Чи буде знайдено панацею для комуналки?

Миколаїв шукає власний рецепт

Після затяжних переговорів щодо створення коаліції та очікування або нового прем'єра, або нових виборів ціни на енергоносії – одна з найбільш обговорюваних і складних проблем України. Виникла істерія з приводу вступу до НАТО й шалене бажання деяких політичних сил побачити втілення своєї передвиборної обіцянки узаконити застосування російської мови в Україні ненадовго відволікли громадян від небезпеки залишитися на зиму без тепла.

Але органи місцевого самоврядування, що можуть стати заручниками політичних ігор і залишитися із замерзаючим населенням віч-на-віч, не залишають поза увагою це гаряче питання. Поки партії доводять, хто з них найбільший друг виборця, органи місцевого самоврядування розгрібають наслідки підвищення цін на енергоресурси.

На нараді з питань реформування ЖКГ Президент Віктор Ющенко декларував створення «...справедливих правил гри...» для всіх підприємств ЖКГ і населення. У чому ж нині полягають ці правила? Збільшення витрат тепловиків, комунальників і водопостачальних підприємств лягає на собівартість послуг, що, звісно, має спричинити перегляд тарифів. Основний тягар тарифу в Україні традиційно лягає на промислових користувачів, що, у свою чергу, значно збільшує вартість виробленої ними продукції або послуг для населення. А що ж населення? Воно теж не в захваті, бо зростання цін на комунальні послуги випереджає і зростання зарплат, і загальний рівень інфляції. В разі підвищення тарифів нескладно спрогнозувати збільшення заборгованості населення з їх оплати. І знову комунальна система, що реформується вже добрий десяток років, стає нездатною до головного – якості послуг.

Кажуть, краще бути здоровим і багатим, аніж бідним і хворим. За аналогією всі хотіли б мати якісні й до того ж дешеві комунальні послуги. Але якщо багатим і здоровим можна бути одночасно, то одержувати якісні й водночас дешеві комунальні послуги – ні. Адже вартість і якість тісно пов'язані між собою, саме в ціні відображається якісний зміст відносин, що виникають у процесі виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг. Комунальні підприємства зможуть надавати якісні послуги лише тоді, коли їхні доходи покриватимуть обґрунтовані витрати і забезпечуватимуть впровадження інвестиційних проектів.

Хтось із публічних політиків сказав, що «...ковбаса є продукт кулінарний, а дешева ковбаса – політичний». Таким політичним виробом були тарифи на житлово-комунальні послуги. Спочатку їхнє зростання наполегливо стримували і на рівні держави, і на рівні обласних адміністрацій. При цьому дорікали органам місцевого самоврядування в невмінні та небажанні працювати з населенням і користуватися коштами держбюджету на житлові субсидії. А тепер, коли стримувати тарифи означає «поховати» комуналку, роль хірурга відведено місцевому самоврядуванню, яке має повідомити своїй громаді діагноз і зробити болючу операцію.

Кожне місто шукатиме власні шляхи «лікування» ЖКГ. Готові рецепти, на жаль, поки що викликають лише абсцес у хворої комуналки. Прагнучи зробити якомога зрозумілішим і прозорішим механізм формування тарифу, сесія Миколаївської міської ради 1 червня 2006 року ухвалила рішення про проведення конференції з питань тарифної політики міської ради. Конференція як форма громадських слухань у Миколаєві проводиться не вперше.

Робоча група з її підготовки розглянула протоколи зборів профспілкових комітетів, політичних і громадських організацій, колективів комунальних підприємств стосовно кількісного складу делегатів. Для підготовки проекту рішення конференції було залучено експертів. Напередодні проведення громадських слухань зібралася президія Миколаївської міської ради, яка внесла свої корективи у пропонований проект. Загалом це концептуальні пропозиції щодо довготермінової і середньотермінової стратегії дій міської ради стосовно комунальної власності.

Мета конференції – визначити пріоритети під час планування міського бюджету на фінансування ЖКГ як основу тарифної політики міської ради; виробити систему відповідності тарифів їхнім основним фінансово-сировинним складовим, що не залежать від господарської діяльності підприємства; спростити систему одержання субсидій.

Не можна сказати, що в залі панувала цілковита одностайність. Тональність виступів ораторів коливалася від повного неприйняття самого факту «перегляду механізму прийняття тарифів» до пропозицій змінити Регламент міської ради. Противники скорочення процедури перегляду тарифів вважають, що винесення їх на погоджувальну комісію й затвердження на виконкомі без проведення громадських слухань усуває широку громадськість від контролю за тарифною політикою виконавчої влади. Прихильники ж гадають, що подовження процедури майже до 90 днів, які потрібні для дотримання всіх формальностей, може призвести до зриву опалювального сезону або створити аварійні ситуації в обслуговуванні системи ЖКГ. Навіть за патетичного припущення про зниження однієї з чотирьох складових тарифу (газ, е/е, зарплата, податки) процес зменшення тарифу такий само довгий, як і його збільшення.

Аргументуючи дотримання принципів демократії, депутат міської ради Віктор Буров, котрий головував на конференції, запевнив, що громадські слухання як форму обговорення проблем міста ніхто не збирається скасовувати. Якщо будуть заявки громадськості на широкий розгляд діяльності комунальних підприємств, міська рада обов'язково ухвалить рішення про проведення слухань.

Дуже образно описав ситуацію з тарифами один із промовців, розповівши старий анекдот радянських часів. Двоє друзів поспішають до лікеро-горілчаного магазину, на годиннику – за хвилину сьома. Перед самим носом двері зачиняються. Не довго думаючи, один повертається до другого і б'є його по пиці. Потерпілий здивовано запитує: «За що?». Засмучений товариш відповідає: «Ну треба ж щось робити!». Може, грубувато, та аналогія очевидна. Тарифи на енергоресурси підвищуються неминуче. Це світова й політична тенденції. А підприємства та населення – наче двоє випивак, що намагаються зігнати один на одному злість від безвиході. Причому і ті, й інші вважають винними в ситуації міську владу. Тому що формально виконавча влада запроваджує тарифи.

Щоб не «угробити» свої комунальні підприємства і при цьому захистити населення від об'єктивного підвищення тарифів, конференція рекомендувала:

1. Міській раді та її виконавчим органам тарифну політику будувати на взаємовигідних умовах збереження, збільшення, зміцнення власності громади міста – комунальних підприємств і соціального захисту населення. Максимально використовувати підтримку державної влади в частині одержання пільг і субсидій.

2. Планувати першочергове фінансування міських програм реформування ЖКГ, використовуючи програмно-цільовий метод формування міського бюджету на найближчий рік. Віддавати перевагу заходам, що передбачають впровадження енергозбережних технологій і устаткування, для можливості стримування зростання тарифів шляхом зниження собівартості послуг і поліпшення їхньої якості.

3. Розширити принципи соціальної справедливості шляхом пропорційного розподілу коштів міської громади на розвиток соціальної сфери житла приватного сектору й комунальної власності.

4. Упроваджувати можливість самостійного регулювання рівня тарифів на утримання житла і переліку послуг для кожного будинку окремо шляхом передачі будинків у самостійне управління (ОСМД, ОСН).

5. Вважати прийнятним механізм перегляду тарифів відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в разі зміни складової собівартості послуг згідно зі ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» на державному рівні (вартості природного газу й електроенергії, рівня мінімальної заробітної плати, відповідних обов'язкових платежів і податків до бюджету) в такому порядку: підприємство – виконавець послуг здійснює розрахунок тарифу й подає його на узгодження виконкому міської ради за умови попереднього розгляду на погоджувальній комісії з питань регулювання цін і тарифів на житлово-комунальні, транспортні послуги для населення м. Миколаєва.

6. Відповідно до вимог частини 1 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про необхідність проведення розрахунків тарифів на житлово-комунальні послуги згідно із затвердженим порядком і керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.06 № 955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення та постачанню гарячої води», з метою своєчасних розрахунків за енергоносії в опалювальному сезоні-2006–2007 винести на розгляд погоджувальної комісії і виконкому міської ради можливість запровадження з початку опалювального сезону двоставкового тарифу на теплову енергію для населення.

7. Відповідно до вимог законодавства України передбачити компенсацію з міського бюджету житлово-комунальним підприємствам у разі встановлення тарифів нижчих, ніж економічно обґрунтовані витрати на їх виробництво (надання).

8. Виконкомові міської ради розробити заходи щодо спрощення системи оформлення пільг і житлових субсидій. Розширити інформування населення через засоби масової інформації, телебачення тощо про порядок надання і механізм оформлення пільг і субсидій.

9. Міській раді вжити заходів для удосконалення механізму отримання субсидій на місцевому рівні.

10. Міській раді звернутися до Кабінету Міністрів України з питань:

– вжиття невідкладних заходів із впровадження Програми реформування житлово-комунального господарства;

– компенсації підприємствам, що не мають заборгованості перед бюджетом за постановами КМУ від 29.07.05 №664 «Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги» та від 22.05.06 №705 «Про затвердження Порядку перерахування в 2006 році субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, затверджених для населення»;

– компенсації з державного бюджету підприємствам і організаціям у разі збільшення тарифів на енергоносії, що відбулося після прийняття міського бюджету, за період, необхідний для проведення процедури встановлення нових тарифів відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

– про перегляд і спрощення системи надання пільг і субсидій (зниження обов'язкового обсягу платежів до 10 відсотків для пенсіонерів і до 15 відсотків від доходу родини для працюючих, і розрахунок вести не від нарахованої зарплати, а від отриманої на руки).

11. Звернутися до ОДА та депутатів обласної ради з клопотанням про задоволення рішення сесії міської ради стосовно передачі у власність міської територіальної громади ДКО «Зелене господарство» ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» майна, розташованого в місті.

12. Установити частку в статутному фонді акціонерного підприємства «Облгаз» і «Облэнерго» відповідно до майна, переданого за останні 20 років, що було побудовано міськими підприємствами й за рахунок міського бюджету.

13. Передбачити в бюджеті фінансування на обладнання багатоквартирних будинків приладами обліку тепла.

Є надія, що конференція зможе бодай частково розрубати гордіїв вузол суперечностей, що затягувався не один рік, і виробити рецепт лікування, а точніше – реанімації міської комунальної сфери на благо всієї міської громади. Основне слово за Верховною Радою і Кабміном. Хочеться вірити, що вони розпочнуть роботу вже незабаром і стануть надійними партнерами місцевих громад.

За будь-якого сценарію розвитку політичних подій подальшого зростання вартості житлово-комунальних послуг не уникнути. Сьогодні ж, хоч як крути, доведеться витрачатися на енергозбережні технології, брати для цього кредити, щоб у майбутньому пом'янути незлим тихим словом підвищення тарифів, що й змусило зробити це якнайшвидше.