Під натхненним небом Італії

23 вересня, 140 років тому, народилася Соломія Крушельницька (1872–1952).
25 вересня виповнилося б 80 років Анатолію Солов’яненку (1932–1999).

За життя час не звів між собою цих світил оперної сцени. Якби між їхніми земними шляхами не було б часового зсуву, вони зустрілися б, приміром, десь в Італії, яку в різні роки полонили своїми голосами. І в якій, у містечку Торре дель Лаго, нещодавно було відкрито бронзове погруддя Соломії Крушельницької роботи скульптора Руслана Іваницького.

1952-го, коли «донецький соловей» лише спробував вступити до Ленінградської консерваторії, 80-річної Крушельницької не стало. Тоді, щоправда, абітурієнтська фортуна повернулася до Солов’яненка тилом, та відлік невиліковного захворювання на оперу розпочався саме тоді й розтягнувся на все життя. На початку 1950-х Анатолій, іще студент Донецької політехніки, занурився в уроки вокалу. Із педагогом Олександром Коробейченком він займався впродовж десяти років. Ці студії виявилися надзвичайно результативними. Злетівши у виконавській майстерності, але при тому перебуваючи в статусі аматора, 1962 року Анатолій представляв Донбас у заключному концерті самодіяльності на Всесвітньому конгресі за загальне роззброєння і мир у Москві. Невдовзі після повернення в Донецьк Солов’яненку зателефонували із союзного міністерства культури та запросили до Московської консерваторії на прослуховування, що мало визначити найгідніших виконавців для стажування в Італії. І зовсім скоро Анатолій сидів у літаку, який стрімко наближав його до міланського театру «Ла Скала».

Інша стежка привела до Італії уродженку тернопільської землі, випускницю Львівської консерваторії Соломію Крушельницьку. До речі, консерваторка Крушельницька вперше виступила сольно 120 років тому (1892) у головній партії в ораторії Генделя «Месія». А вже за рік, піддавшись впливові оперної діви Джемми Беллінчоні, Соломія вирушила до Італії, щоб навчатися співу на вищому витку в уславленої Фаусти Креспі. Ця співачка, наставниця багатьох молодих оперних виконавиць, дуже шанобливо відгукувалася про свою українську ученицю. Останні роки XIX століття позначилися для Крушельницької тріумфальним гастрольним вояжем. Вона виступала на найсолідніших сценах світу. Арії з відомих опер у виконанні Соломії слухали в Іспанії, Португалії, Польщі, Франції, Єгипті, Австрії, Росії, Чилі, Аргентині.

Так само, як пишалася своєю українською вихованкою Фауста Креспі, не міг нахвалитися Анатолієм Солов’яненком його італійський наставник Дженарро Барра. І в розпалі навчання навіть запропонував Анатолію вийти на знамениту міланську сцену в образі Герцога з опери Верді «Ріголетто». У донецького тенора дух перехопило від несподіваних емоцій. Після піврічного закордонного стажування Анатолій повернувся в Донецьк. Дженарро Барра передав із ним листа для Олександра Коробейченка, в якому, зокрема, були такі слова про стажера: «У майбутньому, коли завершить навчання й отримає повну школу, він порадує вас і мене». Місяці, що передували другому італійському семестру, Солов’яненко з користю для себе провів у Донецькому оперному театрі, примножуючи почет шанувальників і заворожуючи їх високим класом співу.

Будучи приблизно в тому самому віці, що й Анатолій, жителька іншої епохи Соломія Крушельницька, окрім неміряної армії цінителів свого таланту, мала величезний сценічний досвід. А 1910-го вийшла заміж за мера міста В’яреджо, адвоката Чезаре Річчоні (місцем для весілля обрали Буенос-Айрес). Повернувшись до В’яреджо, співачка придбала віллу «Саломеа».

Останній італійський концерт Крушельницької відбувся в Римі 1929 року. А після смерті чоловіка в 1938-му оперна зірка поїхала до Галичини. Повернутися до Італії їй вже не судилося…

Італійська лінія життєвого сценарію Солов’яненка продовжилася на початку 1964-го. Тепер поруч із ним в «Ла Скала» стажувалися й інші молоді обдарування з радянських просторів: Кондратюк, Норейка, Атлантов, Магомаєв. Наприкінці року Анатолій Солов’яненко переміг у масштабному конкурсі естрадної пісні, отримавши 160 тисяч голосів італійських телеглядачів. А потім для українського співака настав етап підкорення оперних театрів світу, оплесків, викликів на «біс» та безмежної народної любові. Одним із його репертуарних «коників» на все життя залишилася арія Герцога. Зачарована публіка слухала її в сценічному виконанні Солов’яненка понад 100 разів.

P. S. Італія завжди вабила співочих українців натхненням, щедро розлитим у тутешньому повітрі.
А ще – пам’яттю про всіх видатних вокалістів, котрі в різні часи звіряли пульс своїх талантів із духовним метрономом цієї землі… Найголовніша вітчизняна естрадна діва Софія Ротару відзначала своє нещодавнє 65-річчя та 40-річчя творчої діяльності не у власних ялтинських пенатах. Уродженка с. Маршинці Новоселицького району Чернівецької області, а згодом – виконавиця близько 400 пісень (п’ятьма мовами), народна артистка СРСР, України і Молдови, Герой України, Золотий голос України зустріла ювілей на орендованій тосканській віллі неподалік Флоренції у вузькому колі найближчих людей. Вибір географічної точки – закономірний. Бо ж Італія – визнана Мекка для тих, кого Небо наділило неземним голосом.

Автор: Ольга КРАСОВСЬКА