державних структур, правовий нігілізм значної частини українського суспільства.

Саме тому своєрідним інтелектуальним барометром чи індикатором сучасного стану та перспектив розвитку юридичної науки в Україні слід розглядати й появу другого (переробленого та доповненого, термінологічно вдосконаленого) видання «Великого енциклопедичного юридичного словника». Тож вихід у світ у видавництві «Юридична думка» цього універсального за змістом та формою фундаментального довідкового видання є, безперечно, непересічною подією не лише в українській юриспруденції, а й загалом у всій суспільно-гуманітарній науці. Словник містить близько 3000 найпоширеніших і найважливіших понять і термінів, відомих юридичній науці та законодавчій практиці. У ньому розкрито основи конституційного ладу в Україні, права і свободи громадян, засадничі положення практично всіх галузей національного законодавства, а також міжнародного та європейського права. Слід підкреслити, що друге видання «Великого енциклопедичного юридичного словника» є квінтесенцією плідних творчих зусиль, узагальненим результатом копіткої праці потужного авторського колективу, до якого ввійшли провідні юристи України – вчені та практики. Варто наголосити й на тому, що нове модернізоване видання енциклопедичного словника підготовлене висококваліфікованим колективом правознавців на базі Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, котрий, на слушну думку її президента академіка Б. Патона, залишається «флагманом української юридичної науки» й упевнено торує шлях до побудови правової держави і громадянського суспільства в Україні. Важливо також, що до складу редакційної колегії широкомасштабного енциклопедичного мегапроекту, який очолив академік НАН України
Ю. Шемшученко, ввійшли відомі фахівці з різних галузей міжнародного та вітчизняного права: В. Денисов, О. Костенко, В. Нагребельний, Н. Оніщенко,
В. Семчик, В. Горбатенко та інші. Усе це є переконливим свідченням високого рівня репрезентативності рецензованого видання.

У пропонованій широкому колу читачів книзі враховано найкращі надбання української та зарубіжної юридичної науки, а також досвід підготовки й публікації таких видань, що їх було здійснено в Україні минулими роками. У цьому зв’язку зауважмо, що загальне визнання здобула перша на пострадянському просторі шеститомна «Юридична енциклопедія», видання якої здійснили в 1998–2004 рр. за ініціативою та безпосередньою участю фахівців у галузі юриспруденції Інституту держави і права ім. В. М. Корецького. З урахуванням фундаментального рівня досліджених в енциклопедії політико-правових проблем 2004 року авторському колективові було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. Опублікований 2007 року «Великий енциклопедичний юридичний словник» є не лише логічним продовженням багатотомної праці в галузі юридичної енциклопедистики, а й першим в Україні такого роду виданням, спрямованим на підвищення правової культури й правосвідомості громадян і посадових осіб. Зазначмо, що в словнику подано та проаналізовано під кутом новітньої методології основні поняття й терміни, які відбивають сутність та особливості конституційного процесу в Україні, фундаментальні цінності міжнародного та європейського права. Незважаючи на те, що у «Великому енциклопедичному юридичному словнику» втілено засадничі принципи спадкоємності та наступності наукового пошуку, він водночас є самостійним оригінальним виданням енциклопедичного характеру з притаманним йому функціональним призначенням та специфічними і методичними засобами подання інформації.

У другому виданні словника з сучасних методологічних парадигм подано системні знання про державу і право, розкрито зміст та специфіку правових категорій і понять, висвітлено основні тенденції розвитку національного, а також міжнародного права. Значну увагу в новому виданні приділено тлумаченню сутності прав і свобод громадян і висвітленню організаційно-правових засобів їх практичної реалізації в умовах української дійсності.

Безперечно, автори цього видання під час його підготовки врахували й творчо використали все найкраще, що накопичено останнім часом у царині юридичної енциклопедистики. Разом з тим, описуючи та аналізуючи широкий спектр понять і категорій юридичної науки, крім уже проторованого шляху, вони застосували новаторський підхід до вирішення дослідницьких завдань, запропонували власний стиль і порядок викладення юридичних фактів, правових концептуальних і теоретичних положень.

Примітною рисою унікального наукового видання є глибокий, всебічний аналіз авторським колективом величезних пластів літературного та нормативно-правового матеріалу, актуалізація змісту статей, які ввійшли до попередньої книги, поглиблення та розширення понятійно-категоріального апарату юридичної науки. Слід зазначити, що енциклопедичний словник у модернізованому вигляді поповнився новими правовими поняттями, запропонованими фахівцями для наукового вжитку та використання в юридичній практиці.

Укажемо лише на деякі з них: аутсорсинг (с. 46); афілійована особа (с. 47); бюджетний процес (с. 67); екологічна політика України (с. 238); закони і звичаї війни (с. 288–289); канонічне право (с. 362); конвергенція правових систем (с. 392); правова фікція (с. 714); процесуальне міжнародне право (с. 766–767); публічно-правовий спір (с. 771) тощо.

Наукова новизна цього видання в тому, що поряд із класичним поясненням понять, які мають стосунок до правової теорії, в ньому дано визначення основних термінів, котрі вживають у сучасному законодавстві України. Доповнене й перероблене видання покликане поглибити лексикон сучасної вітчизняної та зарубіжної правової науки й практики. Значну увагу авторський колектив приділив, зокрема, історії української держави і права, що дає змогу простежити внутрішній ретроспективний зв'язок, а нерідко й спадкоємність багатьох правових інститутів і норм. Порівняння сучасного і традиційного розуміння тих чи інших правових інститутів дає можливість глибше з’ясувати їхній зміст та природу, використати здобуті знання в практичній діяльності. Певною мірою уточнені, конкретизовані та поглиблені поняття в енциклопедичному виданні стосуються найрізноманітніших галузей права: міжнародного, європейського, конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, господарського, трудового, фінансового, аграрного, цивільного процесуального, кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого тощо.

Варто також наголосити, що структура оновленої енциклопедії, зміст її статей виразно засвідчують глибоке розуміння авторським колективом нагальної потреби українського громадянського суспільства в ґрунтовних юридичних знаннях, ідеалом яких є об’єктивність, точність, наукова коректність, прикладне значення. Особливий акцент слід зробити на тому, що друге видання «Великого енциклопедичного юридичного словника» підготовлене не в режимі (використовуючи міжнародно-правову термінологію) ad hoc, тобто не у зв’язку з певними подіями чи реалізацією ситуативних завдань, а насамперед із урахуванням об’єктивних закономірностей і тенденцій розвитку сучасної юридичної думки та практики.

Доцільно висловити й деякі конструктивні критичні зауваження та побажання, спрямовані на усунення певних неточностей та суб’єктивних оцінок у трактуванні певних юридичних понять. Так, на нашу думку, не в усіх статтях нового видання враховано відповідні зміни й колізії новітнього законодавства України та зарубіжних країн, у деяких випадках відсутні посилання на нормативно-правові джерела та літературу. Авторським колективом недостатньо використано позитивний світовий, зокрема європейський, досвід у трактуванні понять насамперед міжнародно-правового характеру. У рецензованому виданні окремі категорії не розкривають сутнісних засад і рис правових явищ і процесів, а мають переважно формально-описовий характер. До того ж вони інколи суперечать логічним і гносеологічним принципам наукового пошуку. Усе це вказує на наявність значних потенційних творчо-інтелектуальних можливостей, які ще недостатньо реалізовані авторським колективом рецензованої праці під час тлумачення та інтерпретації понятійно-категоріального апарату сучасної юридичної науки.

Загалом, на наше щире переконання, вихід друком другого (доповненого та переробленого) видання «Великого енциклопедичного юридичного словника» є своєрідним інтелектуальним ферментом, потужним каталізатором для активізації, розширення та поглиблення важливих правознавчих досліджень, невичерпним джерелом і дієвим засобом формування високого рівня правової культури та правосвідомості українського суспільства, сприяння його правовому просвітництву. Безперечно, це унікальне видання стане в пригоді вченим-юристам, викладачам, студентам, співробітникам правоохоронних органів, державним службовцям, депутатам усіх рівнів, підприємцям, тобто широкому колу читачів. До цього фундаментального видання мають постійно звертатися й ті, хто розробляє та досліджує право, й ті, хто застосовує його на практиці.

На нашу думку, всім фахівцям – теоретикам і практикам у царині юриспруденції, всім освіченим громадянам слід нагадати, що як епіграф до цієї фундаментальної праці обрано глибокий метафоричний вислів відомого правознавця Цельса: «Право – це мистецтво добра і справедливості». Саме орієнтація юридичної думки на цей класичний ідеал є необхідною передумовою поступового перетворення України на правову державу, яка має послідовно демонструвати свою прихильність до принципів демократії, верховенства права та його морально-етичних засад.

Автори: Анатолій ПАВКО, Олександр ЗАДОРОЖНІЙ