Сенсації та скандали лондонської Олімпіади

До Ігор у Лондоні було прикуто таку велику увагу в усьому світі, що навіть незначні події під час змагань загрожували негайно перерости в сенсацію або скандал! То чим запам’яталися Олімпійські ігри-2012?
На тридцятій літній Олімпіаді розіграно 302 комплекти медалей у тридцяти шести видах спорту. А оспорили найбільше (47) нагород легкоатлети і плавці (34). У змаганнях узяли участь спортсмени з 204 країн, було встановлено 95 рекордів (39 світових і 56 олімпійських)! Ну й, звісно ж, Ігри запам’яталися тріумфом американського плавця Майкла Фелпса, унікальними досягненнями ямайського спринтера Усейна Болта, допінг-скандалами та шістьма золотими медалями українських олімпійців.

Найкращий олімпієць усіх часів і народів

Легендарний американський плавець Майкл Фелпс на Іграх у Лондоні побив медальний рекорд радянської гімнастки Лариси Латиніної, який тримався 48(!) років, ставши найтитулованішим олімпійцем в історії людства. У його скарбничці 22 олімпійські медалі: 18 золотих, по 2 срібні та бронзові. Фелпс також є автором найбільшої кількості світових рекордів у плаванні – понад 40!

Майкл дебютував на Іграх у Сіднеї 2000 року, коли йому було 15, і увійшов в історію як наймолодший за останні 68 років плавець зі США, що брали участь в олімпіадах.

Кажуть, своїм успіхом він зобов’язаний унікальним методикам тренування, адже атлет пропливає майже 60 кілометрів на тиждень і тричі проводить силові тренування. Підготовка Фелпса відрізняється від звичайної для плавців: він нібито спить у барокамері й пірнає у ванни з льодом. Під час Олімпіади в Лондоні Фелпс заявив про завершення спортивної кар’єри.

«Озираючись назад, розумію: реалізував усе, що хотів. Мій тренер Боб Боуман і я багато працювали, щоб добитися всього цього», – зазначив американець.

Після виступу на своїй останній дистанції – у складі комбінованої естафети 4 х 100 метрів, де він здобув чергове «золото», американський спортсмен був удостоєний премії Міжнародної федерації плавання. На церемонії Фелпса назвали «найкращим олімпійцем усіх часів і народів».

Жива легенда Усейн Болт

Саме так попросив називати себе ямайський спринтер Усейн Болт, нині шестиразовий олімпійський чемпіон, після того, як виборов чергові золоті медалі на дистанціях 100 і 200 метрів. Як розповідають, це не дуже сподобалося суворому та добре вихованому голові Міжнародного олімпійського комітету бельгійцеві Жаку Роге. Ну то й що? Болт тим і хороший, що біжить не заради Роге, а для нас із вами.

«Я зробив те, що хотів. Це був нелегкий час, але на Ігри я їхав з однією метою – перемогти. Гадаю, тепер я став легендою, знаходжуся приблизно в тій же категорії, що і Майкл Джексон. Мені більше нічого не треба доводити. Я вже показав, що я – кращий. А тепер просто насолоджуватимуся життям», – заявив ямайський спринтер.

До речі, на стометрівці атлет-блискавка розвиває неймовірну для звичайної людини швидкість – фактично 50 км на годину! Для порівняння: середньостатистична фізично розвинена людина може пробігти невелику дистанцію зі швидкістю приблизно 25 км на годину.

Володар світових рекордів у бігу на 100 (9,58 сек; Берлін, 2009) і 200 метрів (19,19 сек; Берлін, 2009), Усейн установив у Лондоні новий Олімпійський рекорд у бігу на 100 метрів (9,63 сек). У складі збірної Ямайки Болт він також допоміг своїй команді завоювати «золото» Олімпійських ігор в естафеті 4 х 100 метрів, установивши новий світовий рекорд – 36,84 секунди!

Фахівці стверджують, що Усейну Болту до снаги пробігти 100 метрів за 9,4 секунди, а на двохсотметрівці – й не вибігти із 19 секунд. Та він не квапиться. Можливо, чогось чекає? Поживемо – побачимо!

Не обійшлося й без допінг-скандалів

Кажучи про професійний спорт, дедалі важче уникнути теми допінгу. Коли тисячі спортсменів, які приїхали на ХХХ літні Олімпійські ігри до столиці Великої Британії, гордовито крокували стадіоном, албанський штангіст Хюсен Пулаку вже пакував валізи.

З’ясувалося, що всі попередження щодо винятково суворого антидопінгового контролю не були перебільшенням: албанець попався ще до початку змагань. 19-річного штангіста у ваговій категорії 77 кг викрили у вживанні старого й давно забороненого анаболічного стероїду станазололу.

Стало зрозуміло, що скупа інформація, якою під час відкриття Ігор поділився з журналістами Жак Роге, є бомбою сповільненої дії. Голова МОК загадково повідомив про 70 позитивних результатів серед перших проб на допінг. Тоді нечесним учасникам Ігор довелося неабияк понервуватися: або пан, або пропав.

І недарма: невдовзі після «викриття» Хюсена Пулаку гімнастку з Узбекистану та двох турецьких штангістів звинуватили у вживанні заборонених препаратів. А під час закриття Олімпіади МОК офіційно оголосив, що допінг-проба білоруської штовхательки ядра Надії Остапчук дала позитивний результат. Через це золота медаль, що її отримала спортсменка, має бути повернута, а сама вона – виключена з офіційного складу учасників Олімпійських ігор у Лондоні.

Якщо вірити організаторам Ігор, боротьба з допінгом була безпрецедентною: борці за чистоту спорту взяли понад 6000 проб крові та сечі, лабораторія допінг-контролю працювала цілодобово без вихідних, а перевіряли проби в три зміни понад 1 000 лікарів…

«Валідольний» присмак українських перемог

Олімпійська збірна України опинилася на 14-му місці в загальнокомандному заліку. Здобуто 20 медалей: 6 золотих, 5 срібних і 9 бронзових.

Багато це чи мало?

Безперечно, це найгірший результат за всю історію участі української команди в Олімпійських іграх. У Атланті-1996, Сіднеї-2000 та Афінах-2004 українці вибороли по 23 медалі, а в Пекіні-2008 здобули 27 нагород.

Утім, потрібно віддати належне нашим спортсменам. Бо цього результату досягнуто ними багато в чому «не завдяки, а всупереч»! Гадаю, читачі пам’ятають, як напередодні Олімпіади в Лондоні деякі вітчизняні телеканали показали, в яких спартанських умовах живуть на олімпійській базі в Кончі-Заспі наші атлети. Старий стадіон не має нормальних бігових доріжок, тренажерів. Застарілі «люкси» з потрісканими стелями й несправними душовими та старою сантехнікою щонайменше дратують… На олімпійській базі бракувало навіть бар’єрів для бігу тощо. Для порівняння: в Китаї баз підготовки олімпійців – 300, в Америці – більш як 500, звісно ж, із новим обладнанням і тренажерами за останнім словом техніки…

Тож 14-те місце української збірної в загальнокомандному заліку серед 204 країн-учасниць – це, на мою думку, дивовижний результат.

Шануймо наших героїв! «Золото» для нашої збірної вибороли Яна Шемякіна (фехтування на шпагах, індивідуальні змагання); Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько, Анастасія Коженкова, Яна Дементьєва (академічне веслування, четвірка парна); Олексій Торохтій (важка атлетика, вагова категорія до 105 кг); Олександр Усік (бокс, вагова категорія до 91 кг). А також Юрій Чебан (каное-одиночка, 200 метрів) і Василь Ломаченко (бокс, вагова категорія до 60 кг).

А Інна Осипенко-Радомська здобула відразу дві срібні медалі. Спортсменка посіла друге місце у веслуванні на байдарках на дистанціях 500 і 200 метрів. Срібні медалі для України також змогли здобути легкоатлет Олександр П’ятниця (метання списа), боксер Денис Берінчик (вагова категорія до 64 кг), борець Валерій Андрєйцев (вільна боротьба, вагова категорія до 96 кг).

На рахунку Олімпійської збірної України й 9 бронзових медалей. Олена Костєвіч здобула дві бронзові нагороди в стрільбі з пневматичного пістолета на 10 метрів і в стрільбі з дрібнокаліберного пістолета на 25 метрів. Окрім того, бронзовими призерами Олімпіади-2012 стали: важкоатлетка Юлія Калініна у ваговій категорії до
58 кг; Ольга Харлан у фехтуванні на шаблях в індивідуальному турнірі; легкоатлетка Ольга Саладуха в потрійному стрибку; спортивний гімнаст Ігор Радівілов в опорному стрибку; легкоатлетична команда у складі Олесі Повх, Єлизавети Бризгіної, Христини Стуй і Марії Ремінь в естафеті на 4 х 100 м; боксер Тарас Шелестюк у ваговій категорії до 69 кг; боксер Олександр Гвоздік у ваговій категорії до 81 кг.

Перемоги давалися дуже непросто. За висновком вітчизняних фахівців, через несправедливе суддівство Україна не долічилася шести медалей. Наочний приклад – бокс. Спочатку судді брутально «пограбували» чемпіона світу Євгена Хитрова в поєдинку в 1/8 фіналу з британцем Ентоні Огого – улюбленцем місцевої публіки, якого наш боксер кілька разів відправляв у нокаут. Згодом їхнє несправедливе рішення не пустило у фінал Олімпіади боксера Олександра Гвоздіка.

Образливими й несправедливими були також рішення суддів у командній першості з чоловічої гімнастики та в жіночому багатоборстві, де в нас вкрали «бронзу».

Та попри все наші спортсмени не здалися й до останнього виборювали медалі для країни. За це їм честь і хвала!

На жаль, цього не скажеш про чиновництво від спорту. Починаючи з олімпійської форми – клону російської та завершуючи беззубістю в установленні справедливості, коли наших спортсменів позбавляли заслужених нагород. Німці чи британці такої розкоші нікому не дозволили б.　

Підготував Євген ТИЩУК.