№10, травень 2012

Євроюст у системі кримінально-правового співробітництва Європейського Союзу

Однією з основних цілей Європейського Союзу є забезпечення високого ступеня безпеки громадян, що досягається, серед іншого, завдяки співробітництву поліцій і судових органів у кримінально-правовій сфері. Основні засади такої співпраці регламентовані розділом V Договору про функціонування Європейського Союзу («Простір свободи, безпеки та правопорядку») [7], а важливе місце в її інституційно-правовому забезпеченні відведено підрозділу Європейського Союзу з судової співпраці — Євроюсту.

Передумови заснування Євроюсту. Поліцейське й судове співробітництво у кримінальних справах спирається насамперед на співпрацю національних поліцейських відомств, національних митних служб і національних судових органів (ст. 82 ДфЄС) [7]. Співпраця здійснюється головно завдяки раніше створеним Євросоюзом установам, зокрема таким, як Європол і Європейська судова мережа у кримінальних справах. Варто зазначити, що створення інституційної основи для співробітництва в рамках ЄС у сфері юстиції було непростим завданням, оскільки інтеграційні процеси в цій галузі багато в чому залежать від політичних рішень і тісно пов'язані з уявленнями про суверенітет держав, а також наявністю і функціонуванням власних унікальних правових систем [1].

Першою із зазначених установ стала Європейська судова мережа (ЄСМ), створена 1998 року для посилення співпраці у сфері правосуддя та правозастосування у кримінальних справах [4]. «Національні контакти» було об'єднано в мережу, покликану забезпечувати двостороннє судове співробітництво. Створення ЄСМ мало велике значення, адже з'явилася система, в якій об'єднуються дані, знання й досвід «національних контактів» і встановлюється порядок збору та обміну даними [9].

Суть діяльності ЄСМ полягає в тому, що контактні особи неформально надсилають запити про сприяння розслідуванню або кримінальному переслідуванню (міжнародні запити про правову допомогу, судові доручення). Мережа надає нову інформацію про процесуальні вимоги, законодавство держав-учасниць. Зустрічі ЄСМ присвячені питанням політики ЄС щодо судової співпраці, вивченню міжнародної судової практики та розвитку практичного співробітництва [11].

1 липня 1999 року розпочав роботу Європол — Європейське поліцейське відомство, метою якого стало підвищення ефективності співробітництва компетентних органів у запобіганні, аналізі причин та протидії особливо небезпечним злочинам європейського масштабу.

Нормативно-правовий механізм регламентації діяльності Євроюсту. Наступним кроком мало стати створення наднаціонального органу, який об'єднав би професіоналів (суддів, прокурорів) від кожної держави. Адже, незважаючи на успіхи у співпраці у сфері правосуддя, постала потреба забезпечити подальший прогрес, зокрема у зв'язку з процесами розширення Європейського Союзу. Особливо це стосується питань боротьби проти тяжкої злочинності, що часто є результатом діяльності транснаціональних організацій [11].

Члени наднаціональної установи повинні мати автономність і водночас зберігати певні професійні повноваження на території своєї держави. Така схема дає змогу створити робочий орган, здатний виконувати завдання в умовах всіх і кожної окремо взятої правової системи держав ЄС [1].

У грудні 1998 року на саміті у Відні було представлено спеціальний План дій, що став початковим етапом реалізації тоді ще розпливчастої ідеї «європейського простору свободи, безпеки та правопорядку». У другій частині плану містяться конкретні рекомендації і заходи. Ці пропозиції розглянули на саміті ЄС в Тампере у жовтні 1999-го, який став важливим етапом не тільки в розвитку співробітництва у сфері внутрішніх справ та правосуддя, а й європейської інтеграції в цілому [13].

Рішеннями, закріпленими у прийнятих за результатами саміту «Висновках», які дістали назву «Віхи Тампере» (Tampere Milestones), серед іншого передбачено, що для активізації боротьби з організованою злочинністю необхідно створити спеціальний підрозділ — Євроюст (Eurojust) у складі прокурорів національних держав, суддів і офіцерів поліції. Він координував би діяльність прокуратур держав і розслідування у співпраці з Європолом злочинів європейського масштабу, зокрема пов'язаних із відмиванням грошей і торгівлею наркотиками [2].

14 грудня 2000 року з ініціативи Португалії, Франції, Швеції та Бельгії заснували підготовчий орган Про-Євроюст (Pro-Eurojust), попередник Євроюсту, який мав стати форумом прокурорів з усіх держав-членів, сприяючи випробуванню принципів, на яких мав функціонувати Євроюст. Про-Євроюст розпочав діяльність 1 березня 2001 року.

Після трагедії 11 вересня 2001 року у США акцент на боротьбі з тероризмом зміщується від регіональних/національних структур до широкого міжнародного контексту. Це стало каталізатором формалізації, прийняття рішення Ради 2002/187/ЮВС про створення Євроюсту для посилення боротьби з тяжкими злочинами. У першій половині 2002-го відбулися важливі події: 28 лютого опубліковано рішення Ради, у травні ухвалено бюджет Євроюсту, а в червні — правила процедури.

Згодом до рішення 2002 року було внесено зміни — Рішенням Ради 2003-659-JHA про зміни до Рішення 2002/187/ЮВС 2003 року та новим Рішенням про Євроюст 2009/426/ЮВС від 16.12.2008 року. А 15 липня 2009-го в інформаційних цілях опубліковано Консолідовану версію вказаних Рішень, що, як підкреслювалося, не вносить до них жодних змін. 

У Договорі про функціонування ЄС (ст. 85) передбачено: призначенням Євроюсту є підтримка та посилення координації і співробітництва національних органів, відповідальних за проведення розслідувань і кримінального переслідування за фактами тяжких злочинів, що зачіпають дві чи більше держав-членів або потребують проведення кримінального переслідування на загальних засадах — виходячи з операцій, які здійснюються органами держав-членів та Європолом, і на базі наданої ними інформації [7].

Відповідно до Консолідованої версії рішень про Євроюст від 15 липня 2009 року (ст. 3) перед Євроюст ставляться такі цілі:

а) розвивати й покращувати координацію між компетентними органами держав-членів щодо дій з розслідування і кримінального переслідування, які вони проводять на своїй території, з урахуванням будь-якого запиту, що надійшов від компетентного органу однієї з них, а також будь-якої інформації, наданої компетентним органом на підставі розпоряджень, виданих відповідно до установчих договорів;

b) зміцнювати співробітництво між компетентними органами держав-членів, зокрема, шляхом сприяння виконанню запитів у сфері судової співпраці, в тому числі щодо документів, котрі потребують взаємного визнання;

с) підтримувати іншими способами зусилля компетентних органів держав-членів для підвищення ефективності розслідувань та заходів із кримінального переслідування [6].

Тепер — про повноваження Євроюсту, спрямовані на досягнення цих цілей. По-перше, Євроюст може звертатися до компетентних органів відповідних держав-членів із запитами про: розслідування чи переслідування в судовому порядку конкретних дій; координацію між державами; визнання того, що одна країна перебуває в кращому становищі для кримінального переслідування, ніж інша; створення Спільної групи з розслідування; надання Євроюсту інформації, необхідної для виконання його завдань.

По-друге, Євроюст: забезпечує, щоб компетентні органи влади інформували один одного про розслідування і кримінальне переслідування, про які їх було поінформовано; сприяє компетентним органам у забезпеченні максимально ефективної координації розслідувань та судових переслідувань; надає допомогу для поліпшення співробітництва між компетентними національними органами влади; співпрацює і консультується з Європейською судовою мережею, а також використовує її базу даних і вдосконалює свою.

Також Євроюст може здійснювати координацію між компетентними органами і направляти запити про надання правової допомоги, якщо розслідування: (1) проводиться компетентним органом держави-члена, (2) стосується конкретної справи і (3) потребує його втручання для координації дій. Крім того, він може допомагати Європолу, зокрема, висновками, грунтованими на аналізі, проведеному Європолом, а також надавати матеріально-технічну підтримку, наприклад, у перекладі, тлумаченні та організації координаційних нарад.

Окрім Європолу, Євроюст активно співпрацює з такими організаціями як Європейська судова мережа (European judicial network, EJn), Європейське бюро з боротьби з шахрайством (European Anti-fraud Office, OLAF), Європейська агенція з управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав-членів Європейського Союзу (Frontex) та Європейський поліцейський коледж (European Police College, CEPOL) [8].

Компетенція Євроюсту поширюється на два види правопорушень. По-перше, спочатку до них відносили ті види злочинних діянь та правопорушень, щодо яких компетенцією наділений Європол на підставі статті 2 Конвенції про Європол від 26 липня 1995 року [5]. Після прийняття Рішення Ради про утворення Європейського поліцейського офісу 2009/371/ЮВС від 6 жовтня 2009 року до відповідних злочинів почали зараховувати такі: організована злочинність, тероризм та інші форми тяжких злочинів (незаконний обіг наркотиків, незаконна діяльність з відмивання грошей, злочини, пов'язані з ядерними і радіоактивними речовинами, нелегальне перевезення іммігрантів, торгівля людьми, злочини, пов'язані із транспортними засобами, вбивство, завдання тяжких тілесних ушкоджень, незаконна торгівля органами і тканинами людей, викрадення людей, незаконне позбавлення волі й захоплення заручників, расизм та ксенофобія, організовані крадіжки і грабіж тощо) [12].

По-друге, компетенція Євроюсту поширюється на інші види злочинів, якщо вони вчинені разом з одним із названих вище, при цьому Євроюст може також допомагати у розслідуванні та кримінальному переслідуванні на прохання держав-членів [10]. 2010 року майже 10% справ, розглянутих Євроюстом, потрапило саме до цієї категорії [8].

Організаційна структура Євроюсту. Основними органами Євроюсту є колегія та адміністрація. Функціонуванням та організацією агенції керує Колегія, що складається із 27 членів (по одному від кожної країни ЄС) — прокурорів, суддів або співробітників поліції, що мають аналогічні повноваження. Членам Колегії допомагають заступники та асистенти, а також національні експерти, які входять до адміністрації Євроюсту. Колегія відповідальна за діяльність організації, затверджує проект бюджету й передає затверджений варіант до Єврокомісії.

Роботі колегії сприяє адміністрація, яку очолює директор. Його основні обов'язки полягають у поточному управлінні Євроюстом, керівництві персоналом, наглядом за реалізацією щорічної програми роботи. Крім того, адміністративний директор розробляє проект бюджету, що надається потім до колегії. Обов'язки з виконання бюджету теж покладено на адміністративного директора. Адміністрація складається із секретаріату Колегії, відділу бюджету, фінансів і закупівель, відділу аналізу справ, відділу кадрів, відділу захисту інформації, відділу інформаційного управління, юридичної служби, служби зв'язків з громадськістю.

Важливу роль відіграє Спільний наглядовий орган (СНО), що є незалежним зовнішнім органом у сфері захисту даних, установленим статтею 23 Рішення про Євроюст. Цей орган складається із суддів та постійних членів, які виконують дуже важливе завдання — забезпечують, щоб обробку персональних даних виконували відповідно до нормативно-правових актів, котрі регламентують діяльність Євроюсту та інших актів ЄС.

СНО здійснює моніторинг діяльності Євроюсту, пов'язаної з обробкою персональних даних, і гарантує, що вона провадиться відповідно до Рішення про Євроюст. Для виконання своїх завдань СНО має повний доступ до всіх відповідних документів. Євроюст надає йому всю необхідну інформацію й допомагає цьому органові у виконанні завдань іншими способами. СНО є другою інстанцією для звернення офіцера Євроюсту із захисту даних у разі порушення, а Колегія не вирішила це питання протягом прийнятного періоду часу. Крім того, СНО розглядає звернення від осіб, щодо яких проводиться розслідування, і здійснює контроль.

За оцінкою Д. Алонсо Діас, офіцера із захисту інформації Євроюсту, нині на європейському рівні забезпечено всі необхідні можливості у сфері захисту даних. Хоча деякі дослідники виступають за застосування однієї системи норм, що використовуються до всіх сфер діяльності Європейського Союзу, такий підхід не може забезпечити ефективного захисту в колишній Третій «опорі» ЄС (співпраця у кримінальних справах). А от саме застосування індивідуальних правових рамок призведе до поліпшення захисту осіб і дотримання захисту даних [3].

Сучасні тенденції розвитку Євроюсту. Поточна діяльність Євроюсту здійснюється відповідно до Стратегічної політики Євроюсту на 2012—2014 роки (The Eurojust Multi-Annual Strategic Policy, MASP), в якій закріплені завдання організації та бачення шляхів перетворення стратегічних цілей на конкретні завдання. В Щорічній програмі роботи (Annual Work Programme) зазначені завдання й цілі розподілено між конкретними видами діяльності.

Щодо сучасних тенденцій розвитку Євроюсту, то передусім варто зазначити, що рік у рік кількість справ, з приводу яких держави-члени звертаються по допомогу до Євроюсту, зростає. Наприклад, 2010 року в агенції було зареєстровано понад 1 400 справ. Євроюст провів близько 140 координаційних нарад з участю слідчих і представників судової влади щодо боротьби з транскордонною злочинністю та з оперативних питань. Важливо зазначити, що понад 90 відсотків цих зустрічей стосувалися злочинів, кваліфікованих як особливі загрози для громадян ЄС — тероризм, наркотрафік, торгівля людьми, шахрайство, корупція, кіберзлочинність, відмивання грошей та інші види діяльності організованих злочинних груп в економічній сфері.

Підвищується і роль Євроюсту в боротьбі з транскордонною злочинністю в інших важливих аспектах. Дедалі ефективнішим інструментом тут стають спільні слідчі групи. Євроюст здійснює оцінку та приймає рішення про надання спільним слідчим групам коштів Єврокомісії, а також координує мережі таких груп. На політичному рівні Євроюст робить свій внесок у діяльність Постійного комітету з оперативної взаємодії з питань внутрішньої безпеки (заснований відповідно до статті 71 Договору про функціонування Європейського Союзу). Євроюст надає підтримку Консультативному форуму генеральних прокурорів і голів прокуратур [8].

Можна констатувати, що Євроюст відбувся як правозастосовчий орган, який діє в рамках ЄС. Він виконує не тільки оперативні функції, а й функції з вироблення відповідної політики. Важливість і перспективність його роботи очевидні. Судді і прокурори, котрі представляють держави-члени в Євроюсті, добре знають національні правові системи і мають достатні повноваження у своїх країнах, для того, щоб належно сприяти розв'язанню проблем боротьби з транскордонною злочинністю. Методи, використовувані Євроюстом, дають можливість домагатися бажаного ефекту координації та співпраці в будь-якій окремо взятій і у всіх 27 правових системах держав-членів Європейського Союзу. Це робить Євроюст сильним і ефективним органом з боротьби з транскордонною злочинністю і тероризмом [1].


Джерела

1. Астапенко В., Лойша Д. Евроюст — общая правовая характеристика // Журнал международного права и международных отношений. — 2005.  — №4. — С. 3—7.

2. Потемкина О. Европейское пространство свободы, безопасности и правопорядка — новый проект ЕС // Институт Европы РАН. [Електронний ресурс]. —  http://www.ieras.ru/journal/journal3.2001/5.htm

3. Alonso Blas D. Ensuring effective data protection in the field of police and judicial activities: some considerations to achieve security, justice and freedom.  — Springer, 2010. — 38 p.

4. Boehm F. Information Sharing and Data Protection in the Area of Freedom, Security and Justice: Towards Harmonised Data Protection Principles for Information Exchange at Eu-Level. — Springer,  2011. — Р. 254—255.

5. Bunyan T. The Europol Convention.  — Statewatch, 1995. — 37 p.

6. Consolidated version of the Council Decision 2002/187/JHA of 28 February 2002 setting up Eurojust with a view to reinforcing the fight against serious crime asamended by Council Decision 2003/659/JHA and by Council Decision 2009/426/JHA of 16 December 2008 on the strengthening of Eurojust // Eurojust official site [Електронний ресурс]. —  http://eurojust.europa.eu

7. Consolidated version of The Treaty on the functioning of the European Union // OJ. — 2008. — № 115. — Р. 49.

8. Eurojust annual report 2010. — Eurojust, 2011. — 68 p.

9. Joint action of 29 June 1998, adopted by the Council, on the basis of Article K.3 of the Treaty on European Union, on the creation of a European Judicial Network (98/428/JHA) // OJ. — 1998.  —  № 191. — P. 4—7.

10. Council Decision of 28 February 2002 setting up Eurojust with a view to reinforcing the fight against serious crime (2002/187/JHA) // OJ. — 2002. — №063. — P. 1—13.

11. Council Decision 2009/426/JHA of 16 December 2008 on the strengthening of Eurojust and amending Decision 2002/187/JHA setting up Eurojust with a view to reinforcing the fight against serious crime // OJ. —  2009. — — № 138. — P. 14—32.

12. Council Decision of 6 April 2009 establishing the European Police Office (Europol) // OJ. — 2009. —  № 121. —  P. 37—66.

13. Шпакович О.  Теоретичні засади співвідношення міжнародного та внутрішнього права держав //  Віче. — 2010. — № 17. — С. 30—32.

Автор: Владислава ІРІНЄЄВА

Архів журналу Віче

Віче №3/2016 №3
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Сікорський: Краще пустити заморожені кошти РФ на зброю для України, а не її відбудову Сьогодні, 19 березня

ЗМІ: Президент Румунії затвердив майбутнє навчання українських пілотів на F-16 в країні Вчора, 18 березня

Міністри країн ЄС погодили 5 млрд євро для допомоги Україні зброєю на 2024 рік Вчора, 18 березня

Шмигаль назвав п’ять ключових секторів України як майбутнього члена ЄС Вчора, 18 березня

Кабмін затвердив план реформ, за виконання яких Україна отримає 50 млрд від ЄС Вчора, 18 березня

Шмигаль підтвердив бажання України почати переговори з ЄС у першому півріччі Вчора, 18 березня

ЗМІ: Британія радить Україні тримати оборону на сході і зосередитися на ударах по Криму 17 березня

Макрон пояснив, як він прийшов до ідеї щодо іноземних військ в Україні 17 березня

Макрон: Приїду в Україну з конкретними пропозиціями і рішеннями 17 березня

"Радіо Свобода": Угорщина знову скаржиться державам ЄС на "утиски угорців" в Україні 16 березня