Зайнятість — це ресурс для бюджету, це інвестиція в якість життя людей

Головним аргументом на користь того, що реформа місцевого самоврядування повинна нарешті відбутись, є те, що перед усіма нині гостро постала одна проблема: як нам своєю щоденною роботою, своїми конкретними діями поліпшити життя людей. Ведемо розмови, з одного боку, про умови їхнього життя, якість послуг у різних сферах, з другого – про економічну самодостатність і економічну свободу, які забезпечували б нашим громадянам гідний рівень життя.

А тепер поставимо собі запитання: чи зможемо розв’язати цю проблему без участі органів місцевого самоврядування? Звичайно ж, ні, бо проблеми, які найбільше хвилюють людей, стосуються саме територіальних громад, де проходить їхнє повсякденне життя.

Цю тезу можна обґрунтувати на прикладі Вінниці – типового українського міста, в якому майже 370 тисяч мешканців. Консолідований бюджет міста – понад мільярд гривень. На перший погляд, це серйозна цифра. Але якщо проаналізувати її структуру, то виявиться, що більшість ресурсів, які ми маємо у вигляді надходжень до міського бюджету, витрачаються на забезпечення повноважень, делегованих місцевому самоврядуванню державою. Погано це чи добре? Добре. Потрібно виконувати делеговані нам повноваження й забезпечувати встановлені державою соціальні стандарти. Але є ще й інша складова – наші самоврядні повноваження, згідно з якими ми повинні надавати людині відповідь, у якому середовищі вона має жити і як може себе реалізувати.

Щоб здійснювати ці функції, потрібен ресурс. Та частка бюджету, що залишається на здійснення власних самоврядних повноважень, наближається до 10 відсотків від обсягу консолідованого бюджету. Це недостатня сума для забезпечення повноцінного розвитку, враховуючи стан інфраструктури міста. За нашими розрахунками, для модернізації систем життєзабезпечення міста, оновлення громадського транспорту, приведення до ладу доріг, заміни ліфтів, капітального ремонту житлового фонду з урахуванням сучасних вимог енергозбереження тощо слід мати близько 10 мільярдів гривень. За нинішнього рівня фінансового забезпечення для розв’язання цих проблем потрібно майже 100 років!

А окрім цього, є ще чимало питань забезпечення повноцінного культурного життя громадян, освіти, охорони здоров’я, які теж треба вирішувати на місцевому рівні.

Де ж вихід? Питання не просто в тому, що бракує ресурсів, а у відсутності інструментів, які дозволили б на місцевому рівні їх залучати, заробляти необхідні кошти в міський бюджет і спрямовувати їх на розв’язання місцевих нагальних проблем. Для цього слід органи місцевого самоврядування, незалежно від того, чи йдеться про міські або про сільські громади, включити в якійсь частині як партнерів до системи загальнонаціонального оподаткування й використання цих коштів. Щоб ми чітко знали: збільшення кількості робочих місць на території дає не тільки зайнятість і нарахування заробітної плати, а також ресурс, який повертатимемо на цю територію, інвестуватимемо в підвищення якості життя людей. Тоді органи місцевого самоврядування стануть повноцінними учасниками економічного життя країни, з якого вони сьогодні, на превеликий жаль, фактично виключені.

Ця проблема має й інший бік. Ми дуже часто наголошуємо, що на місцевому рівні необхідно залучати інвестиції. Але проаналізуймо, які повноваження мають органи місцевого самоврядування для вирішення цього завдання. Так, від нас залежить виділення землі та надання дозволів для розміщення конкретного виробництва. Якщо говорити про Вінницю, то ці питання інвестор має змогу вирішити протягом місяця. Але для того, хто вкладає кошти, цього недостатньо. Інвестор хоче знати, наскільки стабільно він зможе працювати; прогнозувати, яким буде через п’ять чи десять років податкове законодавство; розуміти сутність отриманих пільг чи публічних преференцій у разі розміщення виробництва саме на цій території; мати впевненість, що буде забезпечена вся необхідна інфраструктура, яка повинна обслуговувати дане підприємство. Але дати будь-які гарантії інвестору, відповідаючи на ці та інші запитання, органи місцевого самоврядування сьогодні не можуть. А отже, не можуть бути повною мірою задіяні економічний потенціал та ініціатива територіальних громад.

Наші найближчі сусіди, зокрема Польща, довели: реформування місцевого самоврядування позитивно впливає на економічний розвиток. Чого ж не взяти найкраще з їхнього досвіду й запровадити в себе? Тим паче що є багато й наших власних, українських напрацювань. До речі, про це йшлося на міжнародній науково-практичній конференції у Вінниці наприкінці минулого року.

Наведу ще один приклад з нашої практики, який підтверджує необхідність реформи місцевого самоврядування. Ми часто стверджуємо, що політика органів місцевого самоврядування повинна буди максимально співзвучною з потребами громадян. Це, зокрема, стосується публічних послуг. Відповідаючи на цей своєрідний виклик сьогодення, майже три роки тому ми створили у Вінниці Центр адміністративних послуг «Прозорий офіс», який керується принципами публічності, прозорості, доступності та забезпечення якості послуг. За цей час через центр пройшло близько 370 тисяч відвідувачів. На практиці це означає, що майже кожен мешканець міста принаймні один раз уже звертався до органів влади. Ця цифра свідчить про те, як інтенсивно працює центр, але водночас і про інше: наскільки забюрократизоване наше суспільство. «Прозорий офіс» надає сьогодні понад 180 видів послуг. Чи потрібні вони в такій кількості? Очевидно, що ні. Але ми, як орган місцевого самоврядування, не можемо вплинути на скорочення їх кількості, а отже, самостійно подолати цей бюрократизм.

Наведені приклади говорять про те, що будь-які зміни й новації не матимуть успіху без реформи місцевого самоврядування. На відміну від секторальних реформ, які теж вкрай потрібні, і я, до речі, наголошував це у своєму виступі на вже згаданій міжнародній конференції, реформа місцевого самоврядування є реформою системи взаємодії. Якщо ми її проведемо, то й секторальні реформи, які сьогодні, на превеликий жаль, відбуваються вкрай повільно, будуть успішнішими, бо органи місцевого самоврядування в цьому разі отримають реальну можливість повноцінно долучатися на місцевому рівні до розв’язання проблем підвищення якості послуг і рівня життя.

Я твердо переконаний, що основою реформи місцевого самоврядування мають стати два базові принципи, які прописані в Європейській хартії місцевого самоврядування: субсидіарність та фінансова автономія. Перший із них означає, що право розв’язання проблем повинно бути делеговане саме на той рівень, на якому вони виникають. Проблеми державного значення повинні розв’язуватися на державному рівні, а органи місцевого самоврядування, усі територіальні громади підставлятимуть своє надійне плече. Але якщо проблеми мають локальний характер, їх розв’язанням не слід займатися державі. Органи місцевого самоврядування повинні мати достатньо повноважень, щоб самостійно визначати пріоритети розвитку територіальних громад. Але ці повноваження (і це вже другий принцип) мають бути забезпечені фінансово, забезпечені відповідними інструментами залучення необхідних ресурсів. Тоді можна розраховувати, що робота органів місцевого самоврядування буде справді ефективною та результативною для розвитку як територіальної громади, так і держави.

Президент України Віктор Янукович проголосив, що пріоритетним вектором розвитку нашої держави є шлях у Європу. А європейський досвід свідчить: сильна держава може бути тільки на основі сильного місцевого самоврядування. Тож у нас немає іншого вибору: Україна може стати сильною державою, лише спираючись на сильне місцеве самоврядування.

Автор: Володимир ГРОЙСМАН