№18, вересень 2006
Анатолій Петровський належить до людей, в яких журналісти не допитуються, ким би вони стали, якби замолоду життєві обставини склалися інакше. Бо уявити його кимось іншим – не будівельником – неможливо, мабуть, і йому самому: обрав цю професію не випадково, а цілком осмислено і на все життя. Як обирають долю.
Після закінчення Кам'янець-Подільського будівельного технікуму його направили до столиці, де працював на об'єктах Головкиївміськбуду. Пройшов шлях від робітника до начальника будівельного управління, водночас і навчався. Не лише в Київському будівельному інституті, а й у справжній школі життя, де щоденна відповідальність, де маєш вибудовувати і свої стосунки з такими різними, іноді й випадковими людьми, котрі приходили на будмайданчик тимчасово, аби тільки зачепитися у стольному граді. Сьогодні у колективі Анатолія Францовича випадкових людей немає: будівельно-транспортна компанія «ІНАП і К» – це кількасот професіоналів, і такими їх вважає не лише генеральний директор.Архів журналу Віче
№4 | |
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата |
Дуда: Інциденти з ракетами РФ у повітряному просторі НАТО загрожують ширшою війною
У Польщі хочуть змінити правила прихистку для українців із простроченими документами
Зеленський назвав "Рамштайну" життєво важливі пріоритети для успіху України
В ЄС погрожують ухилянтам, очікування від допомоги США, "атака" дронів на Білорусь: новини дня
Туск назвав дату перестановок в уряді у зв'язку з європейськими виборами
У Польщі кажуть, що готові допомогти Україні повернути чоловіків призовного віку
Глава МЗС Польщі: Росія бреше про польські плани анексувати частину України
Євродепутати просять владу Австрії вплинути на Raiffeisen щодо його бізнесу в Росії
Макрон захищає свою позицію про створення "стратегічної двозначності" для Росії
Білий дім визнав, що через затримку з допомогою Україна втратила Авдіївку