Плюси кооперації

«Сьогодні молочне стадо країни можна порівняти з тим, що було в 1945 році після війни, і тенденція до зниження поголів’я зберігається. Із сумом констатую, що ми змушені імпортувати м’ясо, адже його нам не вистачає навіть при порівняно низькому рівні споживання.
Виправити ситуацію разом з іншими кардинальними заходами допоможуть кооперативи, які мають діяти у межах сіл. Це також дасть економічні вигоди. Переробні заводи вже почали створювати кооперативи. Такі організації проводять заготівлю молока, м’яса, надають послуги з осіменіння корів тощо. Уряд, зі свого боку, докладатиме зусиль, аби створення кооперативів стало системним і привабливим для людей».

Це уривок із виступу Міністра аграрної політики і продовольства України Миколи Присяжнюка на нараді з представниками АПК Черкащини, що відбулася недавно.

Слід зазначити, що в Черкаській області вже розроблено програму підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року. Але стверджувати, що вона активно реалізується, підстав немає. Заклик створювати такі формування для багатьох районів так і залишається на рівні гарного побажання. Як розповів нашому кореспонденту начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Вадим Рудишин, коштів під згадану програму на нинішній рік не виділено зовсім. І все ж два десятки молочарських кооперативів у різних районах Черкащини діють. А найперспективніший, на думку В. Рудишина, – «МолТранс», що почав діяти та надавати виробникам молока різноманітні послуги в селі Богодухівка Чорнобаївського району. Нині він уже «накриває» більшість сіл не тільки названого району.

Його співзасновники – два молокозаводи: Іркліївський та Чорнобаївський «Імперіал-плюс», приватне підприємство, яке виготовляє згущене молоко й вершкове масло. Кооператив працює ще й у сусідніх Драбівському та Золотоніському районах, маючи в кожному селі свого представника. Останній складає графіки здачі молока, інформує селян про ціни, стежить, щоб молокозаводи вчасно з ними розраховувалися. Кооператори планують організувати роботу доїльних цехів, домовляються із сільгоспвиробниками, аби забезпечували селян силосом. До того ж кожен член кооперативу «МолТранс», окрім стабільної ціни на закупівлю молока, має можливість отримати економічну, юридичну та соціальну підтримку, наприклад, купити корову в кредит тощо.

Три роки тому, приїхавши до села Бакаєве у дні, коли там відзначали його сторіччя, звернув увагу на щойно створений тоді обслуговуючий кооператив «Мілкодар». Як пояснили мешканці, він мав забезпечувати стабільні ціни на молоко, яке заготовляють від населення представники молокозаводів. Підтримуючи селян у роботах з обробітку присадибних ділянок, забезпечуючи посівним матеріалом, кормами, місцеве ТОВ «Мрія» сприяло тому, що у власних господарствах людей стало з’являтися більше худоби. До створеного кооперативу вступило чимало селян, усунули посередників, які раніше й збивали заготівельні ціни на молоко.

Місцеві керівники тоді наголошували, що кооператив – експериментальний. Побачимо, мовляв, як підуть справи. Сьогодні до кооперативу вже вступили 74 жителі села. Кажуть, тримати корів тепер стало вигідно. Якщо здаєш щодня літрів по двадцять і більше за ціною близько трьох гривень, за місяць набігає чимала сума. До того ж місцеве ТОВ «Мрія» всіляко допомагає власникам худоби, зокрема, молоко заготовляють автоцистерною товариства. Приймальник перевіряє продукцію на жирність, щільність та кислотність, адже від цього залежить оплата. Здане населенням молоко охолоджується в холодильній установці місткістю 650 кілограмів. Потім його забирає машина Іркліївського молокозаводу.

До появи кооперативу приватні заготівники збирали молоко під дворами для Іркліївського, Черкаського, Хорольського та Пирятинського молокозаводів. Подеколи платили населенню по 1,8 гривні за літр молока і в один голос лякали, що далі буде ще дешевше, згадує голова «Мілкодару» Владислав Шкурко. Разом із гендиректором ДП «Златодар» Володимиром Лук’янцем, який є інвестором ТОВ «Мрія», вирішили, що таку ситуацію слід докорінно змінювати. Керівництво облдержадміністрації «революційну» ідею щодо створення обслуговуючого молочного кооперативу в Бакаєвому підтримало.

– Нашій корівці Травці, – розповідає Олександра Янченко, – одинадцять років, вона у сім’ї – головна годувальниця. Я, не роздумуючи, вступила до кооперативу з першого дня його заснування. Щодня здаю не менш як 20 літрів молока. Важко доглядати худобу, але тепер хоч не дарма.

– Тепер молокозавод доплачує «Мілкодару» за організацію збирання молока. «Мрія» допомагає нам силосом, соломою. Через кооператив це виходить вигідніше, дешевше, – долучається до розмови член кооперативу Таїсія Беркута.

Надія Сира, яка також вступила до кооперативу відразу після його створення, утримує в домашньому господарстві трьох корів. Каже, що є сім’ї, які й по чотири годувальниці мають. Однак таких мало. Не кожен наважується брати на себе цей щоденний клопіт, тяжку працю – і напоїти, й корми приготувати, й подоїти. Від світанку й до темна. Та й рук не вистачає для всіх чотирьох, кажуть господарі. Треба б доїльні апарати, а вони не дешеві. Спарувати худобу теж коштує грошей, які раніше приватнику платили. Добре, що тепер кооператив ці питання вирішує.

Заготовлене молоко везуть на місцевий Іркліївський маслосирзавод, на Оржицький, Лубенський і навіть Городищенський – за півтори сотні кілометрів. Ці підприємства, у свою чергу, підтримують здавачів уже виробленою продукцією. Наприклад, із Лубен на Полтавщині недавно почали доставляти в село нефасовану сметану й сир. Продукція смачна, як домашня, і лише по 12 гривень за кілограм. Тому місцеві господині тепер їй надають перевагу перед базарною, більш як удвічі дорожчою, поспішаючи щочетверга за цим товаром до продмагу.

Слід наголосити, що на Черкащині повсюдно виникають нові форми організації заготівель, які вигідні кожному виробникові сільськогосподарської продукції. Приміром, у Богодухівці до кінця року запрацює кооператив із заготівлі свинини. Для нього вже відведено землю, є кваліфіковані заготівельники. Це, як вважають у районі, буде неабияким стимулом для відродження свинарства.

Як розповів сільський голова Богодухівки Іван Панченко, нині люди взялися розвивати «товарний» бізнес – вирощують бичків. Тож маленьких телят тепер «із руками відривають». Торік на городах охоче вирощували картоплю, та великий урожай не дав на цьому розбагатіти. Багато хто взявся за вирощування яблук. За дозволом сільради городи засаджують яблунями, щоб мати свої фрукти на продаж. Якби тільки цьому дрібному домашньому бізнесу не підрізали крила цінами, забираючи товар за безцінь. Ось тут заготівельні кооперативи й могли б себе проявити. Могли б, та надто повільно розвертаються. І не тому, що не хочуть. Бракує, кажуть селяни, державної підтримки. Є надія, що до них прислухаються, адже аграрна політика, за твердженням високопосадовців, нині повертається в бік селянина.

Дай, Боже!

Автор: Владислав КИРЕЙ