Теорія, факти, логіка наддержавних структур у глобалізованому світі*

*Рецензія на моногр.: Шпакович О. М. Вплив актів міжнародних організацій на внутрішні правопорядки держав-членів: теорія і практика. — К., 2011.

Світові процеси інтеграції та глобалізації суспільств спричинюють зростання впливу міжнародних організацій у відносинах держав як форми співробітництва й багатосторонньої дипломатії.
Візьмімо ООН, НАТО, СНД, РЄ, ЄС, ЄАВТ. Ці та інші міжнародні організації мають вагу у світі, проникли в усі сфери суспільно-політичного життя. Без їх участі не розв'язується жодна велика проблема будь-якої держави. Тож актуальність монографічного дослідження Ольги Шпакович є незаперечною.

У першому розділі монографії автор ретельно розглядає правову природу міжнародних організацій, чітко виокремлює їхні основні ознаки. Вивчаючи різні підходи до питання кваліфікації міжнародних організацій, приділяє велику увагу елементу наднаціональності. Виокремивши основні елементи міжнародно-правового статусу міжнародних організацій, визначає їхнє місце в сучасній системі міжнародних відносин.

У другому розділі досліджено правову природу установчого документа міжнародної організації, її компетенцію, повноваження, функції та  організаційну структуру.

У третьому — розглянуто механізм функціонування міжнародних організацій. Цікавим є дослідження норм права міжнародних організацій, які О. Шпакович відносить до норм так званого м'якого права. Окрім цього, розглядаючи правову природу актів міжнародних організацій, автор визначає особливості та основні принципи їх ухвалення.

Четвертий розділ присвячено імплементації правових актів міжнародних організацій у внутрішні правопорядки держав-членів. У ньому виокремлено два рівні імплементації: міжнародно-правовий і національно-правовий механізми. Питання застосування актів міжнародних організацій у правопорядках держав-членів автор розглядає на прикладі таких організацій, як Рада Європи та Європейський Союз. Виходячи з аналізу положень конституцій держав—членів ЄС, чітко визначає статті, в яких зазначається примат права міжнародних організацій та права Євросоюзу.

Останній, п'ятий розділ присвячено співпраці України з міжнародними організаціями. Зокрема, проаналізовано її правові передумови та організаційно-правові механізми, досліджено процес гармонізації законодавства України відповідно до вимог міжнародних організацій. У цьому розділі автор також аналізує новий Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року.

Сформульовані О. Шпакович положення та висновки не лише становлять науковий інтерес, а й можуть бути використані в процесі викладання таких курсів, як міжнародне публічне право, право міжнародних організацій, міжнародне економічне право, а також у міжнародно-правовій діяльності України. Робота може зацікавити науковців, котрі досліджують роль міжнародних організацій у світовому процесі глобалізації.

Високий теоретичний рівень, насиченість багатим фактичним матеріалом, струнка логічна конструкція — всі ці якості рецензованого наукового дослідження виводять його у статус таких, що заслуговують на  опублікування.

Автор: Всеволод МИЦИК